Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визнання у податковому обліку операцій по збільшенню статутного капіталу товариства за рахунок прибутку та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 23.05.2020 р. (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні платник є емітентом простих іменних акцій, власниками яких є фізичні та юридичні особи - резиденти України та юридичні особи - нерезиденти.

Щорічними загальними зборами акціонерів було прийнято рішення про розподіл прибутку товариства з направленням прибутку за 2015 та 2018 роки, який до цього залишався у розпорядженні підприємства, на збільшення статутного капіталу товариства.

Платник повідомив, що рішення про виплату дивідендів прийматися не буде.

У платника виникли наступні питання: "Чи прирівнюється до виплати дивідендів спрямування прибутку товариства на збільшення його статутного капіталу у разі відсутності рішення загальних зборів акціонерів товариства про виплату дивідендів?

"Чи виникнуть податкові зобов'язання у товариства при спрямуванні прибутку на збільшення статутного капіталу ?"

Відповідно до пп. 14.1.81 п. 14.1 ст. 14 Кодексу інвестиції - це господарські операції, які передбачають придбання основних засобів, нематеріальних активів, корпоративних прав та/або цінних паперів в обмін на кошти або майно.

Інвестиції поділяються на:

капітальні інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до Кодексу;

фінансові інвестиції - господарські операції, що передбачають придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та/або інших фінансових інструментів;

реінвестиції - господарські операції, що передбачають здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок прибутку, отриманого від інвестиційних операцій.

Підпунктом 14.1.49 п. 14.1 ст. 14 Кодексу визначено, що платіж, що здійснюється юридичною особою, у тому числі емітентом корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів чи інших цінних паперів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку, є дивідендом.

Порядок сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток при виплаті дивідендів регламентується п. 57.11ст. 57 Кодексу.

У разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів платник податку на прибуток - емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав.

Емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить авансовий внесок із податку на прибуток.

Відповідно до п. 141.4 ст. 141 Кодексу доходи з джерелом походження з України, отримані нерезидентом від провадження господарської діяльності, зокрема у вигляді дивідендів, що сплачуються резидентом, оподатковуються за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.