Державна податкова служба України розглянула лист щодо визнання для цілей трансфертного ціноутворення операцій з відступлення права грошової вимоги за кредитним договором на користь нерезидента контрольованими операціями та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), в межах повноважень повідомляє.

За інформацією, наданою платником, у 2019 році початковий позичальник за кредитним договором з юридичною особою - нерезидентом, що зареєстрований в країні, яка включена до переліку держав (територій), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 р. N 1045(далі - Перелік N 1045), передав таку заборгованість за кредитом на товариство. В межах відступлення права вимоги було здійснено відступлення основної суми боргу та суми нарахованих і невиплачених процентів. Кредитор є пов'язаною особою з товариством - резидентом України, оскільки сума кредитного зобов'язання товариства перевищила суму власного капіталу товариства більше, ніж в 3,5 рази. Виникли питання щодо контрольованості операції з набуття кредиторської заборгованості за кредитним договором в межах основної суми боргу та нарахованих процентів за кредитом, можливий вплив цієї операції на об'єкт оподаткування податком на прибуток та який метод встановлення відповідності умов цієї операції принципу "витягнутої руки" необхідно використовувати.

Відповідно до частини "в" пп. 39.2.1.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу до контрольованих операцій зокрема відносяться господарські операції, що здійснюються з нерезидентами, зареєстрованими у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 цього підпункту, або які є резидентами цих держав. Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2017 року N 1045 (із змінами і доповненнями) визнано таким, що втратило чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року N 977, та затверджено новий перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим пп. 39.2.1.2 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу.

Підпунктом "г" пп. 39.2.1.4 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу встановлено, що господарською операцією для цілей трансфертного ціноутворення є всі види операцій, договорів або домовленостей, документально підтверджених або непідтверджених, що можуть впливати на об'єкт оподаткування податком на прибуток підприємств платника податків, зокрема фінансові операції, включаючи лізинг, участь в інвестиціях, кредитах, комісії за гарантію тощо.

Відповідно до пп. 39.2.1.7 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу господарські операції, передбачені пп. 39.2.1.1 пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу (крім операцій, що здійснюються між нерезидентом та його постійним представництвом в Україні), визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:

річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 150 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;

обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.