26 липня 2022 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству" від 12.05.2022 № 2255-IX. Цим Законом внесено зміни, зокрема, до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" від 01.07.2004 № 1952-IV (далі – Закон № 1952), а саме виключено абзац п’ятий частини дев’ятої статті 18 Закону № 1952, яким було встановлено, що у разі якщо на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва, або земельну ділянку, на якій вони розташовані, не відкрито розділ у Державному реєстрі прав, для проведення державної реєстрації права власності подаються дві заяви про державну реєстрацію права власності.

Таким чином, внаслідок змін відповідно до абзацу другого частини дев’ятої статті 18 Закону № 1952 у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об’єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно, та незалежно від наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкритих розділів на такі об’єкти чи на один з таких об’єктів. При цьому одна заява подається лише у випадках, коли право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об’єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструється за тим самим набувачем (набувачами).

У випадках наявності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр прав) відкритих розділів як на житловий будинок (будівлю, споруду, об’єкт незавершеного будівництва), так і на земельну ділянку, на якій такий об’єкт розташований, або у разі відсутності в Державному реєстрі прав відкритих розділів на житловий будинок (будівлю, споруду, об’єкт незавершеного будівництва) та на земельну ділянку, на якій такий об’єкт розташований, державна реєстрація права власності проводиться в такому самому порядку, як і до змін, а саме з прийняттям державним реєстратором одного з двох типів рішень про державну реєстрацію:

"рішення про державну реєстрацію прав" – за наявності в Державному реєстрі прав відкритих розділів на обидва об’єкти нерухомого майна або

"рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу)" – за відсутності в Державному реєстрі прав відкритих розділів на обидва об’єкти нерухомого майна.

При цьому у випадках реєстрації права власності набувача на підставі рішення про державну реєстрацію прав, що не має ознаки "(з відкриттям розділу)", із застосуванням технічної функції програмного забезпечення Державного реєстру прав "перехід" у розділі на об’єкт нерухомого майна право власності відчужувача (попереднього власника) відображається як припинене, а право власності набувача – як таке, що виникло.

Проте, у випадках наявності у Державному реєстрі прав відкритого розділу лише на один з об’єктів нерухомого майна (на земельну ділянку або на розташований на ній об’єкт нерухомого майна), застосування абзацу другого частини дев’ятої статті 18 Закону № 1952 викликає складнощі, пов’язані з технічними особливостями програмного забезпечення Державного реєстру прав. Зокрема "рішення про державну реєстрацію прав (з відкриттям розділу) не надає технічної можливості здійснити "перехід" права власності відчужувача (попереднього власника) до набувача такого права у розділі, відкритому в Державному реєстрі прав раніше. Та навпаки, у разі прийняття державним реєстратором "рішення про державну реєстрацію прав", що не має ознаки "(з відкриттям розділу)", технічно неможливо відкрити у Державному реєстрі прав розділ на об’єкт нерухомого майна.

З огляду на це та з метою дотримання вимог Закону № 1952 під час проведення державної реєстрації прав повідомляємо наступне.

Згідно пункту 1 частини першої статті 2 Закону № 1952 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень – офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Підстави припинення права власності визначено статтею 346 Цивільного кодексу.

Такими підставами є:

- відчуження власником свого майна;

- відмова власника від права власності;

- припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

- знищення майна;

- викуп пам’яток культурної спадщини;

- примусове відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону;