Державна податкова служба України розглянула щодо особливостей визначення податкових зобов'язань з ПДВ при отримані компенсації зі сплати орендної плати за землю та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу (далі - ПКУ), повідомляє.

Як викладено у зверненні, у строковому платному користуванні Фірми за договором оренди землі, укладеним з міською радою, знаходиться земельна ділянка несільськогосподарського призначення - землі житлової та громадської забудови.

На даній земельній ділянці розташована нежитлова будівля, яка на праві власності належить Фірмі, і частина якої продана третім особам.

Треті особи, які є власниками нежитлових приміщень у нежитловій будівлі, мають намір компенсувати Фірмі витрати по сплаті орендної плати за землю.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 ПКУ).

Згідно з пунктом 5.3 статті 5 ПКУ інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПКУ платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (пункту 287.1 статті 287 ПКУ).

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПКУ).

Згідно з пунктом 288.2 статті 288 ПКУ платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

При цьому, забороняється будь-яка уступка грошового зобов'язання або податкового боргу платника податків третім особам (пункт 87.7 статті 87 ПКУ).

Зважаючи на викладене, тільки орендар зобов'язаний обчислювати та своєчасну сплачувати до бюджету орендну плату за землю в розмірах, згідно чинного договору оренди землі з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, регулюються Господарським кодексом України (далі - ГКУ).

Статтею 67 ГКУ встановлено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Підпунктами "а" та "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ визначено, що об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг, відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ, визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).