Заслухавши та обговоривши доповіді голови Постійно діючої комісії з питань ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (ПДК) при Президії НАН України академіка НАН України В.М. Шестопалова та заступника міністра України у справах захисту населення від наслідків аварії на ЧАЕС В.Я. Пінчука, Президія НАН України та Колегія Мінчорнобиля України відзначають посилення останнім часом тенденції до розширення і поглиблення співробітництва між фахівцями Мінчорнобиля України та вченими Національної академії наук України.

У виконанні наукових досліджень по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи беруть участь науковці міністерств і відомств України, але з початку свого існування Мінчорнобиль України, враховуючи складність проблем, свідомо віддавав перевагу академічній науці.

З загального обсягу фінансування робіт щодо наукового супроводу заходів, що в 1995 році були спрямовані на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (2298,75 млрд. крб.), 52,5% (1207,43 млрд. крб.) витрачено на фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконували науковці Національної академії наук України. Кошти розподілялися по напрямах так:

- Науково-технічна програма НАН України з питань ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту громадян на 1995 р. та період до 2000 року - 93,35 млрд. крб.;

- прямі договори Мінчорнобиля України з 18 установами НАН України - 124,79 млрд. крб.;

- наукові роботи МНТЦ "Укриття" - 679,5 млрд. крб.;

- прямі договори, за планом НТЦ НВО "Прип'ять" - 55,41 млрд. крб.;

- прямі договори, за планом Адміністрації зони відчуження - 17,68 млрд. крб.;

- прямі договори, за планом об'єкта "Укриття" - 236,7 млрд. крб.;

Крім того, за рахунок Фонду для здійснення заходів по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення для будівництва лабораторно-технологічного корпусу Інституту сорбції та проблем ендоекології НАН України перераховано у 1994 році 19,0 млрд. крб., а у 1995 р. - 37,0 млрд. крб. державних централізованих капітальних вкладень.

В установах НАН України створено науковий потенціал, колективи та підрозділи, здатні на належному рівні вирішувати складні питання, пов'язані з Чорнобильською катастрофою.

В результаті реалізації Науково-технічної програми НАН України одержано результати фундаментального та прикладного характеру, які дозволяють обгрунтовано вирішувати питання життєдіяльності на забруднених територіях, радіаційного і соціального захисту населення та реабілітації його здоров'я.

Зокрема, здійснено інтегральну оцінку радіоекологічного стану територій та радіоекологічного ризику для населення, виконано радіогеоекологічне картографування; розроблено нові методи стереомоделювання та виміру теплових потоків; вивчено зміни кровотворення у тварин, як найбільш інформативного показника променевого ураження; запропоновано і одержано важливі результати у галузі експериментальної ретроспективної дозиметрії, розроблено методичні основи створення і застосування препаратів, ефективних для лікування потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Розроблено та впроваджено у виробництво нові дозиметри та радіометри, установки для очистки розчинів від радіонуклідів.

Разом з фахівцями Мінчорнобиля України вчені НАН України брали активну участь в розробці Концепції чорнобильської зони відчуження, Державної програми поводження з радіоактивними відходами в Україні, тощо.

Мінчорнобилем України спільно з Національною академією наук, галузевими академіями та заінтересованими міністерствами і відомствами України в цілому забезпечується контроль за виконанням наукових досліджень, відпрацьовані механізми експертизи наукових програм та їх результатів.

Значна частина науково-дослідних робіт має прикладний характер і може безпосередньо впроваджуватися в практику.

Разом з тим мають місце певні труднощі і недоліки. Аналіз комплексу робіт показав, що ПДК при Президії НАН України координувала всього 8% робіт, що виконувалися у 1995 році за програмою Мінчорнобиля України.

Недостатній обсяг фундаментальних робіт гальмує розвиток теоретичної бази для прогнозування віддалених наслідків аварії в плані радіоекологічних та медико-біологічних ефектів.

За післяаварійні роки значно застаріла велика частина матеріальної бази установ НАН України, нове обладнання надходить лише за рахунок участі у міжнародних проектах.

Гостро відчувається відсутність єдиного центру, який би акумулював та узагальнював напрацьовані матеріали, готував аналітичні огляди та пропозиції.

З різних причин ще й досі не вдалося відпрацювати більш чітку систему впровадження у виробництво та патентування закінчених наукових розробок установ НАН України.

Ефективність використання коштів, що виділяються, знижується не тільки у зв'язку з обмеженим загальним об'ємом та інфляцією, але і внаслідок їх розпорошення по численних завданнях установ НАН України. Так, понад 60 завдань з 242-х фінансувались у розмірі до 100 млн. крб. на рік, що, в свою чергу, заважало отриманню серйозних кінцевих результатів.