Державна податкова служба України розглянула зверненняна отримання індивідуальної податкової консультації та в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) повідомляє.

У зверненні Товариство запитує: Чи вважатиметься обов'язок надавати споживачу (в контексті звернення - клієнту) розрахунковий документ виконаним, за умови, що йому буде надаватись не розрахунковий документ встановленої форми та змісту, а спеціальний ідентифікатор, за допомогою якого клієнт зможе завантажити належний йому розрахунковий документ за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи Товариства, яка включає в себе офіційний сайт Товариства, особистий кабінет клієнта Товариства, тощо?

Основним нормативно-правовим актом, що регулює розрахунки за готівку, є Закон України від 06 липня 1995 року N 265/95-ВР " Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі - Закон N 265), який є спеціальним законом. Встановлення вимог щодо проведення розрахункових операцій за готівку іншими законами, крім Кодексу, заборонено.

Статтею 2 Закону N 265 визначено, що розрахункова операція - це приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або у разі повернення товару (відмови від послуги) - оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, надрукований у випадках, передбачених Законом N 265 на зареєстрованому у встановленому порядку реєстраторі розрахункових операцій (далі - РРО) або заповнений вручну.

Пунктами 1 та 2 статті 3 Закону N 265 встановлено:

проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.