Преамбула:

Основні поняття, які використовуються у Висновку релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом (далі - Висновок релігієзнавчої експертизи), та їх базові значення:

- Українська Православна Церква (далі - УПЦ) - релігійне об’єднання, яке створене у 1990 році шляхом трансформації Українського екзархату Російської Православної Церкви в Україні та очолюється митрополитом Онуфрієм із 2014 року.

- Російська ("Руська", "Русская") Православна Церква (далі - РПЦ), інша назва - Московський патріархат (існує також практика вживання обох назв одночасно "Російська Православна Церква - Московського патріархату", як-от, наприклад, написано у Грамоті Московського патріарха від 27.10.1990) - релігійна організація, яка очолюється Московським патріархом і яка має свої структури у багатьох країнах світу, а єдиний релігійний центр - у м. Москві. Своєю канонічною територією РПЦ на сьогодні вважає понад 40 країн світу, зокрема й Україну (Статут РПЦ, Глава I, пункт 3 (http://www.patriarchia.ru/db/text/133115.html): "Юрисдикция Русской Православной Церкви простирается на лиц православного исповедания, проживающих на канонической территории Русской Православной Церкви: в Российской Федерации, Украине, Республике Беларусь, Республике Молдова, Азербайджанской Республике, Республике Казахстан, Китайской Народной Республике, Кыргызской Республике, Латвийской Республике, Литовской Республике, Монголии, Республике Таджикистан, Туркменистане, Республике Узбекистан, Эстонской Республике, Японии, а также на добровольно входящих в нее православных, проживающих в других странах").

У Висновку релігієзнавчої експертизи для перекладу офіційної назви "Русской Православной Церкви" використовується один із можливих варіантів такого перекладу - "Російська Православна Церква", що цілком відповідає загальній традиції найменування цієї церкви в англомовній релігіє¬знавчій, богословській та історичній літературі як "Russian Orthodox Church".

1. Підстава проведення Релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв’язку з Московським патріархатом (далі - Релігієзнавча експертиза):

- п. 2 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01 грудня 2022 р. "Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)", введеного в дію Указом Президента України від 01 грудня 2022 р. № 820/2022.

- Наказ Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 23 грудня 2022 р. № Н-39/11 "Про забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви".

2. Виконавці:

2.1. Згідно з пунктом 1 наказу Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 23 грудня 2022 р. № Н-39/11 "Про забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви" утворено Експертну групу із забезпечення проведення релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви (далі - Експертна група) у складі:

- Козловський І.А., старший науковий співробітник відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, кандидат історичних наук;

- Саган О.Н., завідувач відділенням релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, доктор філософських наук, професор;

- Смирнов А.І., професор кафедри історії імені проф. М.П. Ковальського Національного університету "Острозька академія", доктор історичних наук;

- Филипович Л.О., провідна наукова співробітниця відділення релігієзнавства Інституту філософії імені Г.С. Сковороди НАН України, докторка філософських наук, професорка;

- Харьковщенко Є.А., завідувач кафедри релігієзнавства Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доктор філософських наук, професор;

- Чорноморець Ю.П., професор кафедри богослов’я та релігієзнавства Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, доктор філософських наук, професор;

- Кочубей В.Ю., головний спеціаліст Відділу співпраці з релігійними спільнотами Державної служби України з етнополітики та свободи совісті, секретар Експертної групи.

2.2. Головою Експертної групи обрано професора О.Н. Сагана (Протокол № 1 від 26.12.2022 засідання Експертної групи).

3. Об’єкт експертизи: документи, які засвідчують чи спростовують наявність церковно-канонічного зв’язку УПЦ із РПЦ (Московським патріархатом):

- Статут про управління Української Православної Церкви (прийнятий на Соборі УПЦ 27.05.2022) (Додаток 1).

- "Грамота Олексія ІІ, Божою милістю Патріарха Московського і всієї Русі Митрополиту Київському і всієї України Філарету" від 27.10.1990 (далі - Грамота), згадувана у Статуті УПЦ (Додаток 2).

- Рішення Архієрейського Собору РПЦ від 25-27 жовтня 1990 року щодо статусу Української Православної Церкви, на виконання яких було надано Грамоту, згадувані у Статуті про управління УПЦ (http://www.patriarchia.ru/db/text/525408.html) (Додаток 6), та у Грамоті.

- Чинна редакція Статуту РПЦ від 2017 р. (http://www.patriarchia.ru/db/document/133114/) (Додатки 7-1, 7-2).

- Лист митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 01.06.2022 № 0464 з офіційними тлумаченнями положень Статуту про управління Української Православної Церкви (далі - Статут про управління УПЦ) (у редакції, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022) (Додаток 3).

- Лист митрополита Онуфрія голові ДЕСС від 28.09.2022 № 0838 з офіційними роз’ясненнями окремих положень Статуту про управління УПЦ (у версії, прийнятій на Соборі УПЦ 27.05.2022) (Додаток 5).

Долучення до Релігієзнавчої експертизи листів митрополита Онуфрія з тлумаченнями Статуту про управління УПЦ і роз’ясненнями його положень безпосередньо пов’язане з тим, що згідно із законодавством, релігієзнавча експертиза статутів релігійних організацій здійснюється за участі представників цих релігійних організацій, а зазначені листи вичерпно представляють актуальну офіційну позицію УПЦ стосовно норм Статуту про управління УПЦ, зокрема і таких принципових, як згадування Грамоти.

- Постанова Собору УПЦ від 27.05.2022, згадувана у Листах митрополита Онуфрія (https://news.church.ua/2022/05/27/postanova-soboru-ukrajinskoji-pravoslavnoji-cerkvi-vid-27-travnya-2022-roku/) (Додаток 8).

4. Мета експертизи: встановити згідно зі Статутом про управління УПЦ та документами, що мають безпосереднє відношення до нього, наявність церковно-канонічного зв’язку та входження УПЦ до структури Московського патріархату (РПЦ) чи спростувати наявність церковно-канонічного зв’язку і входження УПЦ до структури Московського патріархату (РПЦ).

5. Методика експертного дослідження:

- Висновок релігієзнавчої експертизи ґрунтується на усталених у науці про релігію принципах дослідження релігійних організацій, їхньої еволюції та трансформації під впливом внутрішніх та зовнішніх факторів. У підґрунтя свого дослідження Експертна група кладе також категорії, які визначають об’єкт дослідження, поняття та підходи, які сформувалися у православному богослов’ї взагалі та православній еклезіології (науці про Церкву) зокрема.

- Експертна група послуговується загальними принципами об’єктивності, когнітивності, моделювання, світоглядного плюралізму, цілісності, системності й контекстуальності у підходах, компаративного аналізу, а також специфічно релігієзнавчими принципами свободи совісті, толерантності та терпимості.

- Експертиза є релігієзнавчою, але не носить юридичного характеру, хоча експерти і брали до відома положення законодавства України, якими визначено ознаки входження релігійних організацій, які здійснюють свою діяльність в Україні, до структури закордонних релігійних центрів при визначенні наявності/відсутності церковно-канонічного зв’язку УПЦ з Московським патріархатом (а саме, Закон України "Про свободу совісті та релігійні організації", далі - Закон України № 987).

6. Експертний аналіз:

6.1. Статут про управління УПЦ (прийнятий на Соборі УПЦ 27.05.2022).

"Статут про управління Української Православної Церкви" є внутрішнім документом цієї релігійної організації, зміни до якого приймаються Собором УПЦ. 27.05.2022 Собор УПЦ у відповідь на пропозиції Синоду і Собору єпископів УПЦ змінив Статут про управління УПЦ - було прибрано згадки про Московський патріархат та взаємовідносини УПЦ із РПЦ. Проте було введено норму у Розділ І. п. 1: "Українська Православна Церква є самостійною і незалежною у своєму управлінні та устрої відповідно до Грамоти Патріарха Московського і всієї Русі Олексія ІІ від 27 жовтня 1990 року".

Відтак аналіз Статуту про управління УПЦ щодо церковно-канонічного зв’язку цієї інституції із РПЦ (Московським патріархатом) вимагає аналізу згаданої Грамоти.

Попередні висновки щодо цього документу:

Статут про управління УПЦ у редакції від 27.05.2022 у Розділі І п. 1 буквально повторює норми Статуту РПЦ (Глава Х, пп. 2, 3), де сказано:

п. 2. "УПЦ надано незалежність та самостійність у її управлінні відповідно до Визначення Архієрейського Собору РПЦ 25-27 жовтня 1990 р. "Про УПЦ".

п. 3. "У своєму житті та діяльності УПЦ керується Визначенням Архієрейського Собору РПЦ 1990 р. "Про Українську Православну Церкву", Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі 1990 р. та Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем і схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі".

З тією різницею, що з нової редакції Статуту про управління УПЦ вилучено норму про "схвалення Патріархом Московським і всієї Русі" Статуту про управління УПЦ у нових редакціях, а також згадку про керування Визначеннями Архієрейського Собору РПЦ 1990 року.

Проте можна констатувати, що норми "керування Визначеннями Архієрейського Собору РПЦ 1990 року" та "схвалення Патріархом Московським і всієї Русі" залишаються чинними у Статуті РПЦ, де водночас не визначено порядок і процедуру схвалення - усно чи письмово, в приватному порядку чи під час офіційного засідання керівного органу тощо.

Окремого розгляду вимагає процедура скликання Собору УПЦ та його статус. Синод УПЦ скликав на 27.05.2022 не Собор, а непередбачену Статутом про управління УПЦ "церковну нараду", делегати якої упродовж одного дня стали делегатами Собору (що ставить під сумнів його легітимність). Відтак нині чинна для УПЦ редакція її Статуту про управління була прийнята на Соборі у Феофанії 27.05.2022 із порушенням норм чинної на той час редакції Статуту.

За цим Статутом делегатами на Собор мають бути всі єпископи УПЦ, а також представники священства і мирян (Розділ ІІ Статуту про управління УПЦ), які традиційно обираються за попередньо визначеною процедурою і квотами на єпархіальних зборах. Зібрання УПЦ зі статусом дорадчої конференції ("церковної наради") мало іншу процедуру обрання та відповідальності за представництво. Відтак рішення Синоду та Архієрейського Собору про те, щоб вважати делегатів на "церковну нараду" делегатами на Собор, є сумнівним щодо його легітимності. Тому рішення про скликання Собору в такому складі є нелегітимними з точки зору положень чинної на той час редакції Статуту про управління УПЦ та усталеної традиції, яка склалася щодо обрання делегатів на Собор.

Це також може означати, що для РПЦ донині УПЦ де-факто вважається такою, що має попередню редакцію Статуту, де усі згадування про зв’язок з РПЦ не вилучено з тексту. Також, коли збирається Собор, який мав би наприкінці затвердити самостійність УПЦ та розірвати зв’язки з РПЦ, такі рішення мають бути попередньо проголосовані на єпархіальних зборах, коли обираються делегати на Собор від священства і мирян. Це дозволяє мати уявлення про позицію священників кожної єпархії: чи підтримують вони насправді принципові зміни у статусі УПЦ, які б запроваджувалися Собором.

6.2. "Грамота Олексія ІІ, Божою милістю Патріарха Московського і всієї Русі Митрополиту Київському і всієї України Філарету" від 27.10.1990.

Основні положення цього документу:

- (Перший абзац) Грамота видана на основі діянь Архієрейського Собору РПЦ - Московського патріархату 25-27 жовтня 1990 року як відповідь на запит українських архієреїв від 09 липня 1990 року.

- (Другий абзац, перша частина) Грамотою встановлюється "незалежна і самостійна у своєму управлінні" Православна Українська Церква, а митрополит Філарет призначається її предстоятелем.

- (Другий абзац, друга частина) Православна Українська Церква буде керуватися "згідно Божественних і священних канонів і успадкованих від святих отців звичаїв Кафолічної Православної Церкви і визначень цього Архієрейського Собору".

- (Третій абзац) "Українська Православна Церква з’єднана через нашу Російську Православну Церкву з Єдиною Святою, Соборною і Апостольською Церквою".

Попередні висновки щодо цього документу:

УПЦ надано статус "незалежна і самостійна у своєму управлінні". Проте православне канонічне право не оперує таким поняттям, на відміну від понять "автокефальна" або "автономна" церква. Повністю "незалежною в управлінні" є лише автокефальна церква, яка на підтвердження свого статусу отримує відповідний документ (томос).

Усі інші, крім автокефальної церкви, православні церковні утворення (автономна церква; "самоуправна церква"; "незалежна і самостійна у своєму управлінні" церква; "самоуправна з правами широкої автономії" церква; екзархат; митрополичий округ; об’єднання єпархій; окремі єпархії; вікаріатства тощо) є структурними підрозділами своєї материнської церкви з тим чи іншим ступенем самостійності у своїй діяльності. Права й обов’язки цих релігійних організацій так чи інакше визначаються у статуті материнської церкви та статутах підлеглих релігійних організацій. І це є ключовою ознакою статусу підлеглої релігійної організації.

Ознака залежності УПЦ вбачається і в тому, що вона "з’єднана" з "Єдиною Святою, Соборною й Апостольською Церквою", тобто зі Вселенським православ’ям, "через Російську Православну Церкву". Наслідком цього є не лише доктринальна єдність УПЦ із Вселенським православ’ям через посередництво РПЦ, але й залежність у проведенні міжцерковної і міжрелігійної політики від свого релігійного центру та пряма вказівка на те, що УПЦ має "канонічний" статус лише через і завдяки Московському патріархатові.

Це принципово інакша модель "з’єднання", ніж єдність зі Вселенським (Константинопольським) Престолом, на яку вказують, наприклад, "Грамота Церкві Московського царства" та томоси Константинопольського патріарха Болгарській, Грузинській, Елладській, Румунській, Сербській, Православній Церкві України та іншим православним церквам. Якщо у другому випадку вказується на закінчену дію та спосіб, в який нововизнана помісна церква стає частиною Повноти православ’я, то у першому йдеться про стан, тобто про те, що УПЦ є частиною Повноти православ’я саме через РПЦ, постійно з’єднується зі Вселенською православною повнотою лише завдяки Грамоті.

Формулювання Грамоти вимагають дослідити і рішення Архієрейського Собору РПЦ, що відбувся 25-27 жовтня 1990 року. Адже, згідно з Грамотою, УПЦ має керуватися "визначеннями цього Архієрейського Собору".

6.3. Дослідивши рішення Архієрейського Собору РПЦ від 25-27 жовтня 1990 року, Експертна група виділила два пункти, які безпосередньо стосуються статусу УПЦ:

- п. 3. "Предстоятель УПЦ обирається українським єпископатом і благословляється Святішим Патріархом Московським і всієї Русі";

- п. 8. "Митрополит Київський і всієї України, як Предстоятель УПЦ, є постійним членом Священного Синоду Російської Православної Церкви".

Попередні висновки щодо цього документу:

- Несамостійність поставлення (легітимізації) предстоятеля УПЦ - його повинен легітимізувати (благословити) Московський патріарх. Спосіб "благословення" не визначено, відтак це може бути приватний, непублічний захід.

- Входження на постійній основі предстоятеля УПЦ до керівного органу Московського патріархату є обов’язковим.

6.4 Аналіз чинного Статуту РПЦ (редакція від 2017 р.) засвідчив наявність окремої Глави Х (http://www.patriarchia.ru/db/text/5082273.html) (Додаток 20), яка присвячена статусу УПЦ як "самоврядної з правами широкої автономії". Зазначимо, що цей окремий розділ, присвячений статусу УПЦ, не міг бути доданий до Статуту РПЦ без відома митрополита Київського і всієї України Онуфрія. Відповідно, Архієрейський Собор РПЦ (29 листопада - 7 грудня 2017 р.) затвердив нову редакцію Статут РПЦ, зокрема, й завдяки голосуванню всіх українських архієреїв.

Зокрема, Статут РПЦ визначає УПЦ частиною Московського патріархату, яка має такі права та зобов’язання:

1. УПЦ є самоврядною з правами широкої автономії.

2. УПЦ надано незалежність та самостійність в її управлінні відповідно до Визначення Архієрейського Собору РПЦ 25-27 жовтня 1990 р. "Про Українську Православну Церкву".

3. У своєму житті та діяльності УПЦ керується Визначенням Архієрейського Собору РПЦ 1990 р. "Про Українську Православну Церкву", Грамотою Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року та Статутом Української Православної Церкви, який затверджується її Предстоятелем і Патріархом Московським і всієї Русі.

4. Органами церковної влади та управління УПЦ є її Собор і Синод, очолювані її Предстоятелем, який має титул "Блаженнійший митрополит Київський та всієї України". Центр управління УПЦ розташований у місті Києві.

5. Предстоятель УПЦ обирається єпископатом УПЦ та благословляється Святішим Патріархом Московським та всієї Русі.

6. Ім’я Предстоятеля поминається у всіх храмах УПЦ після імені Патріарха Московського та всієї Русі.

7. Архієреї УПЦ обираються її Синодом.

8. Рішення про утворення чи скасування єпархій, що входять до УПЦ, та про визначення їх територіальних кордонів приймаються її Синодом з подальшим затвердженням Архієрейським Собором.

9. Архієреї УПЦ є членами Помісного та Архієрейських Соборів та беруть участь у їх роботі відповідно до розділів II та III цього Статуту та у засіданнях Священного Синоду.

10. Рішення Помісного та Архієрейського Соборів РПЦ є обов’язковими для УПЦ.

11. Рішення Священного Синоду діють в УПЦ з урахуванням особливостей, які визначаються самостійним характером її управління.

12. В УПЦ діє власна найвища церковно-судова інстанція. При цьому суд Архієрейського Собору є церковним судом найвищої інстанції для УПЦ. У межах УПЦ такі канонічні заборони, як довічна заборона у священнослужінні, виверження із сану, відлучення від Церкви, накладаються єпархіальним архієреєм із подальшим утвердженням митрополитом Київським і всієї України та Синодом УПЦ.

13. УПЦ отримує святе миро від Патріарха Московського та всієї Русі.

Попередні висновки щодо цього документу.

УПЦ є структурним підрозділом РПЦ, що підтверджується наявністю окремої глави в Статуті РПЦ, присвяченої цій церкві. Наявність такої глави схвалили архієреї УПЦ, які проголосували за це у складі Архієрейського Собору РПЦ у грудні 2017 року. Наявність окремої глави у Статуті РПЦ не було дезавуйовано чи якимись чином оскаржено на Соборі УПЦ 27.05.2022.

Залежність УПЦ від РПЦ випливає також із таких пунктів Статуту РПЦ:

а). "Незалежність та самостійність в управлінні" - статус, передбачений для УПЦ Статутом РПЦ (Глава Х, п. 2). Однак такий статус не є ознакою відокремлення УПЦ від РПЦ чи ознакою абсолютно незалежної церковної структури.

б). Твердження, що "Центр управління УПЦ розташований у місті Києві", не засвідчує якусь "незалежність" УПЦ від свого центру в державі-агресорі, оскільки таке трактування прописане у Статуті РПЦ (Глава Х, п. 4), який загалом чітко визначає УПЦ структурним підрозділом РПЦ, а, отже, передбачає і визначає можливість впливу керівних органів РПЦ на цей "центр управління" (Глава Х, пп. 8, 10, 12 Статуту РПЦ).

в). Рішення керівних органів РПЦ є обов’язковими для УПЦ (Глава Х, п. 10). Лише рішення Синоду РПЦ можуть виконуватися в УПЦ варіативно, із урахуванням специфіки "самостійності її управління" (Глава Х, п. 11).

г). Церковним судом найвищої інстанції для УПЦ є Помісний чи Архієрейський Собори РПЦ (Глава Х, п. 12).

д). Архієреї УПЦ входять до найвищих керівних органів РПЦ (Помісний та Архієрейський Собори), зобов’язані брати участь у їх роботі (Глава Х, п. 9) та в такий спосіб впливають (через індивідуальні голосування) на остаточні рішення цих керівних органів.

6.5 Лист митрополита Онуфрія Голові ДЕСС від 01.06.2022 № 0405.

Головні тези листа, що стосуються Релігієзнавчої експертизи:

- На Соборі УПЦ від 27.05.2022 "були внесені доповнення та зміни до Статуту про управління УПЦ, які свідчать не тільки про адміністративну незалежність, яка й до цього існувала згідно з Грамотою (Томосом) Патріарха Московського і всієї Русі Олексія ІІ від 27 жовтня 1990 року, а й про повну канонічну самостійність УПЦ та відмежування від Московського патріархату" (с. 1).

- "Зі Статуту про управління УПЦ були вилучені всі пункти про зв’язок УПЦ з РПЦ" (с. 1).

- "Митрополит Київський припинив членство у Священному Синоді РПЦ" (с. 1).

- "За богослужінням у всіх храмах і монастирях УПЦ не поминається ім’я Патріарха Московського і всієї Русі" (с. 1).

- "Керівний центр УПЦ знаходиться у м. Києві" (с. 1).

- "На Соборі розглядалися питання про відновлення мироваріння у м. Києві та відкриття українських православних парафій за кордоном у прямому підпорядкуванні УПЦ для громадян України, що є ознаками незалежної Церкви" (с. 1-2).

Попередні висновки щодо цього документу:

- Погоджуючись загалом із тезою про те, що "зі Статуту про управління УПЦ були вилучені всі пункти про зв’язок УПЦ з РПЦ", зауважимо, що підписант листа жодного разу не вжив поняття "автокефалія" чи "автономія". Проте лише співвідношення із цими термінами може насправді показати нинішній реальний стан канонічних та юридичних відносин між УПЦ та РПЦ. Тому всі апеляції до "адміністративної незалежності" чи "повної канонічної самостійності" - це апеляції до станів, які жодним чином не визначені у канонах та традиції Православної Церкви, а тому стосуються лише внутрішньоцерковних відносин (між частинами і цілим).

- Грамоту митрополит Онуфрій називає "Томосом", як це було у попередніх редакціях Статуту РПЦ (Див., наприклад, розділ VIІІ. п. 17 - "Самоврядні Церкви" - http://www.patriarchia.ru/db/text/419782.html) (Додаток 14), де стверджувалося: "У своєму житті і діяльності вона [УПЦ] керується Томосом Патріарха Московського і всієї Русі 1990 року та Статутом УПЦ, який затверджується її Предстоятелем і схвалюється Патріархом Московським і всієї Русі".

Існує грецька еклезіологічна традиція важливі церковні документи називати томосами (від грец. "µ" - указ, декрет, послання предстоятеля Помісної православної церкви у питаннях церковного устрою). Проте, по-перше, ця традиція не є характерною для РПЦ, де томосами називали лише грамоти про автономію чи автокефалію. Це підтверджується тим, що у чинній редакції Статуту РПЦ цей термін замінено на термін "грамота". По-друге, після отримання Томосу Православною Церквою України українське суспільство сприймає цей термін як такий, що надає Церкві автокефального статусу. Автор листа, називаючи Грамоту Московського патріарха "томосом", прагне урівняти ці два документи. Але Грамота Московського патріарха свідчить не про автокефалію чи автономію УПЦ, а про те, що УПЦ в межах РПЦ наділяється невластивими канонічному праву правами "широкої автономії".

- Зміна статусу УПЦ на автокефальний (повна незалежність) передбачає вчинення низки дій канонічного характеру, про які у листі не згадано (і які не були здійснені станом на січень 2023 року), хоча вони були б справжнім підтвердженням тези про те, що УПЦ проголосила "повну канонічну самостійність" у значенні "розірвала відносини із центром у державі-агресорі". Проте автор листа пише лише про "відмежування" від Московського патріархату, що мовою еклезіології означує процес внутрішньоцерковних відносин, але не означає набуття УПЦ статусу автокефалії церкви, незалежної від РПЦ.