Державна податкова служба України відповідно до ст. 52 Податкового кодексу України (далі/- Кодекс) розглянула звернення Товариства стосовно надання індивідуальної податкової консультації щодо практичного застосування окремих норм податкового законодавства та в межах компетенції повідомляє.

У зверненнях Товариство зазначає, що здійснює реалізацію пального відповідно до вимог пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу та є платником акцизного податку з реалізації пального.

У зв'язку з виробничою необхідністю у Товариства є приміщення, в якому знаходяться реактиви, які входять до складу підакцизних товарів, що Товариство придбаває у постачальників у споживчій тарі ємністю 2, 3 та 5 літрів, для використання у виробничих цілях.

Як зазначено у зверненні, Товариство є розпорядником декількох акцизних складів, які зареєстровані в СЕА РПСЕ та використовуються для реалізації пального контрагентом/- суб'єктом господарювання для заправки пальним власних транспортних засобів.

Відповідно до вимог пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 розділу VI Кодексу Товариство формує дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про добові фактичні обсяги отриманого та реалізованого пального.

Також Товариство має зареєстровані в СЕА РПСЕ акцизні склади пересувні для заправки авіаційним паливом гвинтокрила для власних потреб. У період відсутності активності, спрямованої на заправку, дані паливозаправники знаходяться на нафтобазі, з якою у Товариства укладено Договір про надання послуг по забезпеченню місцем стоянки спецтранспорту.

Враховуючи зазначене, Товариство запитує.

1. Чи необхідно придбавати ліцензію на зберігання даних реактивів?

2. Чи необхідно реєструвати акцизний склад, де зберігаються реактиви?

3. Якщо акцизний склад має бути зареєстрований, то яким чином подавати Довідку про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі/- Довідка №2)?

4. Чи може Товариство подавати по акцизному складу, де відбувається реалізація пального контрагентам - суб'єктам господарювання, щоденну Довідку №2, а по акцизному складу із заправкою пальним транспортних засобів/- зведену Довідку №2 (за місяць)?

5. Чи потрібно Товариству отримувати ліцензію на зберігання пального на акцизному складі пересувному? Якщо так, то на яке місце зберігання?

До запитання 2.

Підпунктом 14.1.145 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що підакцизні товари (продукція) це товари за кодами згідно з УКТ ЗЕД, на які Кодексом встановлено ставки акцизного податку.

Згідно з пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне - нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.

Перелік підакцизних товарів та ставки акцизного податку встановлені пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу, зокрема, пальним є товари, що класифікуються за кодами УКТ ЗЕД 2710 19 43 00.

Визначення терміна "акцизний склад" передбачено пп. 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, а саме, акцизний склад - це:

б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема, але не виключно:

приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а/суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Отже, у разі якщо Товариство планує зберігати на складі виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару, у нього відсутній обов'язок щодо реєстрації зазначеного акцизного складу.

Разом з цим, якщо Товариство буде здійснювати зберігання пального у тарі ємністю більше 5 літрів та/або є розпорядником інших акцизних складів, в яких зберігається пальне в ємностях більше 5 літрів, Товариству необхідно зареєструвати зазначений акцизний склад, незалежно від загальної місткості розташованих на ньому ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, а також обсягів отриманого пального протягом календарного року.

До запитань 1 та 5.

Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року №481 "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481).

Статтею 1 Закону №481 визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі №481 видів діяльності протягом визначеного строку.

Зберігання пального - це діяльність зі зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) зі зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик.

Місцем зберігання пального є місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Суб'єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії (частина шістнадцята ст. 15 Закону №481).

Суб'єкти господарювання, які здійснюють, зокрема, зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на зберігання пального не отримують.

Згідно з частиною дев'ятнадцятою ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;