Державна податкова служба України розглянула звернення щодо визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток у разі здійснення операцій з інвестиційною нерухомістю, яка у бухгалтерському обліку оцінюється за первісною вартістю та керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Як зазначено у зверненні підприємство є платником податку на прибуток та веде бухгалтерський облік за національними положеннями (стандартами) бухгалтерської обліку.

Платник має на балансі незавершене будівництво торгово-розважального комплексу (далі - ТРЦ), який після введення в експлуатацію буде використовуватись для здачі в оренду та у бухгалтерському обліку обліковуватиметься як інвестиційна нерухомість за первісною вартістю з подальшою амортизацією.

У підприємства виникли наступні питання: "Чи має право платник визначити окремі матеріальні активи, зокрема, екскалатор, ліфт, систему кондиціонування, які використовуються в діяльності ТРЦ, як окремі об'єкти основних засобів та здійснювати щодо них нарахування амортизації із застосуванням строків, визначених п. 43-1 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Кодексу.

"Чи має право платник усі інші матеріальні активи, які використовуються разом з ТРЦ (інвестиційна нерухомість), зокрема, меблі, господарський інвентар, офісна техніка, вартість, яких перевищує 20 000 тис.грн. та строк корисного використання (експлуатації), яких складатиме понад один рік з дати введення в експлуатацію, виділяти як окремі об'єкти основних засобів та здійснювати нарахування амортизації щодо них з урахуванням ст. 138 Кодексу?".

Відповідно до абзацу 10 п. 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 р. N 92 якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Отже з питання віднесення частин об'єкта основних засобів до окремих об'єктів основних засобів слід керуватись роз'ясненнями Міністерства фінансів України.

При цьому класифікація основних засобів за групами у податковому та бухгалтерському обліку є аналогічною.

Для цілей податкового обліку основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20 000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20 000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік) (пп. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 43-1 підрозділу 4 розділу XX "Перехідних положень" при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств на період з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року платники податку на прибуток мають право під час розрахунку амортизації щодо основних засобів:

четвертої групи (машини та обладнання) та п'ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює два роки;

третьої групи (передавальні пристрої) та дев'ятої групи використовувати мінімально допустимий строк амортизації, який дорівнює п'ять років.

Мінімально допустимі строки амортизації основних засобів, визначені цим пунктом, використовуються незалежно від строків амортизації, визначених у бухгалтерському обліку.

Основні засоби мають одночасно відповідати таким вимогам:

введені в експлуатацію платником податків в межах одного з податкових (звітних) періодів, з 1 січня 2020 року до 31 грудня 2030 року;

не були у використанні.

При цьому такі основні засоби повинні використовуватися у власній господарській діяльності та не можуть продаватися або надаватися в оренду іншим особам (крім платників податків, основним видом діяльності яких є послуги з надання в оренду майна).

У разі недотримання визначених вимог до закінчення періоду нарахування амортизації з використанням мінімально допустимих строків амортизації, визначених у цьому пункті, починаючи з дати введення їх в експлуатацію, платник податку у податковому (звітному) періоді, в якому відбувся факт невикористання основних засобів у власній господарській діяльності або їх продаж, зобов'язаний:

збільшити фінансовий результат до оподаткування на суму нарахованої амортизації основних засобів відповідно до цього пункту протягом податкових (звітних) періодів, в яких здійснювалося нарахування амортизації із застосуванням мінімально допустимих строків амортизації основних засобів, визначених у цьому пункті;