Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування податком на прибуток підприємств та податком на додану вартість операції із внесення нерезидентом - засновником до статутного капіталу резидента додаткового внеску у розмірі кредиторської заборгованості резидента перед нерезидентом та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє таке.

У запиті зазначено, що Товариство на підставі договорів оренди, укладених з нерезидентом, який є одноосібним учасником товариства, користувалось відповідним обладнанням, та має не прострочену кредиторську заборгованість зі сплати орендної плати перед таким нерезидентом.

Платник запитує:

1. Чи можливо зарахувати суму такої кредиторської заборгованості як додатковий внесок нерезидента до статутного капіталу Товариства?

2. Чи включаються додаткові внески нерезидента до складу доходів Товариства?

3. Чи підпадає під об'єкт оподаткування податком на додану вартість операція з внесення нерезидентом додаткового внеску до статутного капіталу Товариства у розмірі кредиторської заборгованості за договорами, укладеними між нерезидентом і Товариством?

4. Чи підпадає під об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств операція з внесення нерезидентом додаткового внеску до статутного капіталу Товариства у розмірі кредиторської заборгованості за договорами, укладеними між нерезидентом і Товариством?

5. Чи вважаються додаткові внески нерезидента до статутного капіталу резидента у розмірі кредиторської заборгованості безповоротною фінансовою допомогою?

Правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю (далі - товариство), порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов'язки їх учасників визначає Закон України від 06 лютого 2018 року N 2275-VIII "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (далі - Закон N 2275).

Згідно зі статтею 13 Закону N 2275 вкладом учасника товариства можуть бути гроші, цінні папери, інше майно, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 16 Закону N 2275 встановлено, зокрема, що збільшення статутного капіталу товариства допускається лише після внесення всіма учасниками товариства своїх вкладів у повному обсязі.

Збільшення статутного капіталу товариства, яке володіє часткою у власному статутному капіталі, не допускається.

Відповідно до статті 18 Закону N 2275 учасники товариства можуть збільшити статутний капітал товариства за рахунок додаткових вкладів учасників та/або третіх осіб за рішенням загальних зборів учасників.

Питання 1

Відповідно до пп. 191.1.28 п. 191.1 ст. 191 Кодексу контролюючі органи надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Питання стосовно можливості зарахування кредиторської заборгованості до статутного капітулу товариства в якості додаткового внеску не належить до компетенції ДПС.

Питання 2

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 р. N 375, встановлено, що Міністерство фінансів є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері, зокрема, бухгалтерського обліку та аудиту, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

Отже, за роз'ясненням щодо формування доходів у бухгалтерському обліку доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Питання 3

Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX Кодексу.

Згідно з підпунктами "а" і "б" п. 185.1 ст. 185 розділу V Кодексу об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до ст. 186 розділу V Кодексу розташоване на митній території України.

Відповідно до пп. 196.1.1 і 196.1.5 п. 196.1 ст. 196 розділу V Кодексу не є об'єктом оподаткування ПДВ операції з:

випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу (погашення, викупу) за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику та/або реалізує державну бюджетну політику у сфері управління державним боргом та гарантованим державою боргом, органами місцевого самоврядування відповідно до закону, включаючи інвестиційні та іпотечні сертифікати, сертифікати фонду операцій з нерухомістю, деривативи, а також корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; обміну зазначених цінних паперів та корпоративних прав, виражених в інших, ніж цінні папери, формах, на інші цінні папери, корпоративні права, виражені в інших, ніж цінні папери, формах; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами (у тому числі пенсійними активами, фондами банківського управління), відповідно до закону та інших видів професійної діяльності на фондовому ринку, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону;