Державна податкова служба України розглянула звернення на отримання індивідуальної податкової консультації щодо перерахування коштів з єдиного рахунку в оплату земельного податку, надіслане листом платника - юридичної особи, та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 Кодексу цей законодавчий акт регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 35-1.1 статті 35-1 Кодексу єдиний рахунок - це рахунок, відкритий у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, який може використовуватися платником податків для сплати грошових зобов'язань та/або податкового боргу з податків та зборів, передбачених Кодексом, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи.

Порядок функціонування єдиного рахунка та виконання норм статті 35-1 Кодексу центральними органами виконавчої влади (далі - Порядок 321), затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 року N 321.

Відповідно до пункту 11 Порядку 321 платники, включені до реєстру платників, які використовують єдиний рахунок, повинні заповнювати розрахунковий документ на переказ коштів на єдиний рахунок відповідно до вимог розділу II Порядку заповнення реквізиту "Призначення платежу" розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 липня 2015 року N 666(у редакції наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2020 р. N 847) (далі - Порядок заповнення документів).

Під час заповнення реквізиту "Призначення платежу" розрахункового документа на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з використанням єдиного рахунку (далі - розрахунковий документ), мають дотримуватися наступних загальних правил:

кожне з 14-ти обов'язкових полів реквізиту "Призначення платежу" без виключення має бути заповнено; у разі коли поле не підлягає заповненню, то у такому полі обов'язково зазначається знак ";", як ознака наявності одного з 14-ти полів;

знак ";", який використовується як засіб розділення полів між собою, має бути заповнений обов'язково;

останнє з 14-ти полів завжди містить знак "#", заповнення якого є обов'язковим.

Згідно з Порядком заповнення документів реквізит "Призначення платежу" розрахункового документу складається з 14 обов'язкових полів, які заповнюються таким чином:

поле N 1:

заповнюється сума цифрами, гривні від копійок відділяються комою ",", копійки позначаються двома знаками; якщо сума розрахункового документа виражена в цілих гривнях, то замість копійок проставляються два нулі "00"; значення поля має бути більше нуля;

поле N 2: