Указом Президента України 5 лютого 2002 р. N 104 "Про заходи по завершенню вступу України до Світової організації торгівлі", Програмою розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. N 98, Рішенням Державної Ради з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України від 19.05.2003 р. N 3 "Про подальші заходи у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції України" визначено загальнодержавний курс України на вступ до СОТ та набуття членства в ЄС.

З метою реалізації названого курсу і виконання Програми захисту прав споживачів на 2003-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 11 грудня 2002 р. N 1148, створення передумов для безперешкодного виходу вітчизняного виробника на міжнародні ринки, створення ефективних, оперативних та доступних механізмів захисту прав і законних інтересів споживачів, незалежно від їх матеріального становища та рівня знань, шляхом запровадження простих процедур відшкодування шкоди, нанесеної продукцією, що не відповідає встановленим вимогам, формування ефективного і цивілізованого механізму управління і контролю за якістю продукції за допомогою ринкових механізмів, залучення інвестицій для розвитку національної системи технічного регулювання, реалізації програм і заходів у сфері захисту прав споживачів, запровадження систем управління якістю на підприємствах тощо

1. Затвердити Концепцію реалізації експериментального проекту Держспоживстандарту України по впровадженню добровільного страхування виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, робіт, послуг) перед споживачем (додаток 1).

2. Затвердити Програму заходів по реалізації експериментального проекту по впровадженню добровільного страхування відповідальності виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, робіт, послуг) перед споживачем (додаток 2).

3. Затвердити перелік документів, які подаються страховими компаніями для участі у конкурсному відборі (додаток 3).

4. Затвердити форму Заяви-декларації страхової компанії про участь у експериментальному проекті по впровадженню добровільного страхування відповідальності виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, робіт, послуг) перед споживачем (додаток 4).

5. Відповідальність за виконання цього наказу покласти на першого заступника Голови Степанюка Д.П.

6. Контроль за виконанням цього наказу покласти на управління організаційно-аналітичного забезпечення діяльності Голови (Фурса М.І.).

Суть експериментального проекту:

Впровадження та розвиток нового виду страхових послуг - добровільного страхування відповідальності виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, робіт, послуг) перед споживачем.

Цілі експериментального проекту:

1. Створення ефективних, оперативних і доступних механізмів захисту прав і законних інтересів споживачів, незалежно від матеріального становища і рівня знань, шляхом впровадження простих процедур відшкодування шкоди, нанесеної продукцією, що не відповідає встановленим вимогам.

2. Формування ефективного і цивілізованого механізму управління, забезпечення і контролю над якістю продукції за допомогою ринкових механізмів.

3. Залучення інвестицій з метою розвитку національної системи технічного регулювання (сертифікації, стандартизації і метрології), реалізації широкого спектра програм і заходів, в тому числі по захисту прав споживачів, впровадженню систем управління якістю на підприємствах, підтримці громадського руху по захисту прав споживачів тощо.

4. Забезпечення реалізації загальнодержавного курсу України на вступ у Світову організацію торгівлі та інтеграції до ЄС.

Очікувані результати реалізації експериментального проекту:

1. Практична реалізація положень Законів України "Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року та "Про підтвердження відповідності" від 17 травня 2001 року.

2. Реалізація цілей і завдань, визначених у:

- Програмі захисту прав споживачів на 2003-2005 роки, затвердженої Указом Президента України від 11 грудня 2002 р. N 1148;

- Указі Президента України від 12 січня 2002 р. N 16 "Про заходи щодо посилення державного захисту прав споживачів";

- Указі Президента України від 5 лютого 2002 р. N 104 "Про заходи по завершенню вступу України у Світову організацію торгівлі";

- Програмі розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. N 98;

- Рішенні Державної Ради з питань європейської і євроатлантичної інтеграції України "Про подальші заходи у сфері європейської і євроатлантичної інтеграції України" від 19.05.2003 р. N 3.

3. Розвиток національної системи сертифікації, стандартизації, метрології шляхом залучення приватних капіталів (інвестицій).

4. Створення реальних механізмів захисту прав споживачів шляхом надання додаткових гарантій реалізації їх прав і законних інтересів з боку страхових компаній.

5. Залучення інвестицій для фінансування запобіжних заходів, які зменшують ризик настання страхового випадку, у тому числі програм по захисту прав споживачів, підтримку громадського руху по захисту прав споживачів, впровадження систем управління якістю на підприємствах, розвитку інформаційної інфраструктури, просвітницької діяльності тощо.

6. Підвищення конкурентоспроможності і споживчої привабливості вітчизняної продукції.

7. Створення необхідних умов для виходу вітчизняного виробника на зовнішні, у тому числі європейський, ринки.

8. Збільшення фінансових надходжень до державного бюджету за рахунок відрахувань з сум платежів по страхуванню відповідальності за якість продукції та, як наслідок, зниження навантаження на державний бюджет у зв'язку з необхідністю фінансування робіт по стандартизації, сертифікації, державному контролю і нагляду за дотриманням стандартів, забезпечення єдності вимірювань тощо.

Об'єктивні передумови виникнення в Україні попиту на страхування якості продукції з'явилися у зв'язку з введенням у дію в травні 1991 року Закону України "Про захист прав споживачів", а також запровадженням Законів України "Про підтвердження відповідності" від 17.05.2001 р., "Про стандартизацію" від 17.05.2001 р., Декрету Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію та сертифікацію" від 10.05.1993. Сьогодні Держспоживстандарт України спільно з зацікавленими міністерствами та відомствами розробляє проекти Законів України "Про загальну безпеку продукції" та "Про відповідальність за дефектну продукцію", які містять положення, що регламентують механізм відповідальності виробника перед споживачем.

У країнах ЄС страхування відповідальності за якість продукції повністю відповідає цілям і завданням, окресленим Директивами Нового підходу.

В Україні вже створені основи нормативно-правовій бази та ринкові передумови для участі страхових компаній в процесі формування ефективного і цивілізованого механізму забезпечення якості продукції шляхом страхування.

Вихід вітчизняного товаровиробника на зовнішні ринки, розвиток українського законодавства у частині, що стосується захисту прав та інтересів споживачів, а також діяльність державних органів і громадських організацій по захисту прав споживачів (у тому числі Союзу споживачів), які роз'яснюють і допомагають відстоювати право споживачів на якісну продукцію, незмінно призведе (підтвердження тому - досвід Росії та Конфедерації товариств споживачів (КонфОП) до стійкого зростання кількості позовів, пред'явлених з приводу якості придбаної (поставленої) продукції (товарів, робіт та послуг).

Так, у вересні 2002 р. Уряд Російської Федерації своїм розпорядженням N 1361-р затвердив Концепцію розвитку страхування в Російській Федерації, якою передбачається впровадження обов'язкового страхування відповідальності окремих категорій виробників товарів та виконавців робіт (послуг). Вже сьогодні в Росії розробляється законопроект, у відповідності до якого запроваджується обов'язкове страхування відповідальності окремих категорій виробників. Більше того, запровадження даного виду страхування було передбачено ще Основними напрямками розвитку національної системи страхування в 1998-2000 рр., затверджених Постановою Уряду РФ від 01.10.98 р. N 1139.

На користь впровадження добровільного страхування свідчить наявність дуже великого обсягу продукції, яка не відповідає стандартам у загальному товарообігу. На це є об'єктивні і суб'єктивні причини, серед яких - застаріле обладнання, зношеність основних фондів більшості вітчизняних виробників, поставки дешевої і неякісної імпортної продукції, у тому числі забороненої до реалізації в західних країнах, масова фальсифікація під відомі торговельні марки. Так, за даними щорічної доповіді Держспоживстандарту України про стан захисту прав споживачів в Україні за 2002 рік, під час перевірок непродовольчих продуктів забраковано і знято з реалізації 55,16% товарів, а продовольчої продукції - 66,09%. Обсяги сфальсифікованої і неякісної вітчизняної і імпортованої продукції, яка реалізується на українському ринку, досягли критичного рівня. Беручи до уваги ситуацію, яка склалася в нашій країні, дефіцит бюджетних коштів, необхідних для фінансування запобіжних заходів і ліквідації негативних наслідків розміщення на ринку неякісної та небезпечної продукції, запровадження страхування відповідальності виробника (постачальника) є оптимальним рішенням проблеми.

Враховуючи вищевикладені факти і спираючись на досвід російського ринку, який близький вітчизняному, а також беручи до уваги сьогоднішній вектор зовнішньої політики України, орієнтований на вступ до СОТ і ЄС, який дозволить масовий вихід вітчизняного виробника на зовнішні ринки, можна прогнозувати в найближчому майбутньому необхідність добровільного страхування відповідальності за якість продукції.

Ініціатива й участь Держспоживстандарту України у реалізації цього проекту обумовлені основними завданнями Держспоживстандарту України щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів та державного нагляду за якістю та безпекою продукції, які закріплюються за Комітетом Указом Президента України від 18 березня 2003 року N 225 "Питання Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики".

Проект спрямований, передусім, на створення ефективних і доступних механізмів реалізації споживачами своїх прав, визначених у ст. 3 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо:

- державного захисту своїх прав;

- гарантованого рівня споживання;

- належної якості товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування;

- безпеки товарів (робіт, послуг);

- необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари (роботи, послуги), їх кількість, якість, асортимент, а також про їх виробника (виконавця, продавця);

- відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров'я людей товарами, роботами чи послугами;

- звернення до суду та інших уповноважених державних органів за захистом своїх прав;

- об'єднання в громадські організації споживачів.

Відповідно до статті 5 вищезгаданого Закону, повноваження у сфері захисту прав споживачів здійснює спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів, яким є Держспоживстандарт України та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

В основу формування ефективного механізму захисту прав споживачів покладено закріплена у статті 17 Закону України "Про захист прав споживачів" майнова відповідальність за шкоду заподіяну товарами (роботами, послугами) неналежної якості, яка знайшла продовження у статті 13 Закону України "Про підтвердження відповідності", що закріплює обов'язок виробника компенсувати споживачам продукції завдану їм шкоду у випадку виявлення невідповідності продукції встановленим вимогам.

Серед заходів, що може вжити держава в особі відповідних органів, які забезпечують право споживачів на відшкодування завданої шкоди, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН 39/248 від 9 квітня 1985 р. "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" виділяє наступні:

- розробка чи підтримка прийняття правових та/або адміністративних заходів, які дозволяють споживачам чи, в разі потреби, відповідним організаціям, отримати компенсацію шляхом застосування офіційних чи неофіційних процедур, які мають бути оперативними, справедливими, недорогими і доступними. Такі процедури повинні особливо враховувати інтереси споживачів з низьким рівнем доходу (пункт 28 Резолюції).

Проблема захисту прав споживачів з низьким рівнем доходу особливо актуальна для України, де на сьогодні за офіційними даними рівень бідності становить 28%, рівень крайньої бідності - 16%, а з 10,8 млн. працюючого населення дві третини мають рівень доходу нижче прожиткового мінімуму (365 грн.).

- заохочення підприємств до вирішення конфліктів зі споживачами справедливо, оперативно і в неофіційному порядку, заохочення створення добровільних механізмів, включаючи консультативні послуги і неофіційні процедури розгляду скарг, які можуть допомогти споживачам (пункт 29 Резолюції).

Відповідно до Положення про Державний комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики, затвердженого Указом Президента України від 18 березня 2003 р. N 225 забезпечення реалізації "Керівних принципів ООН для захисту інтересів споживачів" здійснюється Держспоживстандартом України.

Крім того, даний проект спрямований на реалізацію цілей і задач, поставлених Президентом України в Програмі захисту прав споживачів на 2003-2005 роки, серед яких:

- вдосконалення діючий системи захисту прав і задоволення інтересів споживачів;

- створення умов для насичення споживчого ринку якісними і безпечними товарами, роботами і послугами;

- вдосконалення законодавства України у сфері захисту прав споживачів, у тому числі адаптація його до законодавства Європейського Союзу;

- створення необхідних умов для реалізації громадянами-споживачами своїх законних інтересів і прав на території України.

Реалізація вищезгаданої Програми, координація діяльності органів і організацій, задіяних в її виконанні, так само як і контроль за її виконанням, покладено на Держспоживстандарт України.

Цей проект також сприяє реалізації Програми розвитку страхового ринку України на 2001-2004 року, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. N 98, у частині розробки зацікавленими центральними органами виконавчої влади спеціалізованих програм страхування майнових і фінансових ризиків і відповідальності суб'єктів малого підприємництва і суб'єктів господарювання, які здійснюють експортно-імпортні операції.

За допомогою впровадження добровільного страхування відповідальності виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, робіт, послуг) можна забезпечити баланс інтересів виробників і споживачів, створивши ефективні механізми захисту прав останніх з уникненням шкоди фінансовій стабільності перших, шляхом перенесення фінансових ризиків на страхові компанії, в особі яких з'являться потужні ринкові інститути, що контролюватимуть якість продукції.

Для добропорядних виробників і постачальників товарів, робіт та послуг - спеціальний вид добровільного страхування відповідальності за якість продукції:

- надає страховий захист на випадок пред'явлення їм позовів у зв'язку з низькою якістю виробленої продукції (проведених робіт, наданих послуг), пов'язаної з випадковими факторами виробництва (порушення технології, нестабільність якості сировини і комплектуючих, конструктивні помилки тощо);

- є необхідною передумовою для просування продукції на зовнішні ринки (наприклад, спеціальна Директива ЄЕС від 01.07.1994 р. передбачає обов'язкову наявність поліса по страхуванню відповідальності за якість продукції як необхідну і найважливішу умову для допуску виробника - нерезидента ЄЕС на ринок Євросоюзу);

- підвищує конкурентоспроможність і споживчу привабливість продукції і торгової марки підприємства за рахунок забезпечення додаткових гарантій реалізації захисту прав споживачів з боку страхової компанії.

Крім того, зазначений вид добровільного страхування надає споживачам додаткові гарантії оперативної та ефективної реалізації їх законних прав незалежно від майнового стану і добросовісності відповідача (виробника, постачальника, виконавця), оскільки поряд із зобов'язаннями виробників (постачальників, виконавців) продукції (товарів, робіт, послуг) існують і зобов'язання страхових компаній.

Страхувальником, як правило, є безпосередньо виробник (постачальник, виконавець) продукції (товарів, робіт, послуг), хоча в цій якості можуть виступати і об'єднання підприємців, які страхують своїх членів, чи головні організації холдингів, які страхують учасників холдингу.

Договір страхування ризику відповідальності за неякісну продукцію чи нанесення шкоди у зв'язку з виробництвом (постачанням) неякісної продукції вважається укладеним на користь осіб, потерпілих від зазначених дій виробників, постачальників, виконавців, тобто на користь споживачів та інших потерпілих третіх осіб.

Основним ризиком, за яким укладається договір страхування, є ризик відповідальності за невиконання чи неналежне виконання договірних або інших зобов'язань, які обумовлені вимогами чинного законодавства, у частині якості виробленої (поставленого) продукції, а також ризик відповідальності за шкоду, заподіяну неякісною (небезпечною) продукцією життю, здоров'ю чи майну споживачів (третіх осіб).

Перш за все добровільне страхування стосується відповідальності за якість товарів, робіт та послуг, що підлягають обов'язковій сертифікації. Але до переліку продукції може входити, зокрема:

послуги виконавця щодо:

- ремонту радіо- та електропобутових товарів;

- ремонту і будівництву житлових будинків і будівель;

- ремонту взуття;

- послуг по утриманню житлових й інших приміщень;

- послуг зв'язку;

- послуг з ремонту транспортних засобів;

- консультативно-методичних послуг;

- транспортних послуг;

- медичних послуги;

- послуг кредитних і фінансових установ;

- туристичних послуг тощо;

товари постачальника або продавця:

- електропобутові товари;

- будівельні матеріали і конструкції;

- товари побутової хімії та промисловості;

- автомототехніка;

- інструменти;

- товари легкої і текстильної промисловості;

- продовольчі товари;

- авіаційна техніка;

- меблі;

- іграшки;

- посуд та інше.

Базові тарифні ставки залежать від виду продукції (послуги, роботи), обсягу випуску (продажу, виробництва), набору ризиків, що страхуються, і в середньому становлять 0,2%-1,5% (від страхової суми) при страхуванні на 1 рік (така практика прийнята в російських страхових компаніях, які практикують зазначений вид страхування).

Найбільший ефект від зазначеного виду страхування буде досягнутий у випадку послідовного законодавчого запровадження обов'язкової вимоги до виробників, постачальників та виконавців страхувати відповідальність за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, робіт, послуг) перед споживачем.

Беручи до уваги існуючі вимоги законодавства ЄС, а також, прагнучи надати додаткові гарантії вітчизняному споживачеві на внутрішньому ринку, доцільно запровадити нормативну вимогу до виробників (постачальників, виконавців) щодо страхування відповідальності за якість продукції.

Впровадження зазначеного виду страхування дозволить збільшити надходження до державного бюджету за рахунок відрахувань з сум платежів за договорами страхування відповідальності за якість продукції та, як наслідок, знизити навантаження на державний бюджет, пов'язане з фінансуванням робіт по державному контролю і нагляду за дотриманням стандартів, норм і правил, забезпечення єдності вимірювань тощо.

Враховуючи лише обсяги продукції, яка поставляється за зовнішньоекономічними контрактами, за рахунок впровадження страхування відповідальності виробника за якість виробленої продукції можна очікувати наступних надходжень.

Страхова сума, як правило, дорівнює вартості контракту.

Середній страхової тариф для цього виду страхування становить 0,85% від страхової суми.

Вартість експортних контрактів на поставки товарів за 2002 рік за даними Кабінету Міністрів України становить 17 957,1 млн. дол. США, на поставки послуг - 4 055,3 млн. дол. США.

Відповідно до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" суми страхових платежів (за винятком тих, що віддаються в перестрахування) оподатковуються за ставкою 3%.

За статистикою в перестрахування українськими страховими компаніями віддається до 50% ризиків, а при експортно-імпортних операціях, з огляду на специфіку галузі і величину ризику, перестраховиком, як правило, виступає нерезидент.

Отже, сума податкових відрахувань (за винятком ризиків, відданих в перестрахування) розраховуватиметься наступним чином:

При експорті товарів:

(17 957,1 : 100%) х 0,85% = 152,635 млн. дол. (сума всіх страхових платежів за експортними контрактами на поставки товарів)

(152,635 : 100%) х 3% = 4,579060 млн. дол. (сума податкових відрахувань зі страхових платежів без урахування перестрахування)

Перестраховик - нерезидент, відповідно до українського законодавства, повинен діяти через постійне представництво.

Відповідно до Листа Міністерства фінансів України від 07.07.2000 р. N 31-051-3-8/2423 доходи перестраховика - нерезидента, який діє на території України через постійне представництво, оподатковуються за ставкою 30%.

З огляду те, що в перестрахування віддається до 50% великих ризиків (а ризики по зовнішньоекономічних контрактах є саме такими), сума податкових платежів до державного бюджету від операцій по перестрахуванню становитиме:

(152,635 / 2 : 100%) х 30% = 22,895 млн. дол.

Всього:

4,579 + 22,895 = 27,474 млн. дол.

При експорті послуг:

(4 055,3 : 100%) х 0,85% = 34,470 млн. дол. (сума всіх страхових платежів за експортними контрактами на поставки послуг)

(34,470 : 100%) х 3% = 1,034 млн. дол. (сума податкових відрахувань зі страхових платежів без врахування перестрахування)

(34,470 / 2 : 100%) х 30% = 5,170 млн. дол. (сума податкових відрахувань від операцій по перестрахуванню)

Всього:

1,034 + 5,170 = 6,204 млн. дол.

Разом: 27,5 + 6,2 = 33,7 млн. дол.

Така сума податкових платежів може бути сплачена до державного бюджету України лише з сум страхових платежів за експортними контрактами, без врахування відрахувань з сум страхових платежів за договорами страхування виробників і постачальників товарів і послуг, які діють на внутрішньому ринку, а також податків з сум страхових виплат за відповідними договорами страхування.

Залучення інвестицій.

Стабільна ситуація, у тому числі в соціальній сфері, становить інтерес і для держави, і для будь-якої комерційної організації, що функціонує в ній. Соціальна стабільність тим більш становить інтерес для страхових компаній. Таким чином, держава і страхові компанії мають взаємні інтереси та реальну можливість співпраці в ряді сфер.

З одного боку, інтереси держави полягають у мінімізації витрат підприємств, а страхування ризиків, здавалося б, збільшує витрати виробництва у зв'язку з включенням до них страхових внесків. З іншого боку, страхування зменшує ризики підприємця, що робить його підприємство більш стабільним в фінансовому плані та більш привабливим для інвестицій.

Один з найважливіших аспектів, пов'язаних з діяльністю страхових компаній, полягає в можливості здійснення страховиками інвестицій, що випливає з особливостей страхової діяльності. Специфіка договору страхування дає можливість страховику, за винятком деяких обмежень щодо резервування коштів, протягом певного періоду розпоряджатися коштами, отриманими від страхувальників, інвестуючи їх у різні сфери. Крім залучених коштів, страхові організації мають у своєму розпорядженні власні кошти. Ці ресурси також використовуються страховиками в інвестиційних цілях.

