Державна податкова служба України розглянула звернення щодо можливості застосування норм пункту 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ) з метою обрахунку періоду, встановленого у підпункті "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, для цілей анулювання реєстрації особи як платника ПДВ та, керуючись статтею 52 розділу ІІ ПКУ, повідомляє.

Як вбачається із звернення, на думку Товариства, враховуючи норми пункту 522 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ, перебіг строку для обрахунку періоду (12 послідовних податкових місяців), встановленого у підпункті "г" пункту 184.1 статті 184 розділу V ПКУ, для цілей анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, призупинявся на період з 18.03.2020 р. до 31.05.2020 р.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Статтею 5 ПКУ визначено, що поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ.

Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦКУ).

Загальна позовна давність встановлена статтею 257 ЦКУ тривалістю у три роки.

Згідно зі статтею 263 ЦКУ перебіг позовної давності зупиняється, зокрема, у разі відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом; у разі зупинення дії закону або іншого нормативно-правового акту, який регулює відповідні відносини.

У ПКУ строки давності та їх застосування визначено статтею 102 розділу ІІ ПКУ.

Зокрема, відповідно до пункту 102.1 статті 102 розділу ІІ ПКУ контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 статті 102 розділу ІІ ПКУ, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених ПКУ, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 розділу І ПКУ), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 розділу ІІІ ПКУ, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.