З метою підвищення якості проведення обстеження, оцінки технічного стану, проведення паспортизації та поточної експлуатації будівель і споруд у галузі зв'язку

1. Затвердити та ввести у дію з 01.05.2004 нормативний документ "Положення з питань обстеження, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд в галузі зв'язку" (далі - Положення), що додається.

2. Державному підприємству - Українському науково-дослідному інституту зв'язку (Хиленко В.В.) включити Положення до інформаційного покажчика нормативних документів галузі зв'язку.

3. Розмістити наказ та Положення на веб-сайті Держкомзв'язку (Поліщук І.Ю.).

4. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою.

1.1.1. Це Положення з питань обстежень, оцінки технічного стану, паспортизації та поточної експлуатації будівель та споруд в галузі зв'язку (далі - Положення) поширюється на обстеження, оцінку технічного стану та паспортизацію (далі - обстеження та паспортизація) виробничих споруд та будівель підприємств електрозв'язку (далі - будівель (споруд) в галузі зв'язку).

1.1.2. Положення не поширюється:

на ті види обстеження, які регламентується іншими нормативними документами (див. додаток 2.8-2.9);

на дослідницькі обстеження, які виконуються науково-дослідними організаціями для отримання наукових даних;

на контрольні обстеження, які виконуються під час будівництва.

1.1.3. При виконанні робіт з обстеження та паспортизації будівель (споруд) в галузі зв'язку слід керуватися вимогами нормативних документів у галузі будівництва, що діють на території України.

1.1.4. Обстеження та паспортизація будівель (споруд) в галузі зв'язку виконуються для визначення та документування у встановлений термін їх стану та придатності (або непридатності) до подальшої експлуатації.

1.1.5. Роботи з обстеження для паспортизації будівель (споруд) в галузі зв'язку повинні виконуватися спеціалізованими організаціями з проведення обстежень та паспортизації існуючих будівель та споруд, забезпечення їх надійності й безпечної експлуатації (далі - спеціалізована організація). Право спеціалізованої організації на проведення обстежень та паспортизації має бути підтверджене Державною ліцензією на виконання спеціальних видів робіт при проектуванні та будівництві із зазначенням у додатку до ліцензії саме тих типів будівель (споруд), які в кожному конкретному випадку потрібно обстежити та паспортизувати. Ці організації також повинні відповідати вимогам, що викладені в Правилах про спеціалізовані організації з проведення обстежень та паспортизації існуючих будівель (споруд) в галузі зв'язку для забезпечення їх надійності і безпечної експлуатації, затверджених наказом Держбуду та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288. Цей порядок розповсюджується також на ті організації, які залучаються до виконання робіт на субпідрядних засадах, у тому числі - до виконання спеціальних обстежень (вишукування, дослідження, випробування та ін.).

Обстеження будівель (споруд) в галузі зв'язку як самостійний вид робіт може виконуватись як спеціалізованими організаціями, так і іншими організаціями, які мають Державну ліцензію на виконання спеціальних видів робіт з проектування та будівництва.

1.1.6. Усі будівлі (споруди) в галузі зв'язку, незалежно від їх призначення, форми власності, віку, капітальності, технічних особливостей підлягають періодичним обстеженням з метою визначення оцінки їх технічного стану та паспортизації, а також вжиття обгрунтованих заходів для забезпечення надійності та безпеки при подальшій експлуатації (консервації).

Відповідно до викладеного рекомендується для кожної будівлі (споруди) в галузі зв'язку обстежувати (оцінювати):

техногенні зміни навколишнього середовища;

інженерно-геологічні умови майданчика;

хімічний склад ірунтових вод;

конструкції та споруди, що захищають будівлі (споруди) від небезпечних геологічних процесів;

вимощування та елементи благоустрою;

основи та фундаменти;

вводи та випуски інженерних мереж;

підземні несучі, огороджувальні та гідроізоляційні конструкції;

стан повітряного середовища в будівлі (споруді) та навколо нього (температура, вологість, повітрообмін, хімічний склад повітря);

надземні несучі та огороджувальні конструкції;

покриття та покрівлі;

антикорозійний та вогнестійкий захист конструкцій, підлоги, зовнішнє та внутрішнє опорядження;

теплотехнічні, сантехнічні, протипожежні та вентиляційні системи і обладнання;

ізоляційні покриття;

інші елементи будівель (споруд) в галузі зв'язку та їх систем, проектування та влаштування яких регламентується ДБН (СНіП) або відомчими нормами.

1.1.7. Обстеження та паспортизація будівель (споруд) в галузі зв'язку повинні виконуватися регулярно (планове обстеження) з періодичністю, яка встановлюється у відомчих правилах (інструкціях) з експлуатації будівель (споруд).

Термін першого (після введення в експлуатацію) обстеження та паспортизації будівель (споруд) в галузі зв'язку повинен встановлюватися проектною організацією (автором проекту). Термін наступних обстежень та паспортизації визначається спеціалізованою організацією, яка виконувала перше обстеження з метою паспортизації.

При визначенні термінів планових обстежень та паспортизації технічного стану будівель (споруд) рекомендується ураховувати такі основні фактори:

рівень безпеки будівель (споруд);

конструктивні особливості будівель (споруд) та характеристики їх основ;

наявність в конструкціях будівель (споруд) контрольно-вимірювальної апаратури;

досвід експлуатації аналогічних будівель (споруд).

Строки планових обстежень будівель (споруд) рекомендується призначати в залежності від коефіцієнта безпеки за формулою:

К - коефіцієнт безпеки.

1.1.7.1. У випадках наявності потенційної екологічної небезпеки, яка може виникнути внаслідок порушення виробничого процесу при відмові будівельних систем або окремих конструкцій.

1.1.7.2. У випадках наявності особливостей конструктивних рішень та досвіду експлуатації аналогічних будівель (споруд) в галузі зв'язку.

1.1.8. Відповідальність за виконання своєчасних обстежень та паспортизації будівлі (споруди) в галузі зв'язку покладається на власника будівлі (споруди).

1.1.9. Потреба в обстеженнях як самостійному виді робіт (позачергове обстеження) визначається власником будівлі (споруди) в галузі зв'язку або на вимогу органів державного нагляду за охороною праці та їх посадових осіб. Їх слід виконувати додатково до планових у таких випадках:

перед прийняттям в експлуатацію будівель (споруд) в галузі зв'язку, які мають підвищений рівень відповідальності. Потреба виконання таких обстежень повинна бути обгрунтована;

при виявленні ознак аварійного стану окремих конструкцій або частин будівель (споруд) в галузі зв'язку;

при суттєвих змінах передбачених проектом навантажень та впливів;

при плануванні капітального ремонту, реконструкції або технічного переоснащення;

за відповідними постановами або розпорядженнями Кабінету Міністрів; після виникнення надзвичайних ситуацій (стихійні лиха, техногенні аварії, пожежі та ін.);

на вимогу представників органу державного нагляду.

Обсяг позачергових обстежень рекомендується визначати в кожному конкретному випадку з урахуванням задач, які вирішуються, конструктивних властивостей будівлі (споруди), наявності інформації про його технічний стан та інших чинників.

1.1.10. Підготовчі та допоміжні роботи, що пов'язані з виконанням обстежень та паспортизації технічного стану (очищення конструкцій, викопування шурфів, відкриття місць огляду важливих елементів та робіт, тимчасові кріплення аварійних конструкцій, улаштування захисних настилів, огороджень, риштувань; узгодження графіків зупинки обладнання, технологічних процесів, вимкнення струмонесучих пристроїв та інші заходи, які пов'язані з необхідністю безпечного виконання обстежень в умовах діючих виробництв; інші роботи, що пов'язані з технічним та організаційним забезпеченням нормальних умов виконання обстежень), повинні виконуватися власником будівлі (споруди) або спеціально залученими до цього власником організаціями.

1.1.11. Роботи з обстеження будівель (споруд) в галузі зв'язку повинні виконуватися з дотриманням Правил охорони праці та техніки безпеки, що викладені в СНіП III-4-80, а також положень, що діють на підприємстві (організації), будівлі (споруди) якого обстежуються.

1.1.12. На новозбудовану будівлю згідно наказу Держбуду України від 09.09.99 р. N 220 складається архітектурно-технічний паспорт.

Аварія - пошкодження, вихід із ладу, руйнування, що сталися з техногенних (конструктивних, виробничих, технологічних, експлуатаційних) або природних причин.

Безпека - відсутність неприпустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди для життя, здоров'я та майна громадян, а також для навколишнього природного середовища.

Граничний стан - стан, за якого конструкція, основа (будівлі) або споруда в цілому перестають задовольняти заданим експлуатаційним вимогам або вимогам при виконанні робіт.

Діагностика будівлі (споруди) - процес установлення технічного стану будівлі (споруди).

Діагностична процедура - прийом, за допомогою якого отримують інформацію про технічний стан об'єкта діагностики.

Дефект - відхилення якості, форми або фактичних розмірів елементів та конструкцій від вимог нормативно-технічної чи проектної документації, яке виникає при проектуванні, виготовленні, транспортуванні та монтажі.

Довговічність - властивість будівельного об'єкта тривалий час зберігати роботоспроможний стан при встановленій системі технічного обслуговування і прийнятому порядку проведення ремонтів.

Експлуатація будівлі або споруди - використання будівлі (споруди) згідно з функціональним призначенням та проведення необхідних заходів до збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що визначені вимогами технічної документації.

Експлуатація нормальна - експлуатація здійснюється (без обмежень) відповідно до передбачених у нормах або завданнях на проектування технологічних чи побутових умов.

Клас за капітальністю - відносний рівень капітальності для гідротехнічних та деяких інших видів споруд.

Надійність - властивість будівельного об'єкта виконувати задані функції протягом потрібного проміжку часу.

Обстеження - процес отримання якісних та кількісних показників експлуатаційної придатності будівлі (споруди), його частин та конструкцій шляхом візуального огляду, інструментальних вимірів у натурі та лабораторних визначень.

Обстеження попереднє - вид обстеження, за якого як основний метод визначення показників експлуатаційної придатності використовують аналіз експертами технічної документації та зовнішній огляд будівлі (споруди) і його частин. При візуальному обстеженні визначають головним чином якісні показники експлуатаційної придатності.

Обстеження детальне - вид обстеження, за якого як основний метод визначення показників експлуатаційної придатності використовують інструментальні тести конструкцій і матеріалів будівель (споруд) в галузі зв'язку.

Обстеження спеціальні - вид обстежень, за яких як основні методи визначення показників експлуатаційної придатності використовують спеціальні вишукування, дослідження, натурні або модельні випробування та ін.

Обстеження суцільне - вид обстеження, за якого обстеженню підлягають усі конструктивні елементи будівлі (споруди).

Обстеження вибіркові - вид обстеження, за якого обстеженню підлягають тільки окремі, найбільш зношені конструктивні елементи будівлі (споруди).

Обстеження планове - обстеження, яке виконується в строки, що заздалегідь визначені регламентом експлуатації будівлі (споруди).

Обстеження позачергове - обстеження, яке виконується як наслідок виникнення будь-яких різних порушень експлуатаційного регламенту.

Пошкодження - відхилення від первісного рівня якості елементів та конструкцій, яке виникає під час експлуатації або аварії.

Рівень відповідальності будівель (споруд) в галузі зв'язку - відносний рівень капітальності будівель (споруд) в галузі зв'язку у залежності від їх відмов.

Розрахункова ситуація - комплекс умов, що враховуються в розрахунках, який визначає розрахункові вимоги до конструкцій.

Ремонт - комплекс операцій з відновлення стану об'єкта та (або) збільшення його довговічності.

Технічний стан будівлі (споруди) - сукупність якісних та кількісних показників, що характеризують експлуатаційну придатність будівлі та її частин у порівнянні з їх граничнодопустимими значеннями.

Технічне обслуговування - комплекс заходів щодо контролю та підтримання працездатного або справного стану, який полягає в огляді та періодичному ремонті.

Централізований метод технічного обслуговування - виконання технічного обслуговування персоналом та засобами одного підрозділу організації чи підприємства.

Децентралізований метод технічного обслуговування - виконання технічного обслуговування персоналом та засобами декількох підрозділів організації чи підприємства.

Метод технічного обслуговування спеціалізованим персоналом - виконання технічного обслуговування персоналом, що спеціалізується на виконанні операцій технічного обслуговування.

Плановий (поточний, капітальний) ремонт - це ремонт, який здійснюється відповідно до вимог нормативно-технічної документації.

Неплановий ремонт - це ремонт, який здійснюється без попереднього призначення (зупинка устаткування відбулася внаслідок аварії чи ушкодження) і не передбачений річним планом ремонтних робіт підприємства.

1.3.1. Власник будівлі (споруди) в галузі зв'язку в терміни і у випадках, зазначених у пунктах 1.1.7, 1.1.9 цього Положення, зобов'язаний забезпечити обстеження будівель (споруд) шляхом залучення на договірних засадах для виконання цієї роботи спеціалізованої організації (організацій).

Для організації зазначеної роботи власник будівлі (споруди) видає наказ про призначення:

- відповідального за технічну експлуатацією будівель та споруд;

- створення служби технічного нагляду;

- створення спеціальної технічної комісії з проведення загальних періодичних оглядів, з включенням до її складу спеціалізованої організації;

- проведення атестації осіб, відповідальних за безпечний технічний стан будівель та споруд.

1.3.2. Власник будівлі (споруди) при організації та проведенні обстежень несе відповідальність за:

дотримання термінів та видів обстежень;

своєчасне укладання договорів та повне фінансування робіт з обстеження будівель (споруд) в галузі зв'язку;

повноту та достовірність представленої технічної документації;

своєчасне та якісне виконання рекомендацій, виданих при обстеженні будівлі (споруди) спеціалізованою організацією.

1.3.3. Спеціалізована організація, що виконує обстеження будівель (споруд) в галузі зв'язку, несе відповідальність за якість та достовірність матеріалів обстежень та оцінки технічного стану будівель (споруд) в галузі зв'язку, що обстежуються, обгрунтованість висновків та рекомендацій.

1.3.4. При організації та виконанні обстежень слід користуватися технічною документацією будівлі (споруди), що обстежується. Власник будівлі (споруди) зобов'язаний протягом всього терміну експлуатації будівлі (споруди) зберігати та надавати спеціалізованій організації технічну документацію в обсязі пунктів 2.7, 2.10 ДБН А.3.1-3-94, а також:

типові проекти і рішення, що використовувалися;

акти робочих та державних (технічних) комісій;

проекти ремонтів, підсилень та реконструкцій, що виконувалися за цей період;

звіти про обстеження та випробування конструкцій, систем будівель (споруд) в галузі зв'язку;

паспорт технічного стану будівлі (споруди).

При відсутності тих чи інших креслень або документації допускається їх відновлення власником будівлі (споруди) шляхом копіювання, обмірів та іншими обгрунтованими способами.

1.3.5. Крім технічної документації на будівлю (споруду), яка відповідно до пункту 1.3.4 цього Положення повинна постійно зберігатись у власника будівлі (споруди), рекомендується при організації обстежень вжити заходів щодо її розширення та поглиблення за рахунок отримання у проектних (автори проекту), підрядних та інших організаціях копій архівних документів, що містять:

розрахункові схеми, статичні та динамічні розрахунки конструкцій;

виконавчі креслення та виробничу документацію заводів - виготовлювачів конструкцій;

фактичні дані внутрішньоцехового та загальнозаводського середовища (температурний режим, вологість повітря, склад та інтенсивність пиловикидів, параметри агресивних середовищ та ін.);

фактичні дані про режим роботи та навантаження від основного та допоміжного обладнання, про фактичні навантаження - від рухомого складу, від сировини та матеріалів;

фактичні дані про екстремальні природні явища (катастрофічні повені, урагани, обледеніння, землетруси та ін.).

Відомості, які неможливо отримати з документів, можуть визначатися шляхом опитування експлуатаційного персоналу, а також розрахунками, обстеженнями та вишукуваннями.

1.3.6. Планові обстеження будівель (споруд) в галузі зв'язку проводяться з розподілом на такі етапи:

1.3.6.1. попереднє обстеження, яке містить:

збір та аналіз технічної документації;

загальний огляд з оцінкою стану конструкцій та виявленням найбільш зношених, а також аварійних конструкцій;

складання програми інструментальних спеціальних обстежень та технічного завдання на виконання робіт з обстеження;

1.3.6.2. детальне обстеження, яке містить:

уточнення обміром перерізів елементів, конструктивних схем навантажень, визначення приладами фактичних фізико-механічних характеристик матеріалів (міцність, відносне подовження, модуль пружності, щільність, теплопровідність та ін.);

виявлення, обмір, ескізування дефектів та пошкоджень конструкцій (зміщення в плані, осідання, крени, прогини та ін.);

визначення розмірів деформацій швів та стиків, ширини розкриття та глибини тріщин, перерізів арматури, товщини захисного шару бетону;

аналіз результатів попередніх та інструментальних обстежень;

1.3.6.3. спеціальні обстеження, які містять:

уточнення даних інженерно-геологічних, інженерно-геодезичних та інших вишукувань;

випробування конструкцій пробними навантаженнями та впливами;

тривалі спостереження та вимірювання деформацій, осідань, кренів, температуровологісного режиму та ін.

У конкретних умовах, у залежності від відповідальності будівель (споруд) в галузі зв'язку та їх стану, деякі етапи обстежень можуть не проводитись.

1.3.7. Спеціальні обстеження рекомендується призначати в тих випадках, коли даних попередніх та інструментальних обстежень недостатньо для прийняття обгрунтованого рішення про технічний стан, функціональну придатність та безпечність будівлі (споруди).

У порівнянні із звичайними детальними обстеженнями спеціальні обстеження потребують більш тривалих і точних спостережень, проведення вишукувань, досліджень, випробувань конструкцій та споруд у природних умовах. До виконання спеціальних обстежень доцільно залучати головні з відповідних проблем науково-дослідні інститути та спеціалізовані організації.

1.3.8. До спеціальних обстежень рекомендується відносити:

складні інженерно-геологічні та гідрогеологічні вишукування (випробування великими штампами, випробування натурних ціликів на зсув, натурні фільтраційні випробування та ін.);

тривалі високоточні геодезичні спостереження за осіданнями та деформаціями;

натурні випробування конструкцій та споруд (статичні, динамічні, гідравлічні, пневматичні та ін.);

інші складні вишукування, випробування та дослідницькі роботи, що пов'язані з визначенням технічного стану конструкцій будівель (споруд) в галузі зв'язку.

1.3.9. Підсумки роботи з обстеження та аналізу його результатів слід оформляти у вигляді звіту спеціалізованої організації, що виконувала обстеження.

У загальному випадку звіт повинен містити:

дані про технічну документацію, її повноту та якість, опис конструктивних рішень, висновки про невдалі, застарілі та хибні рішення;

відомості, які характеризують проектний та фактичний режим експлуатації конструкцій будівель (споруд) в галузі зв'язку, що містять дані про фактичні навантаження та впливи, а також про характер внутрішньовиробничого середовища;

результати огляду будівель (споруд) в галузі зв'язку із зазначенням стану окремих конструкцій і частин;

відомості та схеми дефектів і пошкоджень конструкцій;

результати геодезичних та інших вимірів конструкцій, неруйнівних методів контролю, інших натурних досліджень та випробувань;

результати фізико-механічних випробувань зразків матеріалів, хімічних аналізів матеріалів та середовища;

результати аналізів дефектів, пошкоджень, а також причин їх виникнення;

перевірочні розрахунки конструктивних елементів та систем;

висновки про стан конструкцій та їх придатність до подальшої експлуатації або ремонту;

відомості, які потрібні для заповнення Паспорта технічного стану будівлі (споруди);

стислі технічні рішення щодо методів ремонту або заміни дефектних конструкцій, рекомендації з поліпшення експлуатації будівельних конструкцій та основ.

1.3.10. Відомості і висновки, які отримані при періодичному обстеженні будівлі (споруди) спеціалізованою організацією, використовуються при заповненні Паспорта технічного стану будівлі (споруди) (далі - Паспорт).

Паспорт є технічним документом власника будівлі (споруди), в якому міститься зроблений на основі об'єктивних даних, що отримані спеціалізованою організацією у процесі виконання інструментальних обстежень, висновок, що періодично уточнюється, про придатність (або непридатність) будівель (споруд) в галузі зв'язку до подальшої експлуатації. Паспорт оформлюється власником будівлі (споруди) при прийнятті об'єкта в експлуатацію. Перший запис про технічний стан будівлі (споруди) заноситься в Паспорт власником будівлі (споруди) на основі Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта (Акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об'єкта до експлуатації). Форма Паспорта наведена в додатку 1 до цього Положення.

1.3.11. З метою забезпечення надійності та безпеки експлуатації будівлі (споруди) власник будівлі (споруди) повинен за підсумками обстежень та паспортизації вживати обов'язкових та своєчасних заходів щодо ремонту, реконструкції окремих конструктивних елементів, систем або будівлі (споруди) в цілому. Ремонт, заміна, реконструкція несучих елементів та огороджувальних конструкцій будівель (споруд) в галузі зв'язку можуть виконуватися тільки за проектом, розробленим спеціалізованою проектною організацією, яка має відповідну ліцензію Головного центру з ліцензування Держбуду України.