Інвестиційними ресурсами страхових компаній можуть бути кошти, отримані на основі договорів страхування, якщо надходження є регулярними.

Тому, для ефективної реалізації державної споживчої політики і вдосконалення технічного регулювання у частині залучення фінансування необхідне, насамперед, поєднання інтересів Держспоживстандарту України, на якому лежить відповідальність за реалізацію державної політики в зазначених сферах, і інтересів приватних інвесторів, які, як і у будь-яких, відмінних від держави, суб'єктів ринку, полягають у отриманні максимального прибутку. У даному випадку, якщо страхові компанії розглядаються як одне з суттєвих джерел капіталовкладень в розвиток зазначених галузей, необхідно враховувати і їхні інтереси. Таким чином можливо забезпечити збільшення реальних інвестицій через розвиток страхового бізнесу.

Існують досить потужні страхові структури, на діяльність яких Держспоживстандарт України може здійснювати значний позитивний вплив. Їх інтерес полягає, передусім, у розширенні страхового поля, оскільки інші можливості збільшення прибутку на даний момент (такі як, наприклад, пільгове оподаткування) практично не реальні. Держспоживстандарт України у даному випадку створює необхідні умови для впровадження та просування на ринку нового страхового пакета - страхування відповідальності виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, робіт, послуг) перед споживачем, тобто надає страхове поле, і може забезпечити приплив інвестицій у необхідні галузі шляхом закріплення договірної вимоги до страхових компаній інвестувати частину коштів, отриманих від здійснення даного виду страхування, відповідно до визначених ним пріоритетних напрямків.

Для страхових компаній важливо, щоб їх вкладення були прибутковими і мали невеликий ступінь ризику. На даний момент страхові компанії використовують на забезпечення страхової діяльності до 30 % страхових внесків. Цей відсоток залежить від обсягу наданих страхових послуг, оскільки тут виявляється позитивний ефект масштабу і ефект перерозподілу ризику на велику кількість суб'єктів. Решта зібраних страхових внесків становить резервні фонди, і з часом може бути використана на інвестиційні цілі. З інвестиційних проектів чи напрямів найбільшу цінність тут становитимуть об'єкти, які мають найбільшу ліквідність або найменший терміном окупності.

Якщо в цьому випадку вдало поєднати інтереси держави та інших суб'єктів ринку, то від останніх з великим ступенем ймовірності можна буде очікувати реальних дій по інвестуванню в економіку.

Для страхових компаній існує ще одна дуже важлива сфера інвестицій, у розвитку якої зацікавлена держава. Насамперед, це стосується інвестування в галузі, які знижують ризики для самих страхових компаній. Іноді страховику дешевше вкладати частину своїх коштів у попередження страхових випадків, ніж потім виплачувати страхові премії постраждалим. Такі проекти не тільки зменшують ризики і знижують соціальну напруженість, але й беруть на себе значні витрати, які в іншому випадку були б змушені нести бюджети різних рівнів.

Шляхом інвестування у попереджувальні заходи і проекти страхові компанії вирішують частину соціальних завдань. У цьому випадку вони використовують свої кошти для реалізації важливіших державних інтересів в окремих сферах соціальної та економічної політики.

Таким чином, страхові компанії, які будуть займається страхуванням відповідальності виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції, будуть безпосередньо зацікавлена в ефективності функціонування механізмів контролю за якістю цієї продукції, вдосконаленні виробництва, впровадженні нових технологій, систем управління якістю, підвищенні рівня професіоналізму персоналу підприємства, належній сертифікації продукції тощо. Тобто в усьому тому, що безпосередньо пов'язано з величиною ризику і можливістю настання страхового випадку.

Цілком імовірно, що навіть якщо інвестиційні проекти будуть малоприбутковими, але будуть суттєво знижувати ймовірність настання страхового випадку, коли йдеться про великі ризики, страховик вкладатиме в них кошти.

Перелік пріоритетних напрямів інвестування, визначених Держспоживстандартом України, включає:

1. Розвиток національної системи сертифікації, стандартизації, метрології.

2. Реалізація програм по захисту прав споживачів, підтримці громадського руху по захисту прав споживачів.

