1. Правова система ipLex360
  2. Законодавство
  3. Індивідуальна податкова консультація


ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ
ІНДИВІДУАЛЬНА ПОДАТКОВА КОНСУЛЬТАЦІЯ
від 01.06.2021 р. N 2190/ІПК/99-00-21-02-02-06
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо застосування в податковому обліку мінімально допустимих строків амортизації у відповідності до п. 431 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України (далі - Кодекс) та, керуючись ст. 52 Кодексу, повідомляє.
Як зазначено у зверненні, підприємство перебуває на загальній системі оподаткування, основний вид діяльності - "Надання в оренду та експлуатацію орендованого майна", а саме підприємство виступає оператором торгівельно-розважальних центрів на підставі договорів оренди, укладеним з балансоутримувачем. Основний строк дії договорів оренди з балансоутримувачем - 2 роки 11 місяців, з можливістю пролонгувати строк дії договорів оренди.
Відповідно до договорів оренди торгівельно-розважальних центрів, підприємство виступає орендарем та має право проводити ремонтно-будівельні роботи (модернізацію, модифікацію, дообладнання, реконструкцію, тощо), що приводять до збільшення майбутньої економічної вигоди, яку підприємство отримає від використання об’єктів оренди.
У платника виникло питання:
Чи має право підприємство застосовувати в податковому обліку мінімально допустимі строки амортизації для групи основних засобів 9, а саме до об’єкту "Ремонт орендованої будівлі", у відповідності до п. 431 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу, якщо такий об’єкт був або буде ведений в експлуатацію у період з 01 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року?
Щодо застосування у податковому обліку мінімально допустимих строків корисного використання для орендованих основних засобів які зараховуються як окремий об’єкт групи 9 "інші основні засоби".
Так, відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.
Різниці, які виникають при нарахуванні амортизації необоротних активів, визначаються відповідно до вимог ст. 138 Кодексу.
Підпунктом 138.3.1 п. 138.3 ст. 138 Кодексу встановлено, що розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням певних обмежень, встановлених пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 розділу I Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 п. 138.3. ст. 138 Кодексу. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, крім "виробничого" методу.
Для розрахунку амортизації відповідно до положень зазначеного пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.
Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності регулюються нормами Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - П(С)БО 14) затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000 р. N 181 зі змінами та доповненнями, та Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. N 561 (далі - Методичні рекомендації).
Затрати орендаря на поліпшення об’єкта операційної оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються орендарем як капітальні інвестиції у створення (будівництво) інших необоротних матеріальних активів. Такі затрати зараховуються до складу основних засобів як первісна вартість нового об’єкта підгрупи 2.7 класифікації основних засобів, наведеної в п. 7 Методичних рекомендацій.

................
Перейти до повного тексту