Державна податкова служба України, керуючись статті 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо сплати земельного податку фізичною особою, що розташоване на земельній ділянці, права на яку у такої особи не оформлені та в межах компетенції повідомляє.

Платник податків отримала лист податкову вимогу з вимогою сплати податкового боргу, який станом на ....02.2021 року становить ... грн. Однак, платник податків зазначає, що в податковій вимозі вказана не існуюча адреса, а саме: Київська область, ..., а також значиться прізвище "...", яке було у платника до заміжжя (хоча електронному кабінеті податкової значиться нове прізвище "...").

Також платник податків повідомляє, що дійсно є власником нежитлового приміщення за іншою адресою, а саме: м. Київ, .... Однак, ні права власності, ні права користування земельною ділянкою у платника немає.

Згідно витягу "інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку" є запис на право користування земельною ділянкою площею ...кв. м. за адресою: м. Київ...яке значиться за ПП "...".

Однак, згідно даних "електронного кабінету податкової" у неї значиться земельна ділянка за адресою: м. Київ, ..., загальна площа якої - ...кв. м., що не відповідає дійсності.

Платник податків просить пояснити чи має вона сплачувати земельний податок з фізичних осіб за земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Київ, ..., площею - ...кв. м., власником/орендарем якої вона не є.

Чи правомірні дії (рішення) ГУ ... щодо нарахування платнику земельного податку з фізичних осіб та пред'явлення ППР та Податкової вимоги.

На підставі чого ГУ ... визначило її, як платника податку за землю з фізичних осіб.

Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Кодексу земельний податок - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Кодексу землекористувачами є юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до статті 269 Кодексу платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Об'єктом оподаткування земельним податком згідно з положеннями статті 270 Кодексу є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру (пункт 286.1 статті 286 Кодексу).

Відповідно до пункту 287.1 статті 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.