3. Посилення матеріально-технічної бази випробувальних лабораторій.

4. Створення інформаційного центру Держспоживстандарту України, в тому числі Системи оперативного взаємного сповіщення органів державної влади про виявлені небезпечні, неякісні та сфальсифіковані товари.

5. Програми по навчанню і підвищенню кваліфікації персоналу у сфері управління якістю.

6. Проведення семінарів, конференцій у галузі споживчої політики і технічного регулювання.

7. Розвиток друкованих видань Держспоживстандарту України, випуск спеціальної літератури.

На інвестиційні цілі страхові компанії, які братимуть участь у реалізації експериментального проекту по впровадженню страхування відповідальності виробника (постачальника, виконавця) за якість виробленої (поставленої) продукції (товарів, робіт, послуг) перед споживачем виділятимуть від 5 до 10% прибутку, отриманого від здійснення страхування за даним напрямком, в залежності від сум зібраних страхових платежів за договорами страхування і здійснених за визначений період страхових виплат.

I етап. Вироблення узгодженої позиції зацікавленими сторонами.

Цей етап включає переговори з метою вироблення узгодженої позиції всіх учасників проекту, як безпосередніх, так і тих, кого цей проект торкнеться в процесі практичної реалізації.

Відправною точкою при виробленні спільної позиції стосовно впровадження страхування відповідальності виробника за якість продукції перед споживачем як елемента державної споживчої політики повинен стати принцип, закріплений в Резолюції 39/248 Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.85 р., який наголошує:

"Урядам слід запровадити або підтримувати політику, яка чітко визначає відповідальність виробника за те, щоб товари відповідали розумним вимогам з точки зору їх довговічності, придатності і надійності і відповідали цілям, для яких вони призначені, а також відповідальність продавця стежити за дотриманням цих вимог. Аналогічна політика повинна проводитися і в сфері обслуговування (п. 21 Резолюції)".

1) Обмін думками

1.1. Позиція Держспоживстандарту України.

Діяльність Держспоживстандарту України, передусім, спрямована на:

- створення механізмів захисту прав споживачів, які відповідають міжнародним і європейським нормам;

- підтримку балансу інтересів споживачів, виробників, підприємців, органів державної влади;

- вдосконалення системи нагляду і контролю на виробництві та споживчому ринку;

- підвищення ефективності функціонування національної системи технічного регулювання в інтересах споживачів;

- підтримку вітчизняного виробника з метою захисту українського ринку від неякісної, небезпечної і фальсифікованої продукції, у тому числі шляхом моніторингу якості продукції і впровадження систем управління якістю.

Сьогодні в Україні обсяг продукції, яка відповідає нормам і стандартам у загальному товарообігу викликає занепокоєння.

З огляду на досвід формування ефективного і цивілізованого механізму управління якістю і забезпечення якості продукції в розвинених країнах, а також зовнішньополітичний вектор України, впровадження альтернативних механізмів контролю над виробництвом продукції і дотриманням прав споживачів стане оптимальним розв'язанням проблем в цій сфері. Таким чином, в особі страхових компаній з'являться потужні контролюючі структури на всіх етапах проходження продукції на ринку - від виробництва до споживання.

Крім того, частина коштів, отриманих страховими компаніями від проведення страхування відповідальності виробника за якість продукції, може і повинна бути інвестована з метою поліпшення ситуації, що склалася сьогодні на споживчому ринку і виробництві.

1.2. Позиція виробників.

Умови вступу до Світової організації торгівлі, стратегічний загальнодержавний курс на набуття членства в ЄС ставлять перед виробником нові завдання. Одним з основних є необхідність дотримання всіх нормативних вимог, що висуваються до продукції не тільки на рівні національного законодавства, але європейських і міжнародних норм. Ці вимоги стосуються, насамперед, якості і безпеки продукції, взаємозамінності і сумісності, вільного пересування товарів і послуг. Розв'язання цих питань вимагає набагато більшої адресної відповідальності виробника (продавця, постачальника) і чіткого визначення її обсягів. Тягар забезпечення відповідності продукції складному комплексу різноманітних нормативних вимог лягає на виробника. З огляду на ситуацію, яка склалася сьогодні у виробничій сфері, це вдвічі складніше. У разі виникнення конфлікту інтересів споживача і виробника продукції постраждають обидві сторони.