Державна податкова служба України розглянула звернення

фізичної особи - підприємця '...' про надання індивідуальної податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

Відповідно до звернення, Підприємець перебуває на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 3 групи) і здійснює продаж запчастин для електрогенераторів та самих електрогенераторів в мережі Інтернет.

Підприємець просить надати роз'яснення (в/контексті запиту) щодо правових засад застосування реєстратора розрахункових операцій та програмного реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО/ПРРО) при продажу товарів:

1. У разі проведення розрахунків з використанням реквізитів поточного рахунку продавця в форматі IBAN;

2. За допомогою посередників на умовах післяплати;

3. Чи потрібно Підприємцю за наведених обставин мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання запчастин для електрогенераторів?

4.Чи входять до Переліку груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування РРО бензинові та дизельні електрогенератори?

5. Чи потрібно Підприємцю за наведених обставин мати та зберігати документи, що підтверджують витрати на придбання електрогенераторів?

Правові засади застосування РРО/ПРРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені Законом України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон №265). Дія його поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

У відповідності до преамбули Закону №265, встановлення норм щодо незастосування РРО/ПРРО у інших законах, крім Кодексу, не допускається.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону №265, розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Обов'язок застосування РРО/ПРРО залежить не від форми розрахункових операцій, а/виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції суб'єкта господарювання, які чітко визначенні законодавством, в тому числі, нормами його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.

Законодавство України ототожнює готівкові розрахункові операції з розрахунковими операціями, здійсненими за допомогою POS-терміналів та платіжних сервісів, що використовують реквізити платіжних карток банківських установ в мережі Інтернет, які проводяться суб'єктами господарювання всіх форм власності, у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а тому обов'язок суб'єкта господарювання застосовувати РРО або програмні РРО при отриманні оплати за товари (послуги) залежить не від форми оплати, а виникає відповідно до способу її здійснення.

Тобто для Підприємця як суб'єкта господарювання, на якого поширюється дія Закону №265, для цілей застосування РРО/ПРРО не має значення, який спосіб для оплати обрав покупець (споживач), а має значення лише спосіб, який запропоновано Підприємцем покупцю.

Враховуючи зазначене, застосування Підприємцем РРО/ПРРО у встановленому Законом №265 порядку є обов'язковим у разі здійснення розрахункових операцій у розумінні цього Закону.

Водночас обов'язок застосовувати РРО/ПРРО продавцем товарів, у разі здійснення продажу з використанням посередників, залежить від умов договору між продавцем та такою службою.

Відповідно до підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Кодексу продаж (реалізація) товарів/- будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Пунктом 10 статті 11 Закону України від 03.09.2015 №675-VIII "Про електронну комерцію" (далі - Закон №675) передбачено, що момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар визначається згідно з положеннями Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено Законом №675.

Відповідно до статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;