Державна регуляторна служба України (далі - ДРС) відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" (далі - Закон про регуляторну політику) розглянула проект Закону України "Про брокерську діяльність у сфері нерухомості" (далі - проект Закону), а також документи, що додаються до нього, подані листом Фонду державного майна України від 02.10.2020 № 10-58-19976.

За результатами проведеного аналізу проекту Закону та аналізу регуляторного впливу на відповідність вимогам статей 4, 5, 8 і 9 Закону про регуляторну політику, Державна регуляторна служба України встановила:

проектом Закону передбачається законодавчо врегулювати питання ведення брокерської діяльності в Україні; розкрити сутність брокерської послуги в сфері нерухомості та професії брокера з нерухомості; забезпечити захист інтересів споживачів брокерських послуг; створити законодавче підґрунтя для взаємодії брокерів з нерухомості з органами виконавчої влади та іншими учасниками ринку нерухомості.

Проект Закону поданий повторно для погодження ДРС, оскільки, за інформацією розробника, є таким, що враховує зауваження, які надані у рішенні ДРС № 440 від 21.07.2020 про відмову в погоджені проекту Закону.

Однак за результатом розгляду повторно поданого проекту Закону з урахування рішення ДРС № 440 від 21.07.2020про відмову в погодженні проекту регуляторного акта встановлений факт часткового врахування попередньо наданих зауважень, відтак проект Закону продовжує залишатися таким, що не може бути погоджений, беручи до уваги таке.

Згідно з приписами Закону про регуляторну політику та Методики проведення аналізу впливу регуляторного акта, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2004 № 308 (далі - Методика) аналіз регуляторного впливу (далі - АРВ) - це інформативно-аналітичний документ, який дає систематизовану оцінку регулюванню та містить обґрунтування необхідності державного регулювання шляхом прийняття відповідного регуляторного акта; аналіз впливу, який справлятиме регуляторний акт на ринкове середовище, забезпечення прав та інтересів суб'єктів господарювання, громадян та держави; обґрунтування відповідності проекту регуляторного акта принципам державної регуляторної політики.

Натомість наданий розробником АРВ не дає змоги обґрунтовано оцінити ефективність запропонованого проектом Закону регулювання, неможливість вирішення існуючої проблеми за допомогою інших альтернативних способів та зробити висновок щодо забезпечення максимально можливих позитивних результатів від дії цього акта за рахунок мінімально необхідних витрат ресурсів суб'єктів господарювання, громадян та держави.

АРВ підготовлений за формально-декларативним принципом, адже не містить актуальну та всебічну оцінку впливу регулювання на діяльність суб'єктів господарювання, на яких поширюватимуться вимоги проекту Закону, не містить аргументів щодо ефективності та збалансованості механізмів, які пропонуються проектом Закону, як наслідок, надана у АРВ інформація не дозволяє перевірити та підтвердити відповідність проекту Закону принципам державної регуляторної політики.

Так, у розділі III АРВ до проекту Закону допущенні помилки при здійсненні розрахунків витрат держави, громадян та суб'єктів господарювання на виконання вимог проекту Закону після прийняття та набрання чинності, а саме:

1. Розробником під час здійснення оцінки впливу на суб'єктів господарювання, які виконуватимуть вимоги проекту Закону після його прийняття, застосована недостатня для суб'єктів деталізація бізнес-процесів та лише частково враховані процеси, які потрібно буде забезпечити суб'єктам господарювання для реалізації вимог проекту Закону, як приклад, не проаналізовані та не відображені витрати, що пов'язані з отриманням свідоцтва про навчання агентів з нерухомості та кваліфікованих сертифікатів брокерів, тобто тих процедур, що передують реєстрації суб'єктів господарювання в Державному реєстрі брокерів з нерухомості та суб'єктів брокерської діяльності.

2. Розрахунки витрат суб'єктів господарювання здійснені із застосування показника мінімальної погодинної оплати праці, який визначений статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020" на рівні 28,31 грн, а також місячної заробітної плати у розмірі - 4723 грн. Проте з 01.09.2020 року набрав чинності Закон України від 25.08.2020 № 822 "Про внесення змін до Державного бюджету України на 2020 рік", яким встановлена мінімальна заробітна плата з 1 вересня поточного року в місячному розмірі на рівні 5000 грн, у погодинному - на рівні 29,20 грн. Відповідно проведені розробником розрахунки не є актуальними.

3. Також логічно неправильним є встановлення витрат державних органів за допомогою відповідних показників мінімальної заробітної плати, які визначені статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", адже витрати на оплату праці фахівців державних органів мають чітко регламентований чинним законодавством характер з встановленим розміром заробітної плати фахівців залежно від їхньої компетенції.