1.3.12. При виявленні будівель (споруд) або їх конструктивних елементів у непридатному до нормальної експлуатації або аварійному стані (III та IV стани будівель (споруд) в галузі зв'язку або їх окремих конструкцій відповідно до пунктів 1.4.13, 1.4.14 цих Правил) спеціалізована організація, що виконує обстеження, зобов'язана зробити відповідні записи в Паспорті із зазначенням термінів усунення дефектів та пошкоджень, а власник будівлі (споруди) повинен усунути їх у зазначені терміни.

У разі ухилення власника від усунення дефектів і пошкоджень у зазначені терміни представник територіального органу Держнаглядохоронпраці може призупинити експлуатацію будівлі (споруди) чи її частини.

Рішення про поновлення експлуатації таких будівель (споруд) або їх частин приймаються представниками спеціалізованої організації, територіального відділу Держнаглядохоронпраці та власником після виконання відповідного ремонту (реконструкції) та додаткового обстеження цих об'єктів, що затверджується актом поновлення експлуатації об'єкта за підписами вищезгаданих осіб з внесенням відповідних записів у Паспорт будівлі (споруди).

Якщо обстеженням визначено, що стан об'єкта або його окремих конструкцій відповідає III або IV категорії технічного стану, копія Паспорта в десятиденний термін після закінчення обстеження надсилається представником спеціалізованої організації до реєстру аварійно небезпечних будівель і споруд у Науково-дослідний інститут будівельного виробництва рекомендованим листом з повідомленням про одержання.

Дані додаткового обстеження також надсилаються обстежувальною організацією до центру ведення реєстру аварійно небезпечних промислових будівель та споруд.

Якщо органи або посадові особи, що здійснюють відомчий або державний нагляд, не згодні із задекларованим власником технічним станом будівель та споруд або висновками спеціалізованої організації, то на їх вимогу власник зобов'язаний замовити проведення державної діагностики технічного стану будівлі чи споруди іншій спеціалізованій організації за участю представників регіональних експертно-технічних центрів Держнаглядохоронпраці.

1.4.1. Діагностика технічного стану будівель (споруд) в галузі зв'язку здійснюється шляхом поєднання обстежувальних, розрахункових та аналітичних процедур, що взаємно узгоджуються та доповнюються, перелік та повнота яких у кожному конкретному випадку уточнюється спеціалізованою організацією, що проводить обстеження.

1.4.2. При розробці програми візуальних та інструментальних обстежень встановлюється такий обсяг і порядок обстежувальних процедур, при якому за мінімального обсягу обстежувальної роботи (особливо інструментальних обстежень та лабораторних визначень) можна отримати максимально повну інформацію про несправності, дефекти та пошкодження конструкцій.

При візуальному огляді слід керуватися тим фактом, що найбільш імовірні ділянки пошкоджень конструкцій у виробничих будівлях (спорудах) спостерігаються:

для основ - у зонах складування важких вантажів; біля дуже навантажених колон, стін, фундаментів, опор; у місцях зволожених ірунтів; у місцях можливих вібраційних чи ударних навантажень;

для фундаментів - у зонах зволожених ірунтів особливо агресивними рідинами; у зонах дії вібрацій, ударних навантажень, привантажень; при спорудженні важких прибудов; при влаштуванні близько розташованих котлованів; при невпоряджених водовідливі та водозниженні;

для колон - у найбільш напружених зонах стику з фундаментом, біля консолей, у стиках збірних колон по висоті, поблизу підлоги, де можливе попадання агресивної рідини або механічне пошкодження транспортом та навантажувально-розвантажувальними засобами, у вузлах стикування з ригелями перекриттів та покриттів;

для ригелів та плит перекриттів - у зоні дії максимальних згинальних моментів, поперечних сил, передачі зосереджених зусиль, дії вібраційних та ударних навантажень, агресивних рідин, газів, пилу, в місцях стикування:

для покриттів - у місцях підвищеного зволоження та пошкоджень з боку приміщень та накопичень технологічного пилу, на ділянках з підвищеною щільністю або насиченого вологою утеплювача;

для стін - у місцях підвищеного зволоження з заморожуванням та відтаванням, у стиках панельних стін, у приляганнях до підлоги та перекриття.

До найбільш характерних дефектів та пошкоджень конструкцій, які належить виявити при візуальному огляді, належать:

дефекти, які пов'язані з недоліками проекту (невідповідність розрахункової схеми дійсним умовам, відхилення від норм проектування);

дефекти виготовлення конструкцій, які допущені на заводах-виготовлювачах;

дефекти монтажу конструкцій та зведення будівель (споруд) в галузі зв'язку;

механічні пошкодження від порушення умов експлуатації;

пошкодження від непередбачених проектом статичних, динамічних, температурних впливів;

пошкодження від зовнішніх агресивних впливів робочого та навколишнього середовища.

1.4.3. Для повної діагностики технічного стану будівель (споруд) в галузі зв'язку доцільно паралельно з натурними обстеженнями та лабораторними визначеннями планувати та здійснювати також такі діагностичні процедури:

аналіз та виявлення змін основних проектних та розрахункових передумов (для будівель (споруд) в галузі зв'язку у цілому та їх окремих частин і конструкцій), які виникли за період експлуатації;

аналіз дефектів та пошкоджень, змін характеристик матеріалів, ірунтів та основ;

коригування розрахункових моделей елементів, конструкцій, основ у зв'язку з наявністю дефектів та пошкоджень, зміни характеристики матеріалів та грунтів;

перевірні розрахунки елементів, конструкцій, основ за скоригованими розрахунковими моделями та з урахуванням змін, які виникли в проектних та розрахункових передумовах за час експлуатації;

оцінка технічного стану елементів, конструкцій, основ відповідно до розроблених критеріїв;

оцінка технічного стану будівлі (споруди) у цілому в залежності від технічного стану його елементів, конструкцій, основ.

1.4.4. Аналіз та виявлення змін основних проектних та розрахункових передумов, які виникли за період експлуатації, належить виконувати шляхом порівняння таких проектних (нормованих) та фактичних (на момент обстеження та паспортизації) показників та їх параметрів:

функціонального призначення будівлі (споруди);

рівня відповідальності будівлі (споруди) за економічними, соціальними та екологічними наслідками її відмови (ГОСТ 27751-88) або класом капітальності за нормами проектування споруд, а також за відповідними до рівнів відповідності та класів капітальності коефіцієнтами надійності гамма ;

нормативних та розрахункових значень навантажень та впливів (у тому числі: власна вага, атмосферні, гідросферні, технологічні, сейсмологічні навантаження та ін.);

особливостей та параметрів розрахункових ситуацій;

ступеня агресивності природного та виробничого середовищ;

інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов.

1.4.5. Нормативні значення навантажень треба визначити:

для навантажень від власної ваги - за обмірами геометричних розмірів конструкцій, за контрольним визначенням середньої щільності матеріалів (при цьому помилки визначень не повинні перевищувати +-5%);

для атмосферних та гідросферних навантажень та впливів - за даними найближчих до об'єкта станцій Держкомгідромету з урахуванням вказівок СНіП 2.01.14-83 та СНіП 1.02.07-87;

для технологічних статичних та динамічних навантажень - за паспортними даними обладнання, що експлуатується;

для сейсмічних впливів та на підроблюваних територіях - відповідно до вимог нормативних документів, що діють на час проведення обстежень.

1.4.6. При перевірних розрахунках слід враховувати ті розрахункові ситуації, які можуть реально мати місце в залишковий строк служби конструкції. При цьому в кожній розрахунковій ситуації потрібно уточнювати:

розрахункові схеми конструкцій та основ;

види навантажень;

значення коефіцієнтів умов праці, коефіцієнтів поєднання навантажень та коефіцієнтів надійності;

перелік граничних станів, які слід розглядати у даній розрахунковій ситуації.

1.4.7. Ступінь агресивності природного та виробничого середовищ слід визначати:

для грунтових вод - за СНіП 1.02.07-87 та СНіП 2.03.11-85;

для повітряного середовища - за СНіП 2.03.11-85.

1.4.8. Зміни інженерно-геологічних та гідрогеологічних умов майданчика будівлі (споруди) слід визначати згідно з вимогами СНіП 1.02.07-87.

1.4.9. Аналіз дефектів і пошкоджень та їх вплив на несучу здатність та довговічність конструкцій та основ рекомендується виконувати з урахуванням особливостей різних типів конструкцій. При цьому рекомендується використовувати такі групи дефектів та пошкоджень:

1.4.9.1. дефекти: нормування, проектування, будівництва, недоробки;

1.4.9.2. пошкодження: механічні руйнування, механічні зношування, корозійні зношування (атмосферна корозія, хімічна корозія), деформації та переміщення (прогини, кутові деформації, осідання, крени).

1.4.10. Фізико-механічні характеристики несучих та огороджувальних конструкцій будівель (споруд) в галузі зв'язку слід визначати:

за допомогою стандартних неруйнівних методів (ультразвукових, пластичних деформацій та ін.);

шляхом вилучення зразків матеріалів для виконання стандартних лабораторних випробувань.

Кількість визначень характеристик міцності матеріалів рекомендується призначати з урахуванням стану конструкцій. При цьому забезпеченість нормативних значень характеристик міцності матеріалів повинна бути не менше 0,95.

При проведенні контролю якості матеріалів потрібно керуватися вимогами та вказівками чинних державних стандартів.

Вилучення зразків матеріалів слід виконувати тільки з другорядних та ненапружених частин елементів будівлі (споруди). Місця в конструкціях, з яких вилучені зразки, повинні бути надійно полагоджені, а при потребі - підсилені.

1.4.11. Відхилення несучих та огороджувальних конструкцій та їх розрахункових розмірів слід визначати методами, що викладені в СНіП 3.01.03-84. Стан опорних вузлів та з'єднань визначають шляхом вимірювань, візуальних оглядів або експертних оцінок.

Ступінь зношування несучих та огороджувальних конструкцій будівлі (споруди) слід визначати шляхом безпосередніх вимірювань площі поперечних перерізів основних елементів несучих та огороджувальних конструкцій у найбільш дефектних або пошкоджених, а також найбільш напружених місцях. При цьому шари матеріалів, які уражені корозією, до уваги не беруться.

1.4.12. Перевірні розрахунки елементів конструкцій, основ слід виконувати відповідно до ГОСТ 27751-88 та до норм проектування, що діють на момент виконання обстежень.

Для перевірних розрахунків належить використовувати:

скориговані за результатами аналізу показники та параметри відповідно до пунктів 1.4.4, 1.4.6, 1.4.8, 1.4.9;

уточнені за результатами обстежень проектні та розрахункові передумови, яких слід дотримуватись при розробці програми візуальних та експериментальних обстежень (пункт 1.4.2).

Використання при перевірних розрахунках норм проектування, за якими проектувались будівлі (споруди), але на час обстежень були відмінені, допускається тільки за наявності письмової згоди організації, яка розробила нові норми.

1.4.13. Шляхом спільного аналізу дефектів та пошкоджень, а також результатів перевірних розрахунків згідно з нормативними документами "Нормативні документи з питань обстеження, паспортизації безпечної та надійної експлуатації виробничих будівель та споруд" (Київ, 1998) визначається технічний стан окремих конструкцій. За несучою здатністю та експлуатаційними властивостями конструкції рекомендується відносити до одного з таких станів:

стан конструкцій I - нормальний. Фактичні зусилля в елементах та перерізах не перевищують допустимих за розрахунком. Відсутні дефекти та пошкодження, які перешкоджають нормальній експлуатації або знижують несучу здатність або довговічність;

стан конструкції II - задовільний. За несучою здатністю та умовами експлуатації відповідають стану I. Мають місце дефекти та пошкодження, які можуть знизити довговічність конструкції. Потрібні заходи щодо захисту конструкції;

стан конструкції III - непридатний для експлуатації. Конструкція перевантажена або мають місце дефекти та пошкодження, які свідчать про зниження її несучої здатності. Але на основі перевірних розрахунків та аналізу пошкоджень можливо забезпечити її цілісність на час підсилення;

стан конструкції IV - аварійний. Те саме, що і за станом конструкції III. Але на основі перевірних розрахунків та аналізу дефектів і пошкоджень неможливо гарантувати цілісність конструкцій на період підсилення, особливо якщо можливий "крихкий" характер руйнування. Необхідно вивести людей із зони можливого обвалення, виконати негайне розвантаження, вжити інших заходів безпеки.

1.4.14. Будівлі (споруди) у цілому рекомендується зараховувати до одного із таких станів у залежності від стану несучих та огороджувальних конструкцій:

стан будівлі (споруди) I - нормальний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій II (задовільний), III (непридатний для нормальної експлуатації) та IV (аварійний);

стан будівлі (споруди) II - задовільний. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій III (непридатний для нормальної експлуатації) та IV (аварійний);

стан будівлі (споруди) III - непридатний до нормальної експлуатації. У будівлі (споруді) відсутні несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій IV (аварійний);

стан будівлі (споруди) IV - аварійний. У будівлі (споруді) є несучі та огороджувальні конструкції, які відповідають стану конструкцій IV (аварійний).

1.4.15. При відповідному обгрунтуванні можливе проведення обстежень та оцінка технічного стану окремих частин будівлі (споруди), які можуть бути виділені за функціональними і конструктивними ознаками.

1.5.1. Паспортизації підлягають будівлі (споруди) всіх підприємств, установ та організацій в галузі зв'язку незалежно від форми власності.

1.5.2. При наявності двох і більше співвласників будівлі (споруди) паспорт технічного стану будівлі (споруди) складається на будівлю в цілому і зберігається у кожного із співвласників. При цьому графи паспорта заповняються на будівлю в цілому з виділенням у дужках дольової частини кожного співвласника. У графах 1.5-1.6 записуються дані кожного із співвласників будівлі (споруди).

1.5.3. Результатом паспортизації буде створення єдиної системи обліку та моніторингового контролю за станом об'єктів з метою своєчасного виявлення передаварійних та аварійних ситуацій, а також припинення експлуатації аварійно небезпечних будівель (споруд) в галузі зв'язку.

1.5.4. Форму Паспорта технічного стану будівлі (споруди) заповнює організація, яка має на те відповідну ліцензію на основі даних повного обстеження та визначення технічного стану будівлі (споруди).

1.5.5. Обстеження здійснюється спеціалізованою організацією на договірних засадах за рахунок коштів власника об'єкта або інші.

1.5.6. Достовірність даних, що занесені до Паспорта, підтверджується підписами власника об'єкта (керівника організації), представника спеціалізованої організації, що проводила обстеження.

1.5.7. Паспорт шнурується та скріплюється печаткою організації - власника об'єкта.

1.5.8. Паспорт складається у двох примірниках: один з них зберігається у власника будівлі (споруди), а другий - в організації, що проводила паспортизацію.

1.5.9. Якщо обстеженням визначено, що стан об'єкта або його окремих конструкцій відповідає III або IV категорії технічного стану, то копія Паспорта в десятиденний термін після закінчення обстеження надсилається представником спеціалізованої організації до реєстру аварійно небезпечних будівель і споруд у Науково-дослідний інститут будівельного виробництва рекомендованим листом з повідомленням про одержання.

1.5.10. Зміни технічного стану об'єкта, що зафіксовані наступними за паспортизацією обстеженнями, заносять до Паспорта у вигляді доповнень із зазначенням дати обстеження та засвідчують підписами власника об'єкта, особи, що відповідає за обстеження (в результаті якого були виявлені ці зміни).

1.5.11. Власник об'єкта (керівник організації) зобов'язаний внести доповнення до Паспорта не пізніше одного місяця після закінчення обстеження.

1.5.12. Періодичність наступних після паспортизації обстежень визначається Правилами обстежень, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд або потребою позапланового обстеження у зв'язку з надзвичайною ситуацією, що призвела до зміни технічного стану об'єкта.

1.5.13. Паспорти для нових будівель (споруд) в галузі зв'язку, а також для об'єктів після їх реконструкції або капітального ремонту складаються організацією, що проектувала будівлю (споруду), безпосередньо після прийняття об'єкта державною або технічною комісією.

1.5.14. Паспорт є документом, що засвідчує технічний стан будівлі (споруди) та використовується для підтвердження факту експлуатаційної придатності (непридатності) об'єкта.

2.1. Рекомендована періодичність технічних оглядів, контролю стану, геодезичної перевірки і спостереження будівель та споруд зв'язку

2.1.1. Цей Порядок має на меті забезпечити збереження виробничих споруд та будівель підприємств: електрозв'язку, радіозв'язку, радіомовлення, телебачення, супутникового зв'язку, проводового мовлення шляхом належного догляду за ними, своєчасного і якісного проведення їх ремонту, а також запобігання виникненню аварійних ситуацій.

2.1.2. Порядок передбачає правила експлуатації і ремонту виробничих будівель разом з інженерними комунікаціями, санітарно-технічними пристроями, включаючи вводи водопроводу і каналізаційні випуски, електричне освітлення, планування прилеглої безпосередньо до будівлі території та мостові споруди навколо будівель і споруд, у тому числі внутрішньозаводських і під'їзних шляхів, водопровідно-каналізаційних споруд, мереж теплофікації та газозабезпечення, електрозабезпечення і зв'язку, а також різноманітних естакад, платформ, відкритих складів та інших споруд.

2.1.3. Порядок є обов'язковим при проведенні планово-запобіжного ремонту будівель та споруд у галузі зв'язку.

2.1.4. Системою технічного обслуговування будівель та споруд у галузі зв'язку називається комплекс взаємозалежних положень і заходів, що визначають організацію та виконання робіт з технічного обслуговування та ремонту устаткування, споруд, передаючих пристроїв та виробничих будівель підприємств зв'язку з метою підтримки та відновлення їх працездатності, збереження якості роботи.

2.1.5. Система планово-попереджувального ремонту виробничих будівель та споруд є сукупністю організаційно-технічних заходів по нагляду, догляду, усіх видів ремонту, що здійснюються у встановленому планом порядку.

2.2. Нагляд за збереженням і технічне обслуговування будівель та споруд у галузі зв'язку

2.2.1. Виробничі будівлі та споруди в галузі зв'язку у процесі експлуатації, а також у період її тимчасового припинення повинні знаходитись під систематичним спостереженням інженерно-технічних працівників, відповідальних за збереження цих об'єктів.

2.2.2. Приблизна періодичність технічних оглядів, контролю стану, геодезичної перевірки і спостереження в галузі зв'язку надана у додатку 2.1.

2.2.3. За обсягами робіт, що проводяться, технічні огляди поділяють на загальні, або комплексні, і часткові, або вибіркові.

2.2.4. За періодичністю робіт, що виконуються, технічні огляди поділяються на систематичні, або чергові, і періодичні, або позачергові.

2.2.5. Основними роботами при технічному обслуговуванні будівель та споруд у галузі зв'язку є:

- огляд і контроль технічного стану конструкцій, вузлів та споруд в цілому.

2.2.6. Чергові загальні технічні огляди будівель та споруд у галузі зв'язку здійснюються двічі на рік - весною та восени.

При загальному огляді обстеженню підлягає вся будівля чи споруда в цілому, включаючи всі конструкції будівлі або споруди, у тому числі інженерне обладнання, різновиди опорядження та всі елементи зовнішнього благоустрою, або увесь комплекс будівель та споруд (наприклад залізничні шляхи з штучними спорудами).

При частковому огляді обстеженню підлягають окремі будівлі (споруди) комплексу або окремі конструкції, види конструктивних елементів (наприклад колодязі на каналізаційній і водопровідній мережі).

2.2.7. Весняний огляд має на меті обстеження стану будівлі (споруди) після танення снігу чи зимових дощів.

Під час весняного огляду уточнюються обсяги робіт з поточного ремонту будівель (споруд), що проводиться у літній період, і робіт з капітального ремонту для включення їх у план наступного року.

Під час весняного технічного огляду слід:

- ретельно перевірити стан несучих і огороджувальних конструкцій і виявити можливі пошкодження, що виникли в результаті атмосферних та інших впливів;

- встановити дефектні місця, що потребують тривалого спостереження;

- перевірити механізми елементів вікон, дверей, ліхтарів, воріт та інших пристроїв, що відкриваються;

- перевірити стан і впорядкувати водостоки, відмостки і зливоприймальники.

2.2.8. Під час осіннього огляду проводиться перевірка підготовки будівель і споруд до зими. До цього часу мають бути закінчені всі літні роботи з поточного ремонту.

Під час осіннього технічного огляду слід:

- ретельно перевірити несучі та огороджувальні конструкції будівель і споруд та вжити заходів щодо усунення різного роду щілин і зазорів;

- перевірити підготовленість покриттів будівель до зчищення снігу і потрібних для цього засобів (робочий інвентар), а також стан жолобів і водостоків;

- перевірити справність та готовність до роботи в зимових умовах елементів вікон, ліхтарів, воріт, дверей та інших пристроїв, що відкриваються.

2.2.9. Крім чергових оглядів, можуть бути періодичні або позачергові огляди будівель і споруд після стихійного лиха (пожежі, ураганних вітрів, великих злив чи снігопадів, після коливання поверхні землі в районах з підвищеною сейсмічністю та ін.) або аварій.

2.2.10. Періодичний контроль проводять через визначені інтервали часу, що встановлюють на підставі результатів попередніх спостережень, ступеня повноти виконання і якості поточних ремонтів, умов експлуатації конструкцій і корозійної стійкості матеріалів конструкцій.

Періодичний контроль проводиться:

- як вибірковий - не рідше двох разів на рік (восени і навесні) з метою встановити ступінь стабільності технологічних процесів та інших факторів, що визначають агресивність середовища, та виявити факти відхилення умов експлуатації конструкцій від передбачених проектом (зміна рівня ірунтових вод, поява протікань у покрівлі, поява умов для надмірного нагрівання конструкцій і руйнування захисних покриттів, зміни властивостей матеріалів конструкцій з цієї причини, деформування конструкцій, через що може початися процес відшарування покриттів, і т. інш.); у вибірковому контролі беруть участь особи, які здійснюють постійне спостереження за конструкціями; при цьому оглядають всі доступні для цього характерні конструкції з загальною оцінкою їхнього стану, а також проводять детальний огляд частин конструкцій, які знаходяться у безпосередній близькості до джерел агресивних виділень;

- як наскрізний - у процесі проведення поточних ремонтів. Максимальні проміжки часу (років) між роботами по періодичному контролю стану металоконструкцій при експлуатації у середовищах зі ступенем агресивного впливу:

- слабоагресивний - 8 років;

- середньоагресивний - 5 років;

- сильноагресивний - 3 роки.

При періодичному контролі встановлюють наявність відхилень у технічному стані конструкцій та стані протикорозійного захисту в порівнянні з результатом попереднього огляду, що виникли в результаті впливу умов експлуатації та невиконання заходів, рекомендованих у результаті проведення попереднього огляду, за наступними показниками:

- ступенем агресивного впливу середовища;

- особливостями конструктивної форми, що сприяє прискоренню корозії;

- невідповідності проекту матеріалів і товщини захисного покриття;

- відхиленням у показниках електрохімічного захисту;

- наявності дефектів захисних покриттів;

- наявності ділянок поверхневої корозії;

- появі патьоків атмосферних опадів і технологічних розчинів на конструкціях;

- ослабленню чи випаданню болтів, заклепок;

- наявності не передбачених проектом отворів;

- наявності деформацій елементів конструкцій;

- наявності джерел абразивного зносу;

- появі інших дефектів захисних покриттів і металу, а також змін умов експлуатації, що створюють загрозу корозійного враження конструкцій.

При виявленні постійно діючих джерел агресивних впливів середовища, не передбачених у проекті, необхідно негайно інформувати керівництво підприємства й авторів проекту і поставити перед керівництвом підприємства питання про необхідність внесення змін у проект протикорозійного захисту конструкцій.

Результати періодичного контролю необхідно враховувати при призначенні термінів поточних ремонтів конструкцій.

Величини допустимих відхилень від проектних розмірів для металевих конструкцій наведені у додатку 2.2.

2.2.11. При огляді конструкцій, які експлуатуються у агресивному середовищі, у процесі попередньої оцінки технічного стану встановлюють:

- адгезію, залишкову товщину і площу ушкодження захисних покриттів;

- площу поверхні конструкцій, яка покрита продуктами корозії, вид та глибину проникнення корозії;

- можливість місцевого механічного очищення конструкцій від продуктів корозії з метою проведення часткового відновлення захисних покриттів;

- джерела агресивного впливу, що викликають місцеве руйнування покриттів та корозію металу.

Після завершення попередньої оцінки технічного стану виконують наступне:

- розробляють заходи щодо відновлення протикорозійного захисту;

- розробляють рекомендації по зниженню агресивного впливу середовища;

- прогнозують можливість подальшого руйнування захисних покриттів та металу конструкцій з метою встановлення граничних термінів проведення ремонтно-відновлювальних робіт, а також проміжків часу до проведення першого періодичного контролю після проведення ремонтно-відновлювальних робіт;

- розробляють протикорозійні заходи, необхідні для підтримки огороджуючих конструкцій у придатному для експлуатації стані.

2.2.12. При спостереженні за збереженням будівель та споруд у галузі зв'язку потрібно:

- щорічно проводити за допомогою геодезичних інструментів перевірку положення основних конструкцій виробничих будівель і споруд на територіях, підроблених гірничими виробками, на просадних ірунтах, а також на основах, що піддаються постійний вібрації;

- підтримувати в належному стані планування землі біля будівлі і споруди для відводу атмосферної води. Спланована поверхня землі повинна мати нахил від стін будівлі. Брукування навколо будівлі повинно бути в справному стані. Щілини між асфальтовими і бетонними вимощеннями (тротуарами) і стінами будівлі повинні бути розчищені, а потім закладені гарячим бітумом, цементним розчином, смолою або м'ятою глиною;

- стежити за справним станом покрівлі та пристроїв для відведення атмосферних і талих вод з даху будівлі;

- стежити за щільністю прилягання покрівлі до стін, парапетів, труб, вишок, антенних пристроїв і інших конструкцій, що виступають;

- своєчасно прибирати сніг від стін та з покриттів будівель і споруд. При очищенні покрівлі забороняється застосовувати інструменти ударної дії, що можуть пошкодити покрівельні матеріали;

- не допускати складування матеріалів, відходів виробництва і сміття, а також улаштування квітників і газонів безпосередньо біля стін будівлі;

- не допускати викидання біля стін будівель відпрацьованих води та пари;

- не допускати розповсюдження у будівлі вологи, що виникає через пошкодження гідроізоляції фундаментів;

- стежити за справним станом внутрішніх мереж водопостачання, каналізації і теплопостачання, не допускати витікання у з'єднаннях і через тріщини стінок труб, фасонних частин і пристроїв;

- стежити за нормальною роботою вентиляційних систем;

- періодично контролювати стан дерев'яних ферм, перекриттів та інших відповідальних конструкцій будівель і споруд з дерева. Забезпечувати постійне провітрювання поздовжніх просторів в будівлях;

- приділяти особливу увагу елементам дерев'яних конструкцій, що торкаються ірунту, закладним елементам цегляної кладки чи бетонних конструкцій, а також місцям значних температурних перепадів;

- у випадку появи в кам'яних чи бетонних стінах, у залізобетонних колонах, прогонах, фермах, балках і плитах тріщин негайно встановити на них маяки і проводити ретельне спостереження за поведінкою тріщин і конструкції в цілому;

- стежити за вертикальністю стін і колон;

- організувати спостереження за станом захисного шару в залізобетонних конструкціях, особливо тих, що перебувають в агресивному середовищі;

- вести спостереження за станом швів і з'єднувальних металевих конструкцій (зварних, клепаних, болтових);

- організувати ретельне спостереження за станом стиків збірних залізобетонних конструкцій;

- не допускати пробивання отворів у перекриттях, балках, колонах і стінах без письмового дозволу осіб, відповідальних за безпечну експлуатацію будівлі чи споруди;

- приділяти особливу увагу нагляду за конструкціями, які підпадають під вплив динамічних і термічних навантажень або розташовані в агресивному середовищі;

- не допускати перевантажень будівельних конструкцій.

2.2.13. Особливо жорсткий режим усіх видів оглядів повинен встановлюватися для виробничих будівель та споруд у галузі зв'язку, що зведені на підроблюваних підземними гірничими виробками територіях, на просадних ірунтах та зсувних територіях або експлуатуються при постійній вібрації, а також об'єктів, що збудовані в 60-70 роки у сейсмічних районах без урахування сейсмічних впливів.

2.2.14. Крім наведених завдань, метою технічних оглядів є розробка пропозицій щодо поліпшення технічної експлуатації будівель, а також якості проведення усіх видів ремонту.

2.2.15. Для кожної будівлі та споруди у галузі зв'язку або для групи будівель і споруд потрібно скласти інструкцію з експлуатації міжповерхових площадок, перекриттів і підлоги із зазначенням граничних навантажень для окремих зон перекриттів, підлоги і відповідних площадок. На елементах будівель і споруд, які добре видно, слід зробити і постійно зберігати написи, що вказують величину граничних навантажень.

2.2.16. Стан протипожежних заходів у всіх будівлях та спорудах повинен перевірятися співробітниками підприємства, відповідальними за пожежну безпеку, у строки, що залежать від специфічних умов експлуатації виробничих будівель, але не менш ніж один раз на місяць.

2.2.17. Для попередження перевантажень будівельних конструкцій не можна допускати встановлення, підвішування і кріплення технологічного обладнання, транспортних засобів, трубопроводів і інших пристроїв, що не передбачені проектом.

У випадку нагальної потреби додаткові навантаження допустимі лише після перевірних розрахунків будівельних конструкцій та, якщо це обумовлено розрахунками, після підсилення конструкцій.

2.2.18. Уся технічна документація на здані в експлуатацію будівлі та споруди у галузі зв'язку (затверджений технічний паспорт, проект, робочі креслення, дані про геологічні умови ділянки забудови, акт прийняття в експлуатацію з документами про характеристики застосованих матеріалів, умови і якість проведення робіт, акти на приховані роботи, а також відомості про відхилення від проекту і недоробки на момент вводу об'єкта в експлуатацію) повинна зберігатися комплектно в архіві.

2.2.19. У залежності від розмірів і структури підприємства або організації обов'язки із спостереження за експлуатацією будівель і споруд повинні покладатися або на спеціальну службу - службу спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд підприємства, або на відділ капітального будівництва, будівельну групу, а також на відповідні експлуатаційні служби: відділ головного енергетика, транспортний відділ та ін., які в своїй роботі повинні керуватися Правилами обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288, передбаченими правилами та нормами технічної експлуатації та цим Положенням.

2.2.20. Усі виробничі будівлі і споруди підприємства або його частини (прогін, поверх) наказом директора підприємства, якому належить будівля, закріплюються за цехами, відділами та іншими підрозділами (організаціями), які займають зазначені площі. Начальники відповідних підрозділів (цех, відділ тощо) є особами, відповідальними за правильну експлуатацію, збереження та своєчасний ремонт закріплених за підрозділами будівель, споруд або окремих приміщень.

2.2.21. Склад комісії із загального огляду будівель і споруд призначається керівником підприємства чи організації. Очолює комісію керівник підприємства чи організації або його заступник.

2.2.22. До складу комісії мають увійти особи, які спеціально займаються спостереженням за експлуатацією будівель, представники служб, що відають експлуатацією окремих видів інженерного обладнання будівель (санітарнотехнічними пристроями та електроосвітленням), залізничного і транспортного цеху (за наявності залізничного в'їзду в будівлю), а також начальники цехів, майстерень, відділів, що безпосередньо експлуатують будівлю.

2.2.23. Результати всіх видів оглядів мають бути оформлені актами, в яких зазначаються виявлені дефекти, а також приписами із зазначенням заходів і термінів виконання робіт (додаток 2.3).

2.2.24. Робота ремонтно-будівельної служби проводиться разом зі службами головного механіка, головного енергетика та іншими експлуатаційноремонтними підрозділами підприємства.

2.2.25. Начальник житлово-комунального відділу, житлово-експлуатаційної організації або інших адміністративно-господарських відділів підприємства відповідає за збереження житлового і культурно-побутового фонду підприємства і за його своєчасний ремонт разом з наданими ремонтнобудівельними цехами або ділянками в залежності від структури підприємства (організації).

2.2.26. Благоустрій території підприємства (озеленення, прибирання, поливання тощо), а також ремонт проїздів і тротуарів здійснюються господарськими службами підприємства або іншими ремонтно-будівельними організаціями на договірних засадах.

2.3. Проведення ремонтних робіт

2.3.1. Ремонт будівель та споруд у галузі зв'язку є комплексом технічних заходів, спрямованих на підтримання чи відновлення початкових експлуатаційних якостей основних фондів зв'язку.

2.3.2. Для обліку робіт з обслуговування і поточного ремонту відповідної будівлі (споруди) має вестись технічний журнал, у який вносяться записи про дату обстеження, результати спостережень за будівлею (спорудою) та її конструктивними елементами; результати інструментальних вимірів осідань, прогинів та інших деформацій окремих конструктивних елементів; висновки за результатами періодичних технічних оглядів будівлі (споруди); відомості про випадки суттєвих порушень правил експлуатації та заходи щодо їх запобігання, а також список виконавців, що проводили обстеження (додаток 2.4).

2.3.3. Відомості, що вміщені в технічному журналі, відображають технічний стан будівлі (споруди) на даний період часу, а також історію його експлуатації. Крім того, частина цих відомостей слугує вихідними даними при складанні дефектних відомостей на ремонтні роботи.

2.3.4. Згідно з Правилами обстеження, оцінки технічного стану та паспортизації виробничих будівель і споруд, затвердженими наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України та Держнаглядохоронпраці України від 27.11.97 N 32/288, ремонтні роботи для виробничих будівель і споруд усіх галузей поділяються на два види (в залежності від стану несучих та огороджувальних конструкцій):

- поточний ремонт (для нормального та задовільного стану);

- капітальний ремонт (для непридатного до нормальної експлуатації стану будівель (споруд) або окремих конструкцій).

2.3.5. До поточного ремонту будівель і споруд в галузі зв'язку належать роботи із систематичного та своєчасного захисту частин будівлі (споруди) від передчасного зношення шляхом проведення запобіжних заходів і усунення дрібних пошкоджень.

2.3.6. Примірний перелік робіт з поточного ремонту наведено в додатку 2.5 до цього Положення.

2.3.7. Поточний ремонт виробничих будівель і споруд в галузі зв'язку здійснюється за рахунок експлуатаційних витрат підприємства чи організації.

2.3.8. Роботи з поточного ремонту можуть виконуватися як спеціалізованим персоналом, так і черговим експлуатаційним персоналом підприємств зв'язку.

2.3.9. Пошкодження аварійного характеру, що загрожують безпеці працюючого персоналу чи призводять до зруйнування конструкції будівлі, повинні усуватися негайно.

2.3.10. До капітального ремонту будівель і споруд у галузі зв'язку належать такі роботи, в процесі яких проводиться відновлення справності і повного чи близького до повного відновлення ресурсу устаткування із заміною чи відновленням будь-яких його частин, включаючи базові.

2.3.11. Капітальний ремонт проводиться періодично, у залежності від технічного стану споруд (у додатку зазначена приблизна періодичність проведення капітального ремонту по окремих видах робіт).

2.3.12. На проведення капітального ремонту складається проектнокошторисна документація відповідно до діючих нормативних документів.

2.3.13. Роботи з капітального ремонту і модернізації виконуються ремонтними бригадами (майстернями) експлуатаційного підприємства чи спеціалізованими ремонтними підприємствами (організаціями).

2.3.14. Приймання робіт, виконаних при капітальному ремонті експлуатаційними підприємствами, виконується комісією, призначеною керівником підприємства зв'язку.

2.4. Планування ремонтних робіт будівель та споруд в галузі зв'язку

2.4.1. Ремонти можуть бути планові і непланові.

Плановий (поточний, капітальний) - це ремонт, який здійснюється відповідно до вимог нормативно-технічної документації.

Неплановий ремонт - це ремонт, який здійснюється без попереднього призначення і не передбачений річним планом ремонтних робіт підприємства.

2.4.2. Планування ремонтів будівель (споруд) здійснюється всіма експлуатаційними підприємствами зв'язку відповідно до вимог нормативних документів.

2.4.3. Плани ремонтів (поточного, капітального) складаються на рік і затверджуються керівником підприємства. На основі затверджених річних планів складаються квартальні і місячні плани-графіки виконання робіт.

2.4.4. У планах ремонтів повинні зазначатися обсяги ремонтних робіт у натуральних показниках і конкретні терміни виконання робіт.

Обсяг ремонтних робіт планується по кожному окремому випадку, на підставі даних технічних оглядів будівель (споруд) і складених на їх основі відомостей дефектів.

2.4.5. Річні плани ремонтних робіт служать підставою для визначення потреби в ремонтних матеріалах (відповідно до затверджених норм), робочій силі та ін.

2.4.6. Річні плани ремонтів повинні бути узгоджені з планом забезпечення цих робіт матеріалами й устаткуванням.

2.4.7. Капітальні та поточні роботи фінансуються за рахунок експлуатаційних витрат.

2.5. Порядок розробки та затвердження проектно-кошторисної документації на проведення капітального ремонту будівель та споруд в галузі зв'язку

2.5.1. Роботи з капітального ремонту основних фондів зв'язку здійснюються за проектно-кошторисною документацією, затверджуваною керівником підприємства чи організації зв'язку.

2.5.2. Проектно-кошторисна документація на капітальний ремонт розробляється окремо на кожен об'єкт, що підлягає ремонту.

2.5.3. Проектно-кошторисна документація складається з робочих креслень і кошторисів. При складанні кошторисів на капітальний ремонт необхідно дотримуватися вимог нормативних документів (ДБН Д.1.1-1-2000).

2.5.4. Кількість неврахованих у вартості монтажних робіт, матеріалів, конструкцій та виробів необхідно приймати у відповідності з актами та дефектними відомостями, а вартість визначати за діючими прейскурантами цін з додаванням транспортних та заготівельно-складських витрат.

2.6. Про службу спостереження за безпечною експлуатацією будівель і споруд

2.6.1. Загальні положення

2.6.1.1. Служба спостереження за експлуатацією будівель і споруд (надалі - служба спостереження) створюється власником або уповноваженим органом (надалі - власник) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності, для організації виконання організаційнотехнічних заходів, спрямованих на забезпечення надійності та безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж і запобігання виникненню аварій, і діє на підставі цього Положення.

2.6.1.2. Рекомендований чисельний склад служби спостереження наведено в додатку 2.6 до цього Положення.

2.6.1.3. Відповідно до цілей, зазначених у п. 2.1.1, служба спостереження за експлуатацією будівель і споруд розв'язує задачу забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж.

2.6.1.4. Служба спостереження входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб.

2.6.1.5. Служба спостереження, в залежності від чисельності працюючих, може функціонувати як самостійний структурний підрозділ або у вигляді групи спеціалістів чи одного спеціаліста, в тому числі - за сумісництвом.

2.6.1.7. Служба спостереження комплектується спеціалістами, які мають вищу освіту та стаж роботи за профілем виробництва не менше 3 років. Спеціалісти з середньою спеціальною освітою до служби спостереження зараховуються у виняткових випадках. Обмеження не поширюються: щодо виробничого стажу - на осіб, які мають спеціальну освіту з питань спостереження, щодо рівня освіти - на осіб, які прийняті на посаду до затвердження цього Положення.

2.6.1.8. З урахуванням специфіки виробництва опрацьовуються та затверджуються власниками Положення про службу спостереження підприємств, установ та організацій.

2.6.1.9. Служба спостереження створюється в усіх підприємствах, установах, організаціях.

В інших випадках функції цієї служби можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які пройшли перевірку знань з питань спостереження за безпечною та надійною експлуатацією будівель та споруд.

Перевірка знань з питань спостереження за безпечною експлуатацією працівників служби спостереження проводиться в установленому порядку до початку виконання ними своїх функціональних обов'язків та періодично, один раз на три роки.

Служба спостереження має бути підпорядкована безпосередньо керівникові підприємства.

2.6.1.10. Працівники служби спостереження у своїй діяльності мають керуватися чинним законодавством, міжгалузевими і галузевими нормативними актами з безпечної експлуатації та надійності будівель і споруд і цим Положенням.

2.6.1.11. Працівники служби спостереження не можуть залучатися до виконання функцій, не передбачених постановою "Про забезпечення надійності й безпечної експлуатації будівель, споруд та інженерних мереж" та цим Положенням.

2.6.2. Службові обов'язки працівників служби спостереження Служба спостереження виконує такі основні функції:

2.6.2.1. Проводить експертизу проектів будівництва (реконструкції, технічного переоснащення) підприємств і виробничих об'єктів, розробок нових технологій на відповідність нормативним актам.

2.6.2.2. Складає разом з структурними підрозділами підприємства комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, планування проведення планово-запобіжних ремонтів (підвищення існуючого рівня технічного стану, якщо встановлені норми досягнуті).

2.6.2.3. Організовує:

а) паспортизацію цехів, будівель, дільниць щодо їх відповідності вимогам нормативних документів;

б) підготовку статистичних звітів підприємства з питань спостереження.

2.6.2.4. Бере участь у:

а) розслідуванні нещасних випадків і аварій;

б) роботі комісії з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд підприємства;

в) роботі комісії з введення в дію закінчених будівництвом, реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціального призначення, відремонтованого або модернізованого устаткування;

г) розробці положень, інструкцій, інших нормативних документів з питань спостереження за безпечною експлуатацією, що діють у межах підприємства.

2.6.2.5. Сприяє впровадженню у виробництво досягнень науки і техніки, в тому числі ергономіки, прогресивних технологій, захисту населення і навколишнього середовища.

2.6.2.6. Розглядає листи, заяви та скарги працюючих з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд.

2.6.2.7. Готує проекти та розпорядження з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд, загальних для всього підприємства.

2.6.2.8. Контролює:

а) дотримання чинного законодавства, міжгалузевих, галузевих та інших нормативних актів, виконання працівниками посадових інструкцій з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд;

б) виконання приписів органів державного нагляду, пропозицій та подань уповноважених трудових колективів і профспілок з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд;

в) виконання заходів, наказів, розпоряджень з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд, а також заходів щодо усунення причин нещасних випадків і аварій, які визначені в актах розслідування.

2.6.3. Права працівників служби спостереження

Спеціалісти технічного нагляду мають право:

2.6.3.1. Видавати керівникам підприємств, установ, організацій та їх структурних підрозділів обов'язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків.

Припис спеціаліста служби спостереження, у тому числі про зупинення робіт, може скасовувати в письмовій формі лише посадова особа, якій підпорядкована служба спостереження.

2.6.3.2. Представляти підприємство в державних та громадських установах при розгляданні питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд.

2.6.3.3. Безперешкодно в будь-який час відвідувати виробничі об'єкти, структурні підрозділи підприємства, зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва виключно в разі порушень, які загрожують життю або здоров'ю працюючих.

2.6.3.4. Надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд.

2.6.4. Відповідальність працівників служби спостереження

2.6.4.1. Працівники служби спостереження підприємств несуть персональну відповідальність за:

а) невідповідність прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства з безпечної та надійної експлуатації будівель та споруд;

б) невиконання своїх функціональних обов'язків, передбачених цим Положенням про службу спостереження та посадовими інструкціями;

в) невірогідність та несвоєчасність підготовки статистичних звітів з питань спостереження за безпечною експлуатацією будівель та споруд.

3.1.1. Оцінка технічного стану є однією із регламентованих процедур, які виконуються з метою перевірки рівня надійності (безвідмовності) і довговічності конструкцій і встановлення можливості їх використання за призначенням у передбачених проектом умовах і на певний строк експлуатації, що прогнозується.

3.1.2. Залежно від здатності конструкції виконувати протягом прогнозованого строку усі функції, передбачені нормативною і проектною документацією, технічний стан конструкції можна класифікувати як:

справний - якщо виконуються усі вимоги проекту і діючих на час обстеження норм і державних стандартів;

роботоспроможний - якщо є часткові відхилення від вимог проекту і діючих норм, але без порушення вимог за граничним станом першої групи і при таких порушеннях вимог за граничним станом другої групи, які в конкретних умовах не обмежують нормальне функціонування виробництва;

обмежено працездатний - коли для забезпечення функціонування виробництва необхідний контроль за станом конструкцій, тривалістю їх експлуатації або за параметрами технологічних процесів (наприклад, обмеження вантажопідйомності мостових кранів або вимог очищення від снігу);

аварійний - якщо порушені вимоги за граничним станом першої групи (або неможливо протягом прогнозованого строку запобігти цим порушенням).

Згадані вище граничні стани першої і другої груп визначаються відповідно до ГОСТ 27751-88.

3.1.3. На відміну від проектування нових конструкцій, коли їх надійність підтверджується тільки шляхом розрахунку, для характеристики існуючих конструкцій можна застосовувати методи, засновані на:

- аналізі досвіду експлуатації;

- використанні методів перевірного розрахунку;

- перевірці пробним навантаженням.

Ці способи можна використовувати і в комбінації, а саме:

- різні конструктивні елементи будівлі чи споруди можна обстежувати різноманітними способами;

- один і той самий конструктивний елемент можна обстежити декількома способами, і якщо вони дають різні результати, то приймається найбільш обережна оцінка.

3.1.4. Прогнозований строк експлуатації, який ураховується під час оцінки технічного стану (див. п.3.1.1), приймається за одним із таких варіантів:

- до вичерпання встановленого нормативного строку функціонування будівлі чи споруди;

- до найближчого запланованого капітального ремонту;

- до встановлюваного під час оцінки строку, після закінчення якого конструкція знову підлягає оцінці з метою перевірки можливості продовження допустимого строку експлуатації.

3.1.5. В усіх випадках оцінку технічного стану слід виконувати на підставі результатів поточних і періодичних оглядів або спеціального обстеження, під час якого збираються дані про фактичний знос конструкцій, уточнюються відомості дослідження властивостей матеріалів, збирається технічна документація, яка збереглася, проводяться необхідні розрахунки тощо.

3.2.1. Порядок виконання робіт

3.2.1.1. Забезпечення постійного рівня надійності і довговічності експлуатованих конструкцій пов'язане з організацією справної служби технічної експлуатації, що здійснює нагляд і догляд за конструкціями власник силами або шляхом залучення спеціалізованих організацій. Метою нагляду є своєчасний вияв і правильна оцінка наявних дефектів і пошкоджень сталевих конструкцій. Нагляд містить поточні і періодичні (весняні і осінні) огляди конструкцій, а також їх спеціальні обстеження.

3.2.1.2. Періодичність поточних оглядів конструкцій визначається умовами експлуатації і може бути встановлена за вказівками, наведеними у додатку 3.1, якщо в проекті чи в іншій експлуатаційно-технічній документації не задані інші вимоги.

3.2.1.3. Метою проведення спеціальних обстежень, які здійснюються, як правило, силами залучених спеціалізованих організацій, є встановлення фактичних даних про стан і параметри конструкцій щодо розробки рекомендацій по дальшій їх експлуатації.

Обстеження конструкцій необхідно проводити:

- якщо під час поточного або періодичного огляду знайдені дефекти і пошкодження категорії А класифікацією п.3.2.2.3 або такі дефекти і пошкодження, оцінка безпеки яких ускладнена для служби технічної експлуатації підприємства;

- при аварії аналогічних конструкцій, що експлуатуються в аналогічних умовах на інших об'єктах;

- при необхідності реконструкції або технічного переозброєння, пов'язаних із зміною навантажень або умов експлуатації.

В усіх випадках незалежно від оцінки стану конструкції службами технічної експлуатації слід проводити обстеження не пізніше, як це зазначено у додатку 4.1.

3.2.1.4. Обстеження конструкцій повинно містити:

- підготовчі роботи (одержання і аналіз завдання на проведення обстеження, ознайомлення з об'єктом обстеження в натурі, добір і аналіз технічної документації, складання робочої програми тощо);

- огляд конструкцій в натурі (обмір конструкцій, визначення відхилень положення конструкцій та їх геометричних розмірів від проектних, визначення відхилень від проектів конструктивного виконання елементів і їх з'єднань, виявлення пошкоджень елементів і з'єднань, складання виконавчої документації, відомостей дефектів та пошкоджень, обмірювальних креслень);

- визначення властивостей сталі конструкції;

- уточнення фактичних і прогнозування майбутніх навантажень, впливів і умов експлуатації, включаючи температуровологісний режим і ступінь агресивності зовнішнього середовища;

- складання висновків про фактичний стан обстежених конструкцій, їх навантаження і умови експлуатації.

Обсяг і ступінь деталізації даних обстежень залежать від наявності технічної та експлуатаційної документації, стану і ступеня пошкодження конструкцій; вони повинні відповідати тому комплексу реконструйованих чи ремонтних робіт, які передбачаються.

Усі роботи щодо обстеження конструкцій у натурі слід виконувати, обов'язково й повно дотримуючись діючих правил і норм охорони праці й техніки безпеки. При цьому треба керуватися вказівками додатка 3.2.

3.2.1.5. Залежно від мети (загальне ознайомлення, обстеження тощо) обстеження може бути вибірковим або повним. Обсяг вибіркового обстеження визначається з урахуванням досвіду експлуатації аналогічних конструкцій у подібних умовах. При цьому обстеженню підлягають всі елементи, що знаходяться у найбільш несприятливих умовах за рівнем напруг, особливо в зоні можливих механічних пошкоджень, агресивної дії зовнішнього середовища, в зонах підвищеної вібрації тощо, але не менше 20 % однотипних конструкцій.

3.2.1.6. Вибіркове обстеження слід замінити повним, якщо в процесі його виконання виявлено:

- різку нерівномірність вимірюваних параметрів технічного стану однотипних конструкцій, властивостей матеріалів, ступеня агресивності навколишнього середовища, умов навантаження;

- дефекти і пошкодження, які істотно знижують несучу здатність і експлуатаційну придатність (тріщини, великі вигини, істотний корозійний знос, відсутність елементів або з'єднань тощо).

3.2.2. Дефекти і пошкодження

3.2.2.1. Дефекти металевих конструкцій є наслідком помилок або відхилень від правил провадження робіт при проектуванні, виготовленні та монтажі конструкцій. Найбільш характерними дефектами, які впливають на роботоспроможність і експлуатаційну придатність конструкцій, є:

- невідповідність якості сталі умовам роботи конструкції;

- тріщини, вирізи, вириви;

- відхилення геометричних розмірів від проектних;

- непрямолінійність елементів;

- відхилення від проектного положення конструкцій та їх елементів;

- неточна підгонка елементів у вузлах сполучення, розцентрування;

- відсутність окремих елементів або необхідних з'єднань, а також наявність не передбачених проектом з'єднань і закріплень;

- неякісне виконання зварних швів (неповномірні шви, підрізи, непропали, порпали, шлакові включення, пори і т. ін.);

- неякісне виконання болтових або заклепкових з'єднань (послаблення, відсутність болтів або заклепок та ін.);

- дефекти протикорозійного захисту.

3.2.2.2. Пошкодження металевих конструкцій, що виникають і розвиваються під час їх експлуатації, є, як правило, наслідком грубих порушень правил експлуатації або прорахунків при проектуванні; їх вогнищами часто є дефекти виготовлення, транспортно-такелажних операцій і монтажу. Характерними пошкодженнями, які відбиваються на роботоспроможності та експлуатаційній придатності конструкцій, є:

- руйнування захисних покриттів і корозія металу;

- розриви і тріщини в основному металі або у швах;

- викривлення, місцеві погнутості, жолоблення;

- розлад болтових і заклепкових з'єднань;

- вирізи елементів або їх повний демонтаж у зв'язку з прокладанням комунікацій і промпроводок;

- деформації, викликані перевантаженнями або нерівномірними осіданнями і креном фундаментів;

- абразивний знос.

3.2.2.3. Дефекти і пошкодження елементів конструкцій, залежно від значущості даного елемента щодо роботоспроможності конструкції в цілому, а також від ступеня небезпеки дефекту або пошкодження, поділяються на три категорії - А, Б і В:

- до категорії А належать дефекти і пошкодження особливо відповідальних елементів і з'єднань, які становлять небезпеку для руйнування;

- до категорії Б належать дефекти і пошкодження, які не становлять в момент виявлення безпосередньої небезпеки для конструкцій, але в подальшому можуть викликати пошкодження інших елементів (вузлів, з'єднань) і при розвитку перейти до категорії А;

- до категорії В належать дефекти і пошкодження, що не належать до категорії А і Б, наявність яких не пов'язана з загрозою руйнування.

3.2.2.4. Виявлені в процесі огляду або обстеження дефекти і пошкодження слід оперативно оцінити.

