З початком війни, введенням відповідно до частини другої статті 64 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема передбачених статтями 43, 44 Конституції України, набула чинності низка законів України, які суттєво звузили права працівників і профспілок на період дії воєнного стану, в тому числі на проведення колективних дій і страйку.

Серед них закони: "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (далі - Закон № 2136); "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон № 2352); "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення регулювання трудових відносин у сфері малого і середнього підприємництва та зменшення адміністративного навантаження на підприємницьку діяльність" (далі - Закон № 2434).

За таких умов правозахисна робота ФПУ була зосереджена на моніторингу, правовій експертизі законопроєктів, відстоюванні прав працівників і профспілок під час узгоджувальних процедур у робочих групах, утворених центральними органами виконавчої влади та профільними комітетами Парламенту, зверненнях до міжнародних організацій, депутатських фракцій і груп у Верховній Раді України щодо порушення нормами законопроєктів основоположних прав людини, міжнародних трудових стандартів та зобов'язань держави за міжнародними угодами, а також на проведенні консультативної та правороз'яснювальної роботи для членів профспілок і громадян із застосування норм зазначених законів.

У цій діяльності ФПУ керується постановою Ради ФПУ від 30.06.2022 № Р4/2, якою визначено завдання ФПУ, її членських організацій щодо забезпечення трудових і соціально-економічних прав працівників в умовах воєнного стану в Україні, постановою Президії ФПУ від 24.06.2021 № П-1-8 "Про заходи, спрямовані на недопущення просування законодавчих ініціатив щодо звуження права працівників та їх представників", якою було схвалено відповідний План заходів ФПУ та Алгоритм реагування на законодавчі ініціативи, які суттєво зачіпають права та інтереси працівників і профспілок, а також рішенням СПО об'єднань профспілок від 21 квітня 2021 № 22-1, яким взято за основу Операційний план заходів протидії СПО об'єднань профспілок законодавчим ініціативам влади у сфері трудових відносин, які звужують права працівників і профспілок (далі - Операційний план СПО).

Активна робота представників профспілок у робочих групах, утворених профільним Комітетом ВРУ з підготовки законопроєктів до другого читання, продемонструвала спроможність соціального діалогу у досягненні деяких компромісних рішень при реформуванні законодавства про працю, надала профспілкам змогу привернути увагу до існуючих проблем на ринку праці. Як результат - до норм вище перелічених законів було внесено зміни, які значно нівелювали звуження трудових прав працівників, а в окремих випадках посилювали захист цих прав.

Так, Законом № 2352 внесено зміни до Закону № 2136, якими упорядковано призупинення трудових відносин у період дії воєнного стану та визначено механізм захисту трудових прав працівника (у тому числі профспілкою) від неправомірного його застосування роботодавцем; обмежено можливості збільшення нормальної тривалості робочого часу наявністю відповідних об'єктивних обставин та лише для працівників, які виконують трудові обов'язки на об'єктах критичної інфраструктури; пропорційно збільшено оплату праці за відпрацьований наднормований час; визначено необов'язковість обмеження тривалості щорічних відпусток у період дії воєнного стану, а також надано право працівникам, які залишили територію України, на отримання в обов'язковому порядку відпустки без збереження заробітної плати тривалістю до 90 днів; зобов'язано роботодавця проводити з профспілкою консультації у випадку масового вивільнення працівників у зв'язку зі знищенням засобів виробництва або майна роботодавця внаслідок бойових дій; опрацювання Кабінетом Міністрів України питання соціальної підтримки працівників, дію трудових договорів з якими призупинено.

За ініціативою керівництва ФПУ СПО об'єднань профспілок у травні поточного року розглянув питання щодо загроз прийняття Верховною Радою України Закону № 2434 та визнав його неприйнятним. Відкритий лист об'єднань професійних спілок України з правовою позицією щодо неприйнятності підтримки парламентарями таких законодавчих ініціатив, особливо в умовах воєнного стану, надіслано до народних депутатів України із закликом не голосувати за проєкт цього закону. Аналогічне звернення направлено до Президента України.

Питання лібералізації законодавства про працю в Україні піднімалися Головою ФПУ перед високопосадовцями Кабінету Президента США Джо Байдена та Ради національної безпеки під час його участі у червні в роботі 29-го конгресу Американської федерації праці - Конгресу виробничих профспілок. Щодо неприпустимості погіршення трудового законодавства, зокрема прийняття закону № 2434, йшлося і під час червневих зустрічей делегацій ФПУ і КВПУ з лідерами політичних фракцій Європарламенту, представниками Єврокомісії, Європейської служби зовнішніх справ.

Підтримуючи позицію ФПУ, МКП та ЄКП спільно звернулися до Президента України, Голови Верховної Ради України з листами, у яких висловили глибоке занепокоєння продовженням регресивних трудових реформ, незважаючи на воєнний стан, які суперечать принципам і цінностям ЄС, та категорично виступили проти прийняття Закону № 2434.

Значна кількість профспілкових поправок, внесених через народних депутатів до другого читання цього законопроєкту, дозволила нівелювати переважну кількість його норм, що звужують права працівників, а також переформатувати запровадження спрощеного режиму регулювання трудових відносин лише на основі добровільної згоди працівника на укладання індивідуального трудового договору, положення якого не можуть погіршувати умови праці порівняно з чинним законодавством.

Разом з тим, Закон № 2434 по своїй суті залишається дискримінаційним та таким, що не відповідає статті 24 Конституції України, Конвенції Міжнародної організації праці № 111 "Про дискримінацію в галузі праці та занять" та статті 2-1 КЗпП, оскільки передбачає фактичний розподіл працівників на декілька категорій щодо рівня захищеності їх прав трудовим законодавством.

З урахуванням зазначеного, після прийняття Закону № 2434 Парламентом, Голова ФПУ та керівники інших репрезентативних всеукраїнських об'єднань профспілок на національному рівні звернулися до Президента України щодо застосування щодо цього Закону права вето, а також до Уповноваженого ВРУ з прав людини щодо його неконституційності.

У відповідь заступником керівника Офісу Президента України формально поінформовано про підписання цього закону Президентом України. Представник Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (лист від 29.07.2022 № 439.8/6111/1/22/25.2) зауважив на аргументованості позиції ФПУ щодо можливих ознак неконституційності цього закону, повідомивши про додаткове опрацювання зазначеного питання та прийняття відповідного рішення. Станом на сьогодні інформація від Секретаріату Уповноваженого з прав людини не надходила.

Зважаючи на зазначене, керівники ФПУ і КВПУ направили спільне звернення до МОП щодо правової експертизи Закону № 2434 на відповідність міжнародним правовим актам.

Щодо законів, прийнятих з метою регулювання трудових відносин в умовах воєнного стану, підготовлено коментарі та рекомендації ФПУ стосовно застосування їх норм, проведено три вебінари з представниками всеукраїнських профспілок та територіальних профоб'єднань, якими охоплено понад 300 представників профспілок. Однак численні звернення та запитання членів профспілок, що надходять на "гарячу лінію" та електронну адресу ФПУ, щодо застосування норм цих законів, свідчать про необхідність доведення цих рекомендацій членськими організаціями ФПУ до всіх первинних профспілкових організацій.

З'являються і нові законодавчі ініціативи, які у порушення конституційних і міжнародних норм зачіпають права та інтереси працівників та профспілок. Понад три десятки таких законопроєктів включені до Плану законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2022 рік та вже зареєстровані або перебувають у стадії розробки суб'єктами законодавчої ініціативи.

Лібералізація трудового законодавства є пріоритетом для влади, яка користуючись послаблененням конституційними обмеженнями дій профспілок не залишає спроб її здійснити в умовах воєнного стану в обхід законодавчо визначених процедур соціального діалогу.

Так, Мінекономіки без проведення відповідних попередніх консультацій з іншими сторонами соціального діалогу щодо концептуальних підходів проведення такої реформи, порушуючи норму підпункту 4 пункту 3 розділу II Закону України № 2215 "Про дерадянізацію законодавства України", розробило замість Трудового кодексу України проєкт Закону України "Про працю". Аналіз цього проєкту свідчить про його абсолютно ліберальну ідеологію щодо "рівності сторін трудового договору", що по природі самих правовідносин не відповідає дійсності та веде до негативних наслідків для обох сторін трудового договору, максимального усунення державного регулювання, зокрема у питаннях забезпечення ефективної зайнятості, гідних умов праці, належного рівня оплати праці та недопущення бідності серед працюючих. Розробника поінформовано про неприйнятність таких підходів, а також надіслано правовий аналіз та висновки СПО об'єднань профспілок до цього законопроєкту. Робота над новим Трудовим кодексом повинна стати основним пріоритетним завданням для сторін соціального діалогу.

Без узгодження позицій зі сторонами соціального діалогу від роботодавців і профспілок Мінекономіки внесло на розгляд Уряду проєкт Закону України "Про безпеку та здоров'я працівників на роботі", який містить норми, що не відповідають положенням міжнародного законодавства у сфері безпеки праці, Угоді про асоціацію між Україною та ЄС.

Наступним напрямом наступу на права трудящих є намагання влади зруйнувати систему соціального захисту. Так, Верховною Радою України 02.06.2021 прийнято за основу проєкт Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо врегулювання питань формування прожиткового мінімуму та створення передумов для його підвищення" (реєстр. № 3515 від 20.05.2020), який фактично знищує підґрунтя розбудови соціальної держави Україна і реалізації людиноцентричної політики.