Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула Ваше звернення щодо проведення перевірки фізичної особи, у разі неподання податкової декларації про майновий стан і доходи (далі - декларація) та в межах компетенції повідомляє, що відповідь надається з урахуванням фактичних обставин, викладених у зверненні.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Строки давності та порядок їх застосування встановлений ст. 102 Кодексу, п. 102.1 якої передбачено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених п. 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цім Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до ст. 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної п. 133.4 ст. 133 Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Водночас, нормою п. 102.2 ст. 102 Кодексу визначено, що грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому п. 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано (пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Кодексу).

Податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (пп. 14.1. 56 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Порядок подання податкової декларації до контролюючих органів встановлено ст. 49 Кодексу, відповідно до п. 49.9 якої посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом за умови дотримання платником податків вимог ст. 49 Кодексу.

Отже, врахування строків давності при визначенні періоду при якому контролюючий орган має право визначити грошові зобов'язання, залежить від факту подання декларації та наявності податкових зобов'язань у цьому періоді. При цьому нормою п. 102.2 ст. 102 Кодексу не передбачено виключення при застосуванні платником податків норм п. 179.2 ст. 179 Кодексу, якими визначається, що обов'язок щодо подання податкової декларації вважається виконаним.