Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнання операції із внесення нерезидентом до статутного капіталу резидента кредиторської заборгованості за нараховані та несплачені відсотки за позикою контрольованою та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до звернення Товариством на протязі 2016 - 2018 років було отримано від нерезидента-засновника позики. Операції з нарахування відсотків за користування позиками були визнані Товариством контрольованими з відповідним декларуванням у Звіті про контрольовані операції.

У грудні 2020 року Товариство уклало з нерезидентом-засновником договір про зарахування зустрічних вимог, за якими суми непогашених позик та нараховані відсотки за користування ними були внесені до статутного капіталу Товариства. На дату укладання договору на виконання вимог п. 141.4 ст. 141 Кодексу із суми нарахованих відсотків було утримано та перераховано до бюджету податок з доходів нерезидента.

Річний дохід Товариства за 2020 рік від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 млн. грн. і обсяг господарських операцій платника податків з з\нерезидентом-засновником в частині нарахування відсотків, визначений за правилами бухгалтерського обліку, за 2020 рік перевищує 10 млн. грн.

Питання:

1. Чи потрібно Товариству визнавати операцію внесення до статутного капіталу непогашених позик контрольованою операцією та включати до звіту про контрольовані операції за 2020 рік?

2. З врахуванням того, що Товариство у 2018, 2019, 2020 роках визнавало операції з нарахування відсотків за користування позиками контрольованими, чи потрібно знову визнавати такі відсотки, але вже як операцію за договором зарахування зустрічних вимог на внесення до статутного капіталу Товариства нарахованих і несплачених відсотків за користування такими позиками, контрольованими операціями на всю суму операцій та включати до Звіту про контрольовані операції за 2020 рік?

Щодо питань 1, 2

Відносини за договором позики та порядок формування статутного капіталу товариства регулюється нормами Цивільного кодексу України від 16 січня 2013 року N 435-IV зі змінами і доповненнями (далі - ЦКУ), та Господарського кодексуУкраїни від 16 січня 2003 року N 436-IV зі змінами і доповненнями (далі - ГКУ).

Відповідно до частини третьої ст. 80 ГКУ товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, і несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Частиною другою ст. 115 ЦКУ визначено, що вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановлених законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Позика - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики (пп. 14.1.267 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).