Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону України від 14.10.2014 № 1700-VII "Про запобігання корупції" (далі – Закон № 1700-VII) Національне агентство з питань запобігання корупції надає роз’яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону.

Ці Роз’яснення надані для забезпечення однакового застосування обмежень, встановлених у ст. 25 Закону № 1700-VII, щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності в умовах воєнного стану.

Загальні роз’яснення щодо обмежень, встановлених у ст. 25 Закону № 1700-VII, викладено у Методичних рекомендаціях щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції від 21.10.2022 № 13 (далі – Методичні рекомендації)-1.

____________

- 1 З Методичними рекомендаціями можна ознайомитися на офіційному вебсайті Національного агентства у рубриці "База знань" у розділі "Конфлікт інтересів", а також вони доступні за посиланням: https://wiki.nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2022/10/Metodychni-rekomendatsiyi-vid-21.10.2022-13.pdf.

У цих Роз’ясненнях вживаються такі скорочення: Закон № 1700-VII – Закон України від 14.10.2014 № 1700-VII "Про запобігання корупції"; КЗпП – Кодекс законів про працю України;

Закон № 2381-IX – Закон України від 08.07.2022 № 2381-IX "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану";

воєнний стан – воєнний стан, введений Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні".

1. Щодо можливості одночасного перебування на посаді, яка передбачає виконання функцій держави / місцевого самоврядування, та проходження військової служби, військової служби у складі Сил територіальної оборони Збройних Сил України у період дії воєнного стану

Опис ситуації. ОСОБА 1 проходить державну службу на посаді головного спеціаліста у Міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України. Після введення в Україні воєнного стану ОСОБА 1 розпочала військову службу в одному з підрозділів Збройних Сил України за контрактом.

Питання. Чи порушуватиме ОСОБА 1, яка продовжує обіймати посаду державної служби, заборону займатися іншою оплачуваною діяльністю у зв’язку з проходженням військової служби?

Відповідь. Ні, не порушуватиме.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII особам, уповноваженим на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (перелік таких осіб наведено в п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII), забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

Згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 1-2 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв’язку з особливим характером військової служби, яка пов’язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Отже, для особи, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (у наведеному прикладі – головний спеціаліст територіального органу Міністерства юстиції України), військова служба за контрактом є іншою оплачуваною діяльністю.

Водночас така оплачувана діяльність передбачена законом.

Сили територіальної оборони Збройних Сил України – це окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони (п. 15 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основи національного спротиву").

Комплектування органів військового управління, військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України здійснюється в особливий період військовослужбовцями за контрактом, за призовом особами офіцерського складу і територіальним резервом (п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України "Про основи національного спротиву").

Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" громадяни України, призвані на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або прийняті на військову службу за контрактом у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та (або) введення воєнного стану, користуються гарантіями, передбаченими, зокрема, у ч. 3 ст. 119 КЗпП.

Відповідно до ч. 3 ст. 119 КЗпП за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Враховуючи викладене, проходження особами, зазначеними у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, військової служби, військової служби у складі Сил територіальної оборони Збройних Сил України не є порушенням обмеження, передбаченого у п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII, оскільки можливість законного зайняття такою оплачуваною діяльністю передбачена законом як виняток.

2. Щодо можливості одночасного перебування на посаді, яка передбачає виконання функцій держави / місцевого самоврядування, та членства в добровольчих формуваннях територіальних громад у період дії воєнного стану

Опис ситуації. ОСОБА 1 проходить державну службу на посаді головного спеціаліста у Міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції України. Після введення в Україні воєнного стану ОСОБА 1 стала членом добровольчого формування територіальної громади за контрактом.

Питання. Чи порушуватиме ОСОБА 1, яка продовжує обіймати посаду державної служби, заборону займатися іншою оплачуваною діяльністю у зв’язку з участю в добровольчому формуванні територіальної громади?

Відповідь. Ні, не порушуватиме.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII особам, зазначеним у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, забороняється займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю, якщо інше не передбачено Конституцією або законами України.

У Законі України "Про основи національного спротиву" передбачено створення добровольчих формувань територіальних громад.

Добровольче формування територіальної громади – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про основи національного спротиву").

Комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі цивільними громадянами.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про основи національного спротиву" до складу добровольчих формувань територіальних громад зараховуються громадяни України, які відповідають вимогам, встановленим Положенням про добровольчі формування територіальних громад, пройшли медичний, професійний та психологічний відбір і підписали контракт добровольця територіальної оборони.

Згідно з п. 21 Положення про добровольчі формування територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449 (далі – Положення № 1449), контракт добровольця територіальної оборони укладається між командиром добровольчого формування та особою, яка подала заяву щодо членства в добровольчому формуванні.

У силу положень ч. 6 ст. 2 Закону України "Про військовий обов’язок та військову службу" членство в добровольчих формуваннях територіальної громади не є видом військової служби.

Відповідно до умов Контракту добровольця територіальної оборони, форму якого затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.03.2022 № 84, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 07.03.2022 за № 307/37643 (далі – Контракт), на добровольця, який уклав цей Контракт, поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також ст. 119 КЗпП.

Проте постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/3219, та жодним іншим нормативно-правовим актом не передбачено виплати грошового забезпечення членам добровольчих військових формувань територіальної громади. Тобто члени добровольчих формувань територіальної громади не отримують грошового забезпечення військовослужбовців.

У ч. 1 ст. 119 КЗпП України встановлено, що на час виконання державних або громадських обов’язків, якщо за чинним законодавством України ці обов’язки можуть здійснюватись у робочий час, працівникам гарантується збереження місця роботи (посади) і середнього заробітку.

У формі Контракту передбачено, що доброволець добровільно бере на себе зобов’язання виконувати державні та/або громадські обов’язки в інтересах Українського народу.

Враховуючи ч. 1 ст. 119 КЗпП України, за членами добровольчих формувань територіальних громад зберігаються місце роботи (посада) і середній заробіток.

Отже, членство особи, яка обіймає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави / місцевого самоврядування, у добровольчих формуваннях територіальних громад передбачає зайняття іншою діяльністю, але не оплачуваною.

Враховуючи викладене, членство осіб, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1700-VII, у добровольчих формуваннях територіальних громад не призводить до порушення обмеження, встановленого у п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII, оскільки не передбачає зайняття іншою оплачуваною діяльністю.

3. Стосовно допустимості суміщення військової служби з іншою оплачуваною діяльністю

Опис ситуації. ОСОБУ 1 призвано на військову службу та призначено на посаду командира роти (є військовою посадовою особою). Разом з тим особа має договірні відносини з низкою підприємств, у межах яких має можливість дистанційно на оплатній основі виконувати визначені договорами роботи у вільний від несення військової служби час.

Питання. Чи порушуватиме ОСОБА 1 заборону щодо зайняття іншою оплачуваною діяльністю у разі виконання роботи за вказаними договорами одночасно із несенням військової служби?

Відповідь. Так, порушуватиме.

У той же час порушення буде відсутнє, якщо військовослужбовець не є військовою посадовою особою.

Відповідно до пп. "г" п. 1 ч. 1 ст. 3 та ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII суб’єктами, на яких поширюються обмеження щодо суміщення та сумісництва (у тому числі заборона на зайняття іншою оплачуваною діяльністю), є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки.

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону України "Про військовий обов’язок і військову службу" військовими посадовими особами є військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків-2, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків згідно із законодавством.

____________

- 2 Зміст адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій (обов’язків) наведений у відповіді на запитання 25 Роз’яснень щодо застосування окремих положень Закону України "Про запобігання корупції" стосовно заходів фінансового контролю (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку) від 29.12.2021 № 11, з якими можна ознайомитися на офіційному вебсайті Національного агентства у рубриці "База знань" у розділі "Декларування", а також за посиланням: https://wiki.nazk.gov.ua/wp-content/uploads/2022/01/Rozyasnennya-2022.pdf.

Оскільки ОСОБА 1 є військовою посадовою особою, зайняття нею іншою оплачуваною діяльністю у вільний від несення військової служби час (у наведеному прикладі – виконання умов договорів, укладених із низкою підприємств) порушуватиме передбачене п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону обмеження та матиме наслідком адміністративну відповідальність за ст. - 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

4. Особливості застосування обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, передбачених Законом № 2381-IX, у період дії воєнного стану

03.08.2022 набрав чинності Закон № 2381-IX, яким внесено зміни до Закону № 1700-VII, та який, серед іншого, встановлює особливості застосування обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності у період дії воєнного стану.

Зокрема, Законом № 2381-IX доповнено новим п. 2-8 розділ XIII "Прикінцеві положення" Закону № 1700-VII, у якому визначено, на кого з посадовців на період дії воєнного стану не поширюється обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності, встановлене п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII, та за яких умов.

Отже, особливості застосування обмежень у період дії воєнного стану стосуються лише окремих категорій осіб за одночасного дотримання таких умов:

– заборона працювати за сумісництвом та/або займатись підприємництвом не поширюється лише на державних службовців категорій "Б" та "В" та посадових осіб місцевого самоврядування, посади яких віднесені до четвертої – сьомої категорій (пп. 4.1 п. 4 Роз’яснень);

– вказані особи перебувають у відпустці без збереження заробітної плати або у простої (пп. 4.3 п. 4 Роз’яснень);

– дозволяється отримувати дохід лише від юридичних осіб приватного права або фізичних осіб – підприємців, стосовно яких відповідні державні службовці та посадові особи місцевого самоврядування протягом останнього року не здійснювали повноваження з контролю, нагляду або підготовки чи прийняття відповідних рішень щодо діяльності цих юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців (пп. 4.4 п. 4 Роз’яснень);

– зайняття іншою оплачуваною чи підприємницькою діяльністю слід припинити протягом 15 робочих днів з дня припинення простою або закінчення відпустки (пп. 4.5 п. 4 Роз’яснень).

4.1. Категорії осіб, яких стосуються особливості застосування обмежень

За змістом п. 2-8 розділу XIII "Прикінцеві положення" Закону № 1700-VII на період дії воєнного стану передбачені п. 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 1700-VII обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності не поширюються на:

• державних службовців категорій "Б" та "В";

Категорії посад державної служби встановлено у ст. 6 Закону України "Про державну службу".