Державна податкова служба України, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула звернення Товариства про надання роз'яснень щодо застосування податкового законодавства при здійснені операцій з управління майном (будівлі та земельної ділянки) та у межах компетенції повідомляє.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Кодексу за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган.

Правові засади операцій по управлінню майном регламентуються Цивільним кодексом України (далі - ЦКУ).

Згідно з частиною першою статті 1029 ЦКУ за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права та інше майно (частина перша статті 1030 ЦКУ).

Договір управління майном укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню (стаття 1031 ЦКУ).

Установником управління, як визначено частиною першою статтею 1032 ЦКУ, є власник майна.

Управитель, якщо це визначено договором про управління майном, є довірчим власником цього майна, яким він володіє, користується і розпоряджається відповідно до закону та договору управління майном. Договір про управління майном не тягне за собою переходу права власності до управителя на майно, передане в управління (частина п'ята статті 1033 ЦКУ).

Щодо взяття на облік в контролюючих органах договору управління майном

На сьогодні органи ДПС не ведуть облік всіх договорів управління майном. Згідно з пунктом 64.6 статті 64 Кодексу на обліку у контролюючих органах повинні перебувати договори управління майном, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені Кодексом. Взяття на облік договору здійснюється шляхом додаткового взяття на облік управителя майна як платника податків - відповідального за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору.

Процедури взяття на облік у контролюючих органах договорів управління майном визначені Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. N 1588, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 29.12.2011 р. за N 1562/20300 (далі - Порядок).

Підставою для взяття на облік договору управління майном є прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію платником податку на додану вартість (далі - ПДВ) управителя майна та отримання документів, визначених пунктом 4.7 розділу IV Порядку (заяви за формою N 1-ОПП, копії договору управління майном (договір управління нерухомим майном має бути нотаріально посвідченим)).

Управителям майна при взятті на облік договорів управління майном надається 9-значний реєстраційний (обліковий) номер платника податків.

Виходячи з норм пункту 181.1 статті 181 Кодексу, платником ПДВ в обов'язковому порядку має бути зареєстрована особа, яка веде окремий облік результатів діяльності за договором управління майном без утворення юридичної особи (управитель майна), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг (пов'язаних із виконанням договору), що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V Кодексу, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн грн (без урахування ПДВ).

Згідно з пунктом 182.1 статті 182 Кодексу якщо особа, яка відповідно до пункту 181.1 статті 181 Кодексу не є платником ПДВ у зв'язку з тим, що обсяги оподатковуваних операцій відсутні або є меншими від встановленої зазначеною статтею суми, вважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, така реєстрація здійснюється за її заявою (форма N 1-ПДВ).

Таким чином, в органах ДПС обліковуються лише ті договори управління майном, за якими здійснюються операції з постачання товарів/послуг, які пов'язані з використанням майна, отриманим в управління за договорами управління майном, і які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість згідно з розділом V Кодексу, та стосовно яких подані заяви для взяття на облік в органах ДПС і для реєстрації платником ПДВ.

Щодо окремого обліку результатів діяльності за договором управління майном та віднесення управителем до складу своїх витрат витрат, пов'язаних з поліпшенням, ремонтом майна, будівництвом нових об'єктів у складі майна та реконструкції такого майна або його частин, в тому числі ПДВ

Статтею 1034 ЦКУ встановлено, що вигоди від майна, що передане в управління, належать установникові управління. Установник управління може вказати в договорі особу, яка має право набувати вигоди від майна, переданого в управління (вигодонабувача).

Згідно з частиною третьою статті 1030 ЦКУ майно, передане в управління, має бути відокремлене від іншого майна установника управління та від майна управителя.

Майно, передане в управління, має обліковуватися в управителя на окремому балансі, і щодо нього ведеться окремий облік.

Управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв'язку з управлінням майном (частина перша статті 1042 ЦКУ).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.