Державна податкова служба України розглянула звернення щодо коригування фінансового результату до оподаткування на суму сплачених платежів, внесків, премій за договорами добровільного медичного страхування та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, банк в рамках соціального пакету для своїх працівників, а також членів сім’ї працівників (далі - застраховані особи) укладає на їхню користь договори добровільного медичного страхування, виступаючи у якості страхувальника. Мета такого страхування - покрити витрати співробітників на медичні послуги та придбання ліків. Строк дії договору складає 1 рік.

Відповідно до умов договору, якщо протягом строку дії договору страхування страхувальник замінює застраховану особу - працівника страхувальника, щодо якої не здійснювались страхові виплати, іншим працівником, то ця заміна здійснюється без повернення страхового платежу за цю особу та без сплати страхового платежу за нову особу, яка підлягає страхуванню та оформлюється додатковим договором.

При звільненні працівників, дія договору для таких застрахованих осіб припиняється з дати, зазначеної у відповідній заяві банку, водночас, договір укладений між банком та страховиком залишається чинним, а раніше сплачений страховий платіж за таку особу повертається банку. При поверненні розрахункової суми страхових платежів, банк відображає коригування раніше понесених витрат, що збільшує об’єкт оподаткування, та відповідно збільшує суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у періоді, коли здійснюється таке повернення.

У платника виникло питання стосовно коригування фінансового результату до оподаткування на суму сплачених платежів, внесків, премій за договором добровільного медичного страхування, передбачених ст. 1231 Кодексу: Чи поширюється ст. 1231 Кодексу на договори добровільного медичного страхування, укладені банком, у випадку звільнення працівників, коли дія договору для таких застрахованих осіб припиняється, але водночас, договір укладений між банком та страховиком залишається чинним, а раніше сплачений страховий платіж за таку особу за вирахуванням нормативних витрат на ведення справи (визначених при розрахунку страхового тарифу) та фактичних страхових виплат повертається банку?

Відповідно до ст. 16 Закону України від 07 березня 1996 року N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон) договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Статтею 3 Закону встановлено, що Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування (ст. 10 Закону).

Відповідно до п. 7 ст. 28 Закону дію договору страхування може бути достроково припинено за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

У разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

Відповідно до п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.