З метою забезпечення належної організації роботи з підвищення кваліфікації прокурорів, удосконалення їх професійного рівня, знань, умінь та навичок, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру", НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Положення про систему підвищення кваліфікації прокурорів (далі - Положення), що додається.

2. Визнати таким, що втратив чинність, наказ Генерального прокурора України від 30 квітня 2013 року № 57 щодо затвердження Положення про єдину систему підвищення кваліфікації прокурорсько-слідчих працівників органів прокуратури України.

3. Пункт 18 розділу V, пункт 6 розділу VI, пункт 4 розділу VII Положення набирають чинності одночасно із затвердженням Генеральним прокурором Положення про систему оцінювання якості роботи прокурорів.

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою та покладаю на керівників обласних, окружних прокуратур, спеціалізованих на правах обласних та окружних прокуратур.

1. Це Положення визначає організаційні засади, систему та порядок організації підвищення кваліфікації прокурорів як комплексу заходів, спрямованих на поглиблення (отримання нових) професійних знань, умінь і навичок, що становлять основу професійної та особистісної компетентності прокурорів і необхідні для ефективного виконання службових обов'язків, а також на формування стійких моделей належної професійної поведінки.

2. Підвищення кваліфікації прокурорів здійснюється відповідно до Закону України "Про прокуратуру" (далі - Закон), наказів Генерального прокурора та цього Положення, організаційно-розпорядчих актів директора Тренінгового центру прокурорів України (далі - ТЦПУ).

3. Постійне підвищення кваліфікації є невід'ємною складовою обов'язків кожного прокурора та здійснюється з урахуванням індивідуальних потреб професійного розвитку. Проходження підвищення кваліфікації прокурором враховується під час його кар'єрного зростання.

4. Основними засадами підвищення кваліфікації прокурорів є:

1) обов'язковість (підвищення кваліфікації є обов'язком прокурора вдосконалювати свій професійний рівень);

2) постійність (забезпечується безперервністю підвищення кваліфікації із застосуванням визначених форм упродовж усього часу перебування на посаді прокурора);

3) періодичність (підвищення кваліфікації прокурорів у ТЦПУ здійснюється періодично);

4) диференційованість (підвищення кваліфікації визначається можливістю вибору та використання найбільш оптимальних форм підвищення кваліфікації з урахуванням напрямів діяльності прокурора, конкретних потреб в удосконаленні (отриманні нових) знань, формуванні умінь і навичок);

5) практична спрямованість (передбачає відповідність змісту форм підвищення кваліфікації потребам прокурорської діяльності та може включати поглиблене вивчення законодавства, міжнародного права, розвиток навичок аналізу й застосування норм права, складання процесуальних документів, комунікації, використання інформаційних технологій тощо);

6) інноваційність та врахування вітчизняного і міжнародного досвіду (забезпечується застосуванням новітніх ІТ-технологій, сучасних вітчизняних і зарубіжних стандартів професійної підготовки у сфері кримінальної юстиції та інших сферах прокурорської діяльності);

5. До форм підвищення кваліфікації прокурорів належать:

- самостійне навчання (самоосвіта);

- стажування в органі прокуратури вищого рівня;

- участь у семінарах та інших колективних формах навчання;

- підготовка (навчання) у ТЦПУ;

- тренерська (викладацька) діяльність у ТЦПУ;

- наукова діяльність.

Підготовка в ТЦПУ є основною формою підвищення кваліфікації прокурорів.

6. Відповідальність за організацію підвищення кваліфікації прокурорів покладається на перших заступників і заступників Генерального прокурора, заступника Генерального прокурора - керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівників самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, керівників обласних, окружних та спеціалізованих на правах обласних та окружних прокуратур (далі - обласні та окружні прокуратури).

7. Координація роботи з підвищення кваліфікації прокурорів забезпечується кадровими підрозділами Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.

1. Самостійне навчання (самоосвіта) є безперервною формою підвищення кваліфікації прокурорів, яка полягає у самостійному вдосконаленні (отриманні нових) знань, умінь і навичок, що становлять основу професійної й особистісної компетенції та необхідні для ефективного виконання службових обов'язків.

2. Самостійне навчання передбачає опрацювання, зокрема:

- законів та інших нормативно-правових актів;

- рішень Конституційного Суду України;

- практики Європейського суду з прав людини;

- організаційно-розпорядчих актів Генерального прокурора, керівників обласних прокуратур;

- судової та прокурорської практик;

- методичних рекомендацій та інших документів інформаційно-орієнтовного характеру Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур;

- публікацій професійного спрямування у фахових виданнях.

3. З метою сприяння ефективному самостійному навчанню прокурорів Офісом Генерального прокурора, обласними прокуратурами, ТЦПУ забезпечується розміщення та періодичне оновлення відповідних матеріалів на офіційних вебсайтах з можливістю авторизованого онлайн-доступу до них.

4. З метою забезпечення безперервності навчання прокурорів на офіційних вебсайтах органів прокуратури і ТЦПУ також можуть створюватись інформаційні онлайн-платформи для розміщення матеріалів навчального спрямування з різних напрямів прокурорської діяльності (рекомендованих зразків процесуальних й інших службових документів, відеокурсів лекцій, матеріалів семінарських занять, окремих матеріалів тренінгових курсів/тренінгів, методичних документів тощо).

5. Самостійне навчання може передбачати вивчення іноземних мов, у тому числі на базі ТЦПУ. Копії документів з підтвердженням рівня володіння іноземною мовою не нижче "B2" прокурором надаються до кадрового підрозділу відповідної прокуратури для долучення до його особової справи.

1. Стажування прокурора в органі прокуратури вищого рівня проводиться з метою практичного ознайомлення з досвідом, ефективними формами і методами роботи органів прокуратури, підвищення фахового рівня прокурора, усунення недоліків та помилок у службовій діяльності, а також поглибленого та всебічного вивчення ділових і особистих якостей, організаторських здібностей прокурора.

2. Стажування проводиться згідно з планами роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур.

3. Стажування передусім проходять прокурори обласних, окружних прокуратур, які нетривалий час перебувають на посаді, переведені на інший напрям прокурорської діяльності та робота яких потребує оволодіння додатковими професійними знаннями і навичками.

Стажування також може проводитись за результатами оцінювання якості роботи прокурора з метою її покращення.

4. Строк стажування становить, як правило, від п'яти до десяти робочих днів і визначається обсягом плану, що складається керівником підрозділу, в якому організовується стажування, та затверджується керівником самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, керівником обласної прокуратури, його першим заступником чи заступником згідно з розподілом обов'язків.

5. Планами стажування передбачаються теоретичні та практичні заходи, у тому числі ознайомлення з досвідом роботи інших прокуратур.

6. Результати стажування обговорюються на оперативних нарадах у самостійних структурних підрозділах, у яких проводилося стажування прокурора.

За результатами стажування складається характеристика, що затверджується керівником самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора, керівником обласної прокуратури, його першим заступником чи заступником згідно з розподілом обов'язків. З характеристикою ознайомлюється прокурор, який проходив стажування.

7. Характеристика впродовж п'яти робочих днів після закінчення стажування надається до кадрового підрозділу відповідного органу прокуратури, а її копія надсилається керівнику органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.

Характеристика за результатами стажування долучається до особової справи прокурора.

8. Направлення прокурора на стажування оформлюється наказом керівника обласної прокуратури, підготовку якого забезпечує кадровий підрозділ відповідного органу прокуратури.

1. Семінари (вебінари), науково-практичні конференції та інші колективні форми навчання проводяться з метою розширення та поглиблення професійних знань прокурорів, формування умінь та навичок застосовування їх на практиці, зокрема шляхом ознайомлення з досвідом та ефективними методами роботи, оптимальними способами вирішення існуючих проблемних питань, фахового обговорення актуальних питань, які безпосередньо стосуються прокурорської практики.

До участі у семінарах і конференціях залучаються передусім прокурори, діяльності яких стосується тематика відповідного навчального заходу.

2. Семінар (галузевий, міжгалузевий, міжвідомчий) - колективне фахове опрацювання учасниками окремих тем, питань і практичних проблем прокурорської діяльності, обговорення його результатів та обмін знаннями і досвідом.

Семінари, як правило, проводяться відповідно до планів роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, рішень нарад у їх керівників.

Програма семінару складається з урахуванням результатів вивчення практики роботи органів прокуратури за відповідним напрямом або темою і питань прокурорської діяльності, які потребують обговорення та доведення до відома учасників семінару.

Участь у семінарі може передбачати фахову дискусію її учасників, висловлення коментарів, постановку проблемних питань та надання відповідей на них, вирішення завдань тематичного спрямування, моделювання практичних ситуацій, перегляд відеоматеріалів, виступи учасників, обмін досвідом між ними, спільний пошук шляхів вирішення актуальних проблем прокурорської діяльності тощо.

Організація проведення семінарів покладається на керівників самостійних структурних підрозділів Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, які визначають тематику заходів та складають програми їх проведення, що погоджуються із керівником відповідного органу прокуратури, його першим заступником чи заступником згідно з розподілом обов'язків.

3. Науково-практичні конференції проводяться з актуальних та комплексних питань організації діяльності органів прокуратури, процесу їх реформування, напрацювання конкретних пропозицій щодо удосконалення законодавства, пов'язаного з прокурорською діяльністю тощо, за обов'язкової участі науковців у відповідній сфері.