Роз'яснення Управління Держпраці у Чернівецькій області

Кодексом Законів України про працю, а саме статтею 51, передбачено встановлення відповідним категоріям працюючих скороченого робочого часу. З'ясуємо, кому роботодавець повинен встановити скорочений робочий час (тиждень) і якими нормативно-правовими актами це передбачено.

Скорочений робочий час (тиждень) - це час виконання роботи, передбаченої посадовими обов'язками, скорочений на відповідну кількість годин, при тому, що працюючий має право на оплату праці в розмірі повної тарифної ставки, повного окладу. Це є однією з відмінностей скороченого робочого часу від неповного робочого часу, відповідно до листа Мінсоцполітики від 22.03.2006 р. №1993/0/14-06/13.

Право на скорочену тривалість робочого тижня мають працівники, зайняті на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці відповідно до статті 7 Закону України "Про охорону праці". Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, встановлюють скорочену тривалість робочого часу/- не більш як 36 годин на тиждень відповідно до статті 51 Кодексу Законів України про працю. Перелік виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001/р. №163.

Однією з підстав встановлення скороченого робочого часу (тижня) є зайнятість працівників на роботах зі шкідливими і небезпечними умовами праці. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №163 "Про затвердження Переліку виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня" (далі - Перелік), право на скорочений робочий час (тиждень) мають працівники виробництв, цехів, посад, професій, передбачених зазначеним Переліком, на підставі результатів атестації робочого місця за умовами праці, незалежно від форми власності підприємства, організації.