Державна податкова служба України розглянула звернення щодо порядку відображення у податковій звітності господарських операцій з надання фізичній особі - підприємцю послуг з користування вебсайтом, надіслане до ДПС листом ГУ ДПС у м. Києві, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексуУкраїни (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Товариством (ліцензіаром) та фізичною особою - підприємцем (ліцензіатом) планується укласти ліцензійний договір.

Згідно з умовами ліцензійного договору Товариство (ліцензіар) як володілець майнових прав інтелектуальної власності на вебсайт надає фізичній особі - підприємцю (ліцензіату) дозвіл на використання такого вебсайту, а фізична особа - підприємець (ліцензіат) виплачує Товариству (ліцензіару) плату за використання вебсайту.

При цьому фізичній особі - підприємцю (ліцензіату) надаються такі права:

право на вільне використання вебсайту у цілому та окремих його частин (веб-сторінок) у будь-який час та без будь-яких обмежень у період дії ліцензійного договору;

право на розміщення і розповсюдження на вебсайті інформаційних матеріалів, які представляють собою графічні або текстово-графічні, анімовані або статичні блоки, а так само статтю або словосполучення, що розміщуються на вебсайтах у мережі Інтернет і що містить гіперпосилання на цільовий вебсайт;

право на забезпечення вільного використання вебсайту як з технічного, так і практичного боку.

Для цілей ліцензійного договору під терміном "вебсайт" розуміється об'єкт авторського права Товариства (ліцензіара) - сукупність даних, електронної (цифрової) інформації, інших об'єктів авторського права і (або) суміжних прав, пов'язаних між собою і структурованих у межах адреси вебсайту і (або) облікового запису власника вебсайту, доступ до яких здійснюється через адресу мережі Інтернет.

Особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ).

Відповідно до статті 418 ЦКУ право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений ЦКУ та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається ЦКУ та іншим законом.

Правила та умови розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності (у тому числі використання об'єкта права інтелектуальної власності) визначено Главою 75 ЦКУ.

Статтею 1107 ЦКУ визначено, що розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватись на підставі таких договорів:

1) ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності;

2) ліцензійний договір;

3) договір про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності;

4) договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

5) інший договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог ЦКУ. Умови ліцензійного договору, які суперечать положенням ЦКУ, є нікчемними (стаття 1109 ЦКУ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 розділу І ПКУ інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.

Порядок реєстрації особи як платника ПДВ регулюється статтями 180 - 183 розділу V ПКУ та регламентується Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2014 р. N 1130, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17.11.2014 р. за N 1456/26233.

Для цілей оподаткування ПДВ платниками податку є особи, перелік яких визначено підпунктом 14.1.139 пункту 14.1 статті 14 розділу І та пунктом 180.1 статті 180 розділу V ПКУ, зокрема юридична особа, створена відповідно до закону у будь-якій організаційно-правовій формі.

Статтями 181 та 182 розділу V ПКУ визначено умови для реєстрації особи як платника ПДВ, відповідно до яких реєстрація особи як платника ПДВ може здійснюватись як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до пункту 181.1 статті 181 розділу V ПКУ під обов'язкову реєстрацію як платника ПДВ підпадає особа, у якої загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з розділом V ПКУ, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1 млн. грн. (без урахування ПДВ).