Державна податкова служба України розглянула звернення щодо необхідності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ при здійсненні списання елементів опалубки та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, Товариство надає клієнтам елементи опалубки в оренду. Частина елементів опалубки обліковується в бухгалтерському обліку як основні засоби, а інша частина як інші необоротні матеріальні активи. Усі елементи опалубки амортизуються прямолінійним методом та вартісний критерій віднесення до складу основних засобів згідно з обліковою політикою Товариства.

Мають місце випадки:

1) коли клієнти Товариства повертають із оренди на склад Товариства пошкоджені елементи опалубки, які не підлягають ремонту та не можуть використовуватися за своїм первісним (цільовим) призначенням. Факт повернення безпосередньо пошкоджених (непридатних для подальшого використання) елементів опалубки фіксуються в акті на повернення елементів опалубки та скріплюється підписами обох сторін (орендарем та орендодавцем);

2) коли клієнти Товариства не повертають із оренди елементи опалубки у зв'язку із їх втратою/знищенням. Неповернуті із оренди елементи опалубки фіксуються як втрачені/знищені елементи опалубки в акті на повернення елементів опалубки. Акт скріплюється підписами обох сторін (орендарем та орендодавцем).

Згідно з умовами договору оренди орендар сплачує штраф за неповернуті (втрачені/знищені) елементи опалубки та за елементи, які не підлягають ремонту.

В обох розглянутих вище випадках Товариство проводить списання елементів опалубки на підставі актів на списання основних засобів за формою, затвердженою наказом Міністерством статистики України від 29 грудня 1995 року N 352 (далі - Наказ N 352).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу I ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (підпункт 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).

Відповідно до пункту 7 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 N 561 із змінами і доповненнями (далі - Методичні рекомендації N 561), для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

основні засоби;

інші необоротні матеріальні активи.

Наказом Міністерства фінансів України від 03.08.2018 N 673 "Про затвердження узагальнюючих податкових консультацій з деяких питань оподаткування податком на додану вартість", зокрема, затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо документального підтвердження знищення або зруйнування основних виробничих або невиробничих засобів (далі - УПК N 673). УПК N 673 на сьогодні є чинною та може використовуватися платником податку у його господарській діяльності.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.

Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ постачання товарів - це будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

Не є постачанням товарів випадки, коли основні виробничі засоби або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, а також в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення необоротних активів, або коли платник податку надає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення необоротних активів в інший спосіб, внаслідок чого необоротний актив не може використовуватися за первісним призначенням.

Пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ визначено, що у разі, якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

Норма пункту 189.9 статті 189 розділу V ПКУ не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства, або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.