Державна податкова служба України розглянула звернення щодо дати визнання витрат при списанні суми нестач товарно-матеріальних цінностей та коригування фінансового результату до оподаткування на суму нестач, що виникли при зберіганні запасів, виникнення податкових наслідків з ПДВ за цими операціями та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні підприємство надає послуги відповідального зберігання товару іншим підприємствам за договором, який не передбачає право зберігача розпоряджатися отриманими на зберігання цінностями. В ході інвентаризації була виявлена нестача ТМЦ, що знаходяться на зберіганні, яка перевищила норми природного убутку.

Зберігач виставив претензію, яка була визнана підприємством.

У підприємства виникли наступні питання:

1. яка дата є вірною для визнання витрат при списанні суми нестач (дата визнання претензії чи дата сплати по претензії);

2. чи передбачено коригування фінансового результату до оподаткування при розрахунку податку на прибуток при списанні на витрати суми нестачі, що виникли при зберіганні запасів;

3. які податкові наслідки з ПДВ виникають в даній ситуації у зберігача.

До питання 1, 2

Відповідно до ст. 222 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Претензія розглядається в місячний строк з дня її одержання, якщо інший строк не встановлено цим Кодексом або іншими законодавчими актами. Обґрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

При розгляді претензії сторони у разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору.

Згідно ст. 10 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996). для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством.

Порядок проведення інвентаризації активів і зобов'язань та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію активів та зобов'язань, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 N 879 (далі - наказ N 879).

Згідно з п. 2.5 розділу II "Організація та основні правила проведення інвентаризації" наказу N 879 у разі створення робочих інвентаризаційних комісій інвентаризаційна комісія, зокрема, розглядає причини виявлених нестач та втрат від псування активів, формує пропозиції щодо заліку внаслідок пересортиці, списання нестач у межах норм природного убутку, а також понаднормових нестач і втрат від псування цінностей із зазначенням причин та вжитих заходів щодо запобігання таким втратам і нестачам та відображає відповідну інформацію у протоколі.

Пунктом 4 розділу IV "Перевірка та оформлення результатів інвентаризації" наказу N 879 встановлено, що виявлені при інвентаризації розбіжності між фактичною наявністю активів і зобов'язань і даними бухгалтерського обліку регулюються підприємствами в такому порядку, зокрема:

нестача запасів у межах установлених норм природного убутку, виявлена під час інвентаризації, списується за розпорядженням керівника підприємства на витрати. Норми природного убутку можуть застосовуватися лише у разі виявлення фактичних нестач і після взаємозаліку нестач цінностей і лишків внаслідок пересортиці. За відсутності норм природного убутку втрата розглядається як нестача понад норму;

нестача цінностей понад норми природного убутку, а також втрати від псування цінностей списуються з балансу та відносяться на рахунок винних осіб у розмірі, визначеному відповідно до законодавства, у разі якщо винні особи не встановлені, вони зараховуються на позабалансовий рахунок до моменту встановлення винних осіб або закриття справи згідно із законодавством.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Положеннями Кодексу не передбачено коригування фінансового результату до оподаткування на різниці при списанні нестач товаро-матеріальних цінностей понад норми природного убутку, виявлених під час інвентаризації та нестач, що виникли при зберіганні запасів.

Такі операції відображаються при формуванні фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.

Водночас зазначаємо, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону N 996).

Таким чином, питання відображення в бухгалтерському обліку операцій з нестачі товаро-матеріальних цінностей, запасів, виявлених при проведенні інвентаризації, належить до компетенції Міністерства фінансів України.

Водночас зазначаємо, що у разі застосування штрафних санкцій або пені за порушення підприємством (контрагент не є платником податку на прибуток) невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (виникнення нестачі при зберіганні запасів) здійснюється коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до пп. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Кодексу.

До питання 3

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 ст. 5 розділу I Кодексу поняття, правила та положення, установлені Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I Кодексу. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до частини першої статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання (частина перша статті 938 ЦКУ).

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (частина перша статті 950 ЦКУ).

Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: