Державна податкова служба України розглянула звернення щодо оподаткування ПДВ операцій Товариства (субагента) з надання послуг, пов'язаних із страховою діяльністю, та, керуючись статтею 52 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПКУ), повідомляє.

Як зазначено у зверненні, між Товариством (субагентом) та іншим суб'єктом господарювання (агентом) укладено субагентський договір про надання послуг посередництва у сфері страхування (далі - Субагентський договір).

Згідно з умовами Субагентського договору агент передоручає субагенту право діяти від імені та за дорученням страховика/страховиків та виконувати частину їх страхової діяльності за винагороду, а саме серед іншого: укладати, у тому числі підписувати, договори страхування, отримувати стархові платежі від страхувальників.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України від 07 березня 1996 року N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон N 85).

Відповідно до частини сьомої статті 15 Закону N 85 страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути, зокрема страхові агенти.

Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме:

укладають договори страхування;

одержують страхові платежі;

виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань.

Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

Положення про порядок провадження діяльності страховими посередниками затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1996 року N 1523.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).

Відповідно до пунктів 5.1 - 5.3 статті 5 розділу І ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу І ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Згідно з пунктом 7.3 статті 7 розділу І ПКУ будь-які питання щодо оподаткування регулюються ПКУ і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до ПКУ та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Пунктом 44.1 статті 44 розділу І ПКУ встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 розділу І ПКУ.