Відповідно до підпункту 1 пункту 6 рішення Ради національної безпеки і оборони України від 19.03.2021 "Про заходи щодо підвищення рівня хімічної безпеки на території України", уведеного в дію Указом Президента України від 19.03.2021 № 104, підпунктів 1, 2, 3 пункту 1 плану заходів з виконання Стокгольмської конвенції про стійкі органічні забруднювачі, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 589, НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо визначення територій, що містять стійкі органічні забруднювачі, які додаються.

2. Управлінню цифрової трансформації та моніторингу довкілля (Валерій КУЛИК-КУЛИЧЕНКО) забезпечити розміщення цього наказу на офіційному вебсайті Міндовкілля.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника Міністра з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації СТРІЛЬЦЯ Руслана.

1. Ці Методичні рекомендації щодо визначення територій, що містять стійкі органічні забруднювачі пропонують єдиний підхід визначення територій, які можуть бути забруднені:

хімічними засобами захисту рослин, що містять стійкі органічні забруднювачі;

поліхлорованими дифенілами;

іншими стійкими органічними забруднювачами в місцях утворення або накопичення відходів, та на об'єктах утилізації або видалення відходів.

2. У цих Методичних рекомендаціях скорочення вживаються в такому значенні:

ГДК - гранично допустима концентрація;

ГХБ - гексахлорбензол;

ГХЦГ - гексахлорциклогексан;

ДДТ - дихлордифенілтрихлорметилметан;

ОДР - орієнтовно допустимий рівень;

ПХД - поліхлоровані дифеніли;

СОЗ - стійкі органічні забруднювачі;

ХЗЗР - хімічні засоби захисту рослин;

ECNIMS - мас-спектрометрія негативних іонів в режимі захоплення електронів молекулами;

GC - газова хроматографія;

HRMS - мас-спектрометрія високої роздільної здатності;

LRMS - мас-спектрометрія низькою роздільної здатності;

SIM - селективний моніторинг іонів;

ppm (мільйонна частка) - одиниця вимірювання концентрації, аналогічна за змістом відсотку, яка являє собою одну мільйонну частку (1% = 10000 ppm);

ppb (мільярдна частка) - одиниця вимірювання концентрації, аналогічна за змістом відсотку, яка являє собою одну мільйонну частку (1% = 10000000 ppb).

1. Формування переліку територій, що містять СОЗ, рекомендується починати з виявлення об'єктів, які містять:

накопичені непридатні ХЗЗР, що містять стійкі органічні забруднювачі;

відпрацьовані оливи та нафтопродукти, які містять ПХД;

інші відходи у місцях їх утворення або накопичення, та на об'єктах утилізації або видалення відходів.

2. Обстеження місць колишнього та поточного складування непридатних та заборонених ХЗЗР здійснюється відповідно до вимог Порядку проведення комплексної інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Міністерства охорони здоров'я України від 18 жовтня 2001 року № 315/376/412, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 листопада 2001 р. за № 951/6142.

Форми для заповнення даними щодо місць накопичення непридатних та заборонених до використання ХЗЗР, стану будівель, прилеглих територій та водойм наведені у Додатку 1 до цих Методичних рекомендацій.

3. Ділянки, які можуть мати забруднення ПХД, визначаються відповідно до Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 липня 2006 року № 258 (у редакції наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13 лютого 2012 року № 91), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2006 року за № 1143/13017.

Обстеженню підлягають суб'єкти господарювання, що експлуатують електротехнічне обладнання з СОЗ, які здійснюють утилізацію (регенерацію) олив або видалення відходів, забруднених ними.

Форми для заповнення інформації щодо ділянок, які можуть мати забруднення ПХД, наведені у Додатку 2 до цих Методичних рекомендацій.

4. Ділянки, які можуть мати забруднення іншими СОЗ в місцях утворення та видалення відходів, визначаються відповідно до Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 1998 року № 1216, та Порядку ведення реєстру об'єктів утворення, оброблення та утилізації відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1998 року № 1360.

Первинну інформацію про місця видалення відходів містить паспорт місць видалення відходів, який відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14 січня 1999 року № 12, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 лютого 1999 року за № 60/3353, має містити інформацію про склад відходів та результати моніторингу якості вод та ґрунтів.

1. Обстеження ділянок пропонується проводити в два етапи:

1) відбір проб та проведення скринінг-тестів на можливе забруднення СОЗ;

2) проведення хроматографічного аналізу для проб, скринінг-тести яких показали можливу наявність СОЗ.

2. Відбір проб прив'язується до шестикутної сітки з 7 або 37 точками відбору проб.

Планування точок відбору проб здійснюється з прив'язуванням цих точок до гексагональної сітки. Побудова сітки передбачає відбір більшої кількості проб, що значно збільшує шанси виявити ділянки з перевищенням граничного рівня забруднення СОЗ. Якщо 4 % площі ділянки, забрудненої СОЗ, має забруднення понад 50 ppm, то аналіз проб з 37-точковою сіткою має ймовірність виявлення цього рівня забруднення 98 %.

Схема відбору проб з гексагональної сіткою розташовується всередині кола відбору проб, відцентрованого на місці ділянки, забрудненої СОЗ.

3. На міліметрівку наноситься діаграма забрудненої ділянки, включаючи вертикальні поверхні (стіни, паркани, та інші споруди) із зазначенням розмірів і типів поверхонь.

Діаграма ділянки має включати стільки орієнтирів, скільки необхідно для її перенесення в майбутньому на реальну місцевість. Як орієнтири можуть бути використані дороги, телефонні стовпи, будівлі, інші споруди. На схемі має бути позначений напрямок на північ. Приклад схеми забрудненої ділянки наведений на рисунку 1 додатка 3 до цих Методичних рекомендацій.

На другому етапі обстежуються всі поверхні, що викладаються в одній площині. Така схема спрощує визначення місць відбору проб на вертикальних поверхнях. Схема забрудненої ділянки в одній площині наведена на рисунку 2 Додатка 3 до цих Методичних рекомендацій.

На практиці забруднена ділянка має неправильну форму. Для стандартизації схем відбору проб, їх розміщення пропонується прив'язувати до кола, яке охоплює ділянку. Коло відбору проб - це найменше коло, що охоплює всі крайні кутові точки ділянки в площині, зображені на рисунку 6 Додатка 3 до цих Методичних рекомендацій. Схема визначення центру та радіуса кола відбору проб для ділянок неправильної форми наведена на рисунку 3 Додатка 3 до цих Методичних рекомендацій (З'єднуються найвіддаленіші одна від одної точки на схемі (лінія Ll.) та визначається середина цієї лінії (точка Р). Через точку P проводиться лінія L2, перпендикулярно L1. L2 простягається до країв схеми. Точка C, яка ділить L2 навпіл, є центром кола відбору проб. Відстань від точки C до будь-якого з кінців L1, є радіусом кола відбору проб r).

Схеми розміщення точок відбору проб наведені на рисунках 4, 5, 6 Додатка 3 до цих Методичних рекомендацій.

4. Розмітка точок відбору проб з використанням гексагональної схеми пропонуємо здійснювати таким чином:

задаються відстані між сусідніми точками s і відстань між рядами схеми u;

відстані s і u встановлюються пропорційними радіусу області відбору проб ділянки r;

геометричні параметри сіток для відбору проб радіуса r в залежності від числа відібраних проб наведені в таблиці 5 Додатка 4 до цих Методичних рекомендацій.

На рисунку 6 додатка 3 до цих Методичних рекомендацій показано сітку з 37 точками відбору проб для ділянки, зображеної на рисунку 2 додатка 3 до цих Методичних рекомендацій. На схемі r = 80 мм. Відстань між вузлами сітки має бути s = 0,30 r = 24 мм, а відстань між рядами u = 0,26 r = 20 мм.

На горизонтальному діаметрі розставляються точки відбору проб з 1 по 7 на відстані 24 мм. Щоб нанести наступний ряд відбору проб ставиться точка 8 на відстані 20 мм від точки D центрального ряду, яка знаходиться посередині між точками 3 і 4. Далі наносяться точки з 9 по 13 на відстані 24 мм одна від одної. Аналогічно наносяться інші точки на схемі.

Точки відбору проб 4, 7, 8, 13, 23, 34, 35, 36, і 37 знаходяться за межами області очищення. З них точки 4, 8, 23, 34 і 35 не мають прив'язки до місцевості. Точки 36 і 37 є зразками бетону, а точки 7 і 13 є зразками ґрунту (рисунок 6 Додатка 3 до цих Методичних рекомендацій).

Для перенесення точок відбору проб на ділянку можна використати ту саму процедуру, що і при побудові схеми точок відбору проб на попередньому етапі, використовуючи рулетку для вимірювання відстаней. На схемі (рисунок 6 Додатка 3 до цих Методичних рекомендацій) s дорівнює 24 мм, то ж на ділянці s = 1,2 м, аналогічно u на схемі дорівнює 20 мм та 1 м на ділянці. Для зручності перенесення точок відбору проб зі схеми на місцевість рекомендується визначити фактичну відстань точок від орієнтирів на місцевості (край стіни, дорога інші споруди).

Місце потенційного забруднення СОЗ слід вважати забрудненим до тих пір, поки відібрані проби не підтвердять відсутність забруднення. Тому при розмітці точок відбору проб на майданчику необхідно запобігати можливому перехресному забрудненню та мінімізації контактів з потенційно забрудненими поверхнями. Для досягнення цього можна накрити поверхні пластиковою плівкою.

1. Проби в місцях забруднення СОЗ можуть значно відрізнятися відповідно до властивостей складових навколишнього природного середовища, що досліджується, і можуть включати ґрунт, пісок, воду, тверді поверхні антропогенного походження і рослинний світ. Відповідно відрізнятимуться методи відбору, обробки та зберігання проб.

2. Для відбору проби поверхневого шару ґрунту (або піску) необхідно позначити ділянку шаблоном 10 см х 10 см. Після цього совком або лопаткою з нержавіючої сталі необхідно відібрати приблизно 100 г ґрунту на глибині не більше 1 см. Якщо для відбору проби необхідно більше ґрунту, площа має бути розширена без збільшення глибини взяття проби. Зразок ґрунту має бути поміщений в попередньо очищену скляну пляшку та щільно закритий кришкою. На пляшці має бути наклеєно жовту етикетку з позначенням "СОЗ". Після цього пляшку необхідно помістити в пакет для проб та холодильну камеру для підтримки зберігання зразка при температурі близько 4° C.

Інструменти і гумові рукавички можуть бути джерелами перехресного забруднення проб, тому для відбору кожної проби потрібно мати окремий чистий інструмент і рукавички. Інструмент між відбором проб також можна промивати розчинником і витирати серветкою.

3. Проби ґрунту можуть бути взяті з використанням буру для відбору проб. Проби слід брати на глибині близько 5 см (до 20 см). Стовпчик ґрунту слід виштовхнути в попередньо очищену скляну пляшку і закрити кришкою, а потім обернути в промиту розчинником алюмінієву фольгу. На пляшці має бути наклеєно жовту етикетку з позначенням "СОЗ". Після цього пляшку необхідно помістити в пакет для проб та холодильну камеру для підтримки зберігання зразка при температурі близько 4° C. Кожна проба ґрунту або дерну має бути взята окремою трубкою.

4. Наслідками потрапляння СОЗ у воду може стати утворення поверхневої плівки (зокрема, коли ПХД розчинені в мінеральних маслах) або осаду, якщо ці речовини важчі води. У такій ситуації відібрати пробу поверхневої води. В іншому випадку слід відбирати придонні проби.

Проби поверхневої води слід відбирати, опускаючи відкриту попередньо очищену скляну тару для проб горизонтально в воду в позначеному місці збору проб. Коли вода починає стікати в тару, потрібно повільно повернути тару у вертикальне положення так, щоб збиралася тільки поверхнева вода. Після відбору проби тара протирається зовні одноразовою серветкою і закривається кришкою. На тарі має бути наклеєно жовту етикетку з позначенням "СОЗ". Тара має бути поміщена в пакет для проб та холодильну камеру для підтримки зберігання зразка при температурі близько 4°C. Дані щодо відбору проб повинні бути внесені у відповідні бланки і журнали.

У випадку відбору придонних проб води закрита тара опускається на необхідну глибину. Після заповнення тара піднімається, а вміст переливається в попередньо очищену тару. Після відбору проби тара протирається зовні одноразовою серветкою та щільно закривається кришкою. На тарі має бути наклеєно жовту етикетку з позначенням "СОЗ".

5. Проби з твердих поверхонь рекомендується брати двома методами:

шляхом протирання поверхні;

шляхом її руйнування.

Відбір проб шляхом протирання поверхні здійснюється з будь-якої гладкої поверхні.

На шматок фільтрувального паперу або марлевого тампона наноситься відповідний розчинник (наприклад, ізооктан). Зволожений фільтрувальний папір або марлевий тампон щипцями з нержавіючої сталі або гумовими рукавичками притискають і ретельно втирають позначену шаблоном область поверхні площею 100 см-2. Фільтр або тампон необхідно помістити в попередньо очищену скляну пляшку і закрити кришкою. На пляшці має бути наклеєно жовту етикетку з позначенням "СОЗ". Після цього пляшку необхідно помістити в пакет для проб та холодильну камеру для підтримки зберігання зразка при температурі близько 4° C.

З твердих пористих поверхонь (таких як бетон, цегла, асфальт і дерево) проби беруться шляхом руйнування.

Проби відбираються за допомогою долота, свердла або іншого відповідного інструменту з глибини менше 1 см. Проби необхідно помістити в попередньо очищену скляну пляшку і закрити кришкою. На пляшці має бути наклеєно жовту етикетку з позначенням "СОЗ". Після цього пляшку необхідно помістити в пакет для проб та холодильну камеру для підтримки зберігання зразка при температурі близько 4° C.

6. Проби зразків рослинного світу беруться за допомогою секатора або іншого відповідного інструменту. Проби необхідно помістити в попередньо очищену скляну пляшку і закрити кришкою. На пляшці має бути наклеєно жовту етикетку з позначенням "СОЗ". Після цього пляшку необхідно помістити в пакет для проб та холодильну камеру для підтримки зберігання зразка при температурі близько 4° C.

1. Відбір проб рекомендуємо документувати у польовому журналі, який містить таку інформацію:

власник об'єкту, на якому виявлено забруднення;

розташування місця забруднення (координати);

прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) осіб, що здійснювали обстеження;

дата (дати) відбору проб;

час відбору проб;

тип відібраних проб та ідентифікаційні номери проб, з посиланням на точки-сітки відбору проб;

кількість взятих проб;

опис методології відбору проб.

2. Форма опису ділянки має містити інформацію про найближче розташовані до неї об'єкти та характер діяльності цих об'єктів, а також інформацію про найближчі об'єкти водозабору, виробництва або споживання продуктів харчування, закладів соціальної сфери (шкіл, лікарень тощо). До форми додаються фотографії, ескізи ділянки, накреслені в масштабі схеми розташування точок відбору проб. Точки відбору проб мають бути пронумеровані.

3. Під час надходження проби в лабораторію до неї необхідно додавати таку інформацію:

прізвище, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, що здійснювала відбір проби;

порядковий номер проби;

типи проби (ґрунт, вода тощо);

місце відбору проби (для кожної проби);

вимоги до аналізу (метод, засоби, похибка);

спеціальні вимоги щодо поводження та зберігання.

Працівники лабораторії, що отримують проби, доповнюють інформацією щодо:

прізвища, власне ім'я, по батькові (за наявності) особи, яка отримала проби;

дати отримання проби;

місцезнаходження проби;

аналізів, які необхідно виконати.

Форма протоколів передачі та зберігання проб, а також стандартних етикеток встановлюється акредитованими лабораторіями.

1. Щодо наявності забруднення СОЗ здійснюється скринінг-тест на наявність сполук хлору.

Якщо скринінг-тест показує наявність у пробі хлору в перерахунку на СОЗ, який перевищує гранично допустимі концентрації, визначені Додатком 4 до цих Методичних рекомендацій, то такі проби мають бути додатково досліджені хроматографічними засобами з метою однозначної ідентифікації того, що сполуками хлору, виявленими в пробі, є саме СОЗ, та їх точного кількісного визначення.

2. Для польових досліджень використовують, зокрема, комплекти для скринінг-тестів CLOR-N-SOIL та польовий аналізатор L2000 DX.

Принцип скринінг-тестів CLOR-N-SOIL полягає у визначенні загальної концентрації хлору за проведенням реакцією із зміною кольору.

У польовому аналізаторі L2000DX для оцінки забруднення використовується потенціометричний метод з відкаліброваним електродом. Цей тест може бути використаним для аналізу проб олив, ґрунтів, води та проб з поверхонь. Діапазон вимірювань для олив та ґрунтів становить від 2 до 2000 ppm, для води від 20 ppb до 2000 ppm та для проб протирання поверхні від 2 до 2000 мкг/100 см-2.

Аналізатор L2000DX попередньо запрограмований на коефіцієнти перерахунку конгенерів ПХД, які містяться у трансформаторах і конденсаторах, більшості хлорвмісних пестицидів та використовується як у польових умовах, так і в лабораторних. На аналіз проби оливи щодо ПХД потрібно п'ять хвилин, аналіз вмісту ПХД у пробах води, ґрунту займає десять хвилин.

Кожного дня перед початком роботи потрібно калібрувати аналізатор. Підготовка проби включає екстракцію хлорованої органічної речовини з ґрунту, води або зразка протирання та реакцію зразка з натрієвим реагентом для перетворення хлорованої органіки в хлорид. Кількість хлориду визначають за допомогою аналізатору L2000DX. За вісім годин один оператор може зробити аналіз 65 проб олив або 45 проб ґрунту або поверхні.

Перевагою польових методів є те, що вони дозволяють швидко та з мінімальними затратами виключити з подальшого розгляду проби, в яких СОЗ не перевищує гранично допустимі концентрації.

Недоліком є те, що в разі перевищення гранично допустимих концентрацій необхідні подальші дослідження для підтвердження того, що виявлені хлоровані сполуки є саме СОЗ.

3. Якщо скринінг-тести показують позитивний результат подальше з'ясування хімічної формули забруднювача та його концентрація здійснюється за допомогою газової хроматографії. Аналітичне визначення ПХД конгенерів методом газової хроматографії проводяться лабораторіями акредитованими НААУ на відповідність вимогам ДСТУ EN ISO/IEC 17025:2019 Загальні вимоги до компетентності випробувальних та калібрувальних лабораторій (EN ISO/IEC 17025:2017, IDT; ISO/IEC 17025:2017, IDT), сфера акредитації має включати нафтопродукти і відпрацьовані оливи (визначення поліхлорованих біфенілів PCB, ДСТУ EN 12766-1:2019; ДСТУ EN 12766-2:2019; ДСТУ IEC 61619:2019).