При виявленні і пошкоджень категорії А необхідно:

- довести до відома відповідальних осіб;

- забезпечити безпеку людей і збереження майна у зоні виявлених пошкоджень;

- виконати термінові роботи щодо запобігання небезпеці обвалення (тимчасове розкріплення, розвантаження, терміновий ремонт тощо).

3.2.3. Уточнення властивостей металу в конструкціях і з'єднаннях

3.2.3.1. Уточнення властивостей металу, використаного в конструкціях і їх з'єднаннях, проводиться з метою:

- перевірки відповідності інших службових властивостей сталі (холодостійкість, опір руйнуванню від втомленості та ін.) умовам експлуатації та ступеня відповідальності конструкцій;

- одержання необхідної інформації про технологічні властивості сталі (наприклад, зварюваності), вирішення питання про можливі способи ремонту і підсилення.

3.2.3.2. Властивості металу уточнюються на підставі результатів випробувань зразків, які можна орієнтувати на оцінку границі текучості і тимчасового опору окремих конструктивних елементів (як правило, найбільш навантажених або відповідальних) або для групи однотипних елементів (партії). Значення розрахункового опору визначається відповідно до вимог пп.20.1 і 20.7 СНіП II-23-81*.

3.2.3.3. При оцінці службових властивостей сталі і визначенні ступеня їх відповідності умовам роботи конструкцій рекомендується враховувати дані хімічного аналізу проб, за якими у багатьох випадках може бути ідентифікована марка сталі. Більш точною є оцінка за результатами випробування зразків на ударну в'язкість за ГОСТ 7268-82 і ГОСТ 9454-78, коли одержані значення ударної в'язкості зіставляються з вимогами, наведеними у табл. 1.

Примітка 1. Позначення, прийняті у таблиці: KCU - ударна в'язкість зразків з U-подібним надрізом при кімнатній температурі

Примітка 2. Значення ударної в'язкості наведені в Дж/кв. см.

Примітка 3. Для конструкцій 4-ї групи вимоги належать до елементів завтовшки більше 20 мм.

Примітка 4. Групи конструкцій наведені за класифікацією додатка 1 СНіП II-23-81*.

3.2.3.4. Зварюваність сталі оцінюється за значенням наведеного вуглецевого еквівалента Ce, який враховує хімічний склад матеріалу і товщину прокату:

де C, Mn, Cr, Cu, Si, Ni, Mo, V, Mg - вміст вуглецю, марганцю, хрому, міді, кремнію, нікелю, молібдену, вольфраму і магнію у відсотках;

t - товщина прокату в міліметрах.

Сталь визначається придатною для зварювання, якщо:

Ce <= 0,35

C <= 0,22%

S <= 0,055%

P <= 0,050%

Si <= 0,22%

тут C, S, P, Si - відсотковий вміст вуглецю, сірки, фосфору і кремнію.

При порушенні наведених вище умов вмісту вуглецю, сірки, фосфору і кремнію використання зварювання при ремонті і підсиленні конструкцій допускається тільки при спеціальному обгрунтуванні.

3.2.4. Уточнення навантажень і впливів

3.2.4.1. Нормативне значення навантаження від власної ваги конструкцій визначається за результатами обмірів. Власну вагу металевих конструкцій допускається встановлювати за кресленнями КМД з обов'язковими контрольними замірами перерізів, а при відсутності цих креслень - за результатами обмірів елементів конструкцій. Навантаження від власної ваги стаціонарно встановленого обладнання, трубопроводів, промпроводок і агрегатів визначається за робочими кресленнями, враховуючи фактичну схему їх розміщення і спирання на конструкції.

Коефіцієнт надійності за навантаженням для зазначених навантажень дорівнює одиниці.

3.2.4.2. Постійні навантаження від ваги покриттів (перекриттів) рекомендується приймати з урахуванням результатів розкриття покрівлі (загорож) і фактичного складу шарів. Нормативні значення цих навантажень визначаються зважуванням зразків і обробкою результатів зважування за формулою:

де,

m - кількість зразків (не менше 5);

t - коефіцієнт, який враховує обсяг вибірки, визначається за табл. 2.

Примітка. Для проміжних значень m величину t визначають лінійною інтерполяцією.

Знак "плюс" у наведеній вище формулі приймається при несприятливій дії збільшеного навантаження, знак "мінус" - при сприятливій.

3.3. Методика перевірочного розрахунку сталевих конструкцій, які схильні до корозійного зношення

3.3.1. Перевірочний розрахунок сталевих конструкцій, підданих корозійному зносу, необхідно виконувати згідно зі СНіП П-23-81*.

3.3.2. При суцільній корозії елементів розрахункову площу поперечного перерізу A визначають за формулою:

де An - номінальна площа поперечного перерізу елемента; дельта* - глибина проникнення корозії, прийнята при однобічній корозії профілів замкнутого перетину і листових конструкцій дельта* = дельта, при корозії по всій поверхні стрижневих елементів конструкцій

Приблизно значення коефіцієнта kc можна приймати рівним: для кутиків 2/t, для замкнутих профілів 1/t, для швелерів і двотаврів 4/(t + d). Тут t та d - товщини полиці і стінки. Для замкнутих профілів приймають периметр, який розраховується тільки для зовнішньої поверхні елемента.

3.3.3. Розрахунковий момент опору для перевірки міцності елементів, що розраховуються на вигин, при суцільній корозії допускається, визначають по формулі:

моменту опору в одній з головних площин унаслідок корозії.

3.4. Експлуатація сталевих конструкцій в особливих умовах (сейсмічні впливи, агресивні середовища, умови підвищеної вологості)

3.4.1. При експлуатації сталевих конструкцій у особливих умовах: сейсмічні впливи, агресивні середовища, умови підвищеної вологості тощо слід дотримуватися вимог відповідних нормативних документів до таких конструкцій (див. додаток 2.9), а також вимог ДБН В.3.1-1-2002 "Ремонт та підсилення несучих та огороджувальних конструкцій і основ промислових будинків та споруд". (Перелік населених пунктів України, розташованих в сейсмічних районах, наведено у додатку 3.3).

3.4.2. Фактичний технічний стан сталевих конструкцій встановлюють у результаті їх обстеження, перевірних розрахунків з урахуванням в окремих випадках - шляхом натурних випробувань.

3.4.3. У процесі обстеження технічного стану сталевих конструкцій, що експлуатуються у сейсмічних районах, вивчають наявну проектну та експлуатаційну документацію (паспорт технічного стану споруди, робочі креслення існуючих конструкцій, паспорти на конструкції заводіввиготовлювачів, виконавчу документацію), виконують візуальний огляд та інструментальну оцінку параметрів конструкцій. На основі обстежень роблять висновок про технічний стан конструкцій.

3.4.4. Сталеві конструкції, що експлуатуються у сейсмічних районах, повинні бути виготовлені із матеріалів, що забезпечують найменше значення сейсмічних навантажень, мати симетричні конструктивні схеми, рівномірний розподіл жорсткості конструкцій та їх мас. У збірних елементах конструкцій стики повинні бути розташовані поза зоною максимальних зусиль, забезпечуватись монолітність та однорідність конструкцій.

3.4.5. Якщо при обстеженні технічного стану сталевих конструкцій виявлено, що їх стан не відповідає вимогам, перерахованим у п. 4.5.4, необхідно виконати роботи з їх підсилення.

3.4.6. При проектуванні підсилення сталевих конструкцій слід виходити з необхідності виконання робіт без зупинки, або з мінімальною у часі зупинкою, виробництва.

3.4.7. Робочими кресленнями для провадження робіт з ремонту і підсилення повинні бути креслення КМД.

3.4.8. Перевірні розрахунки існуючих сталевих конструкцій слід виконувати при зміні діючих навантажень, об'ємно-планувальних рішень та умов експлуатації, а також при виявленні дефектів та пошкоджень у конструкціях. Перевірні розрахунки слід виконувати з метою встановлення достатньої несучої спроможності та придатності за умов роботи, що змінилися. Конструкції, які не задовольняють вимоги перевірних розрахунків, підлягають підсиленню. Рішення про підсилення пошкоджених сталевих конструкцій або заміну їх новими повинен приймати розробник проекту.

3.4.9. При виконанні монтажних робіт забороняються ударні впливи на зварні конструкції зі сталей:

а) із границею текучості 390 МПа і менше - при температурі нижче мінус 25 град. C;

б) із границею текучості понад 390 МПа - при температурі нижче 0 град. C.

3.4.1. Підбір матеріалів

3.4.1.1. Сталеві конструкції, вироби і матеріали, що застосовуються при ремонті, підсиленні і реконструкції, повинні відповідати вимогам відповідних стандартів, технічних умов і робочих креслень.

3.4.1.2. Сталь, що використовується для елементів підсилення, не повинна поступатися за якістю металу конструкцій, що підсилюються (за механічними властивостями, в'язкістю і зварюваністю).

3.4.1.3. Клас сталі елементів підсилення необхідно призначати за СНіП II-23 з урахуванням якості сталі конструкції, що підсилюється. Якщо існуючі конструкції виконані без застосування зварювання і відсутні дані про зварюваність сталі, то зварювання можна застосовувати тільки після проведення оцінки зварюваності.

3.4.1.4. При підсиленні конструкцій, які експлуатуються в агресивному середовищі, корозійна стійкість металу елементів підсилення повинна бути не нижче стійкості металу конструкції, що підсилюється.

3.4.1.5. Для металу елементів старих конструкцій, що зберігаються при ремонті, і для їх з'єднань слід уточнювати механічні характеристики відповідно до ДБН 362.

3.4.2. Класифікація способів ремонту і підсилення

3.4.2.1. Основними способами ремонту і підсилення сталевих конструкцій є:

- збільшення площі поперечного перерізу окремих елементів конструкції;

- заміна елементів;

- зміна конструктивної схеми всієї споруди або її окремих елементів, у результаті чого міняється розрахункова схема;

- зміна виду з'єднань елементів і конструкцій;

- регулювання напружень.

Кожен із цих способів може застосовуватися самостійно або у комбінації з іншими. При виборі способу підсилення і розробці проекту підсилення необхідно враховувати вимоги монтажної технологічності.

3.4.2.2. При проектуванні підсилення способом збільшення перерізів необхідно:

- забезпечити надійну спільну роботу елементів підсилення і підсилюваного елемента, у тому числі виконати вимоги місцевої стійкості (розміри звисів, вигинів) і неспотворення перерізу (установлення в необхідних випадках ребер, діафрагм тощо);

- не допускати вирішень, що утруднюють проведення заходів щодо антикорозійного захисту, що спричиняють щілинну корозію та утворення замкнутих порожнин, застосовуючи при потребі герметизацію щілин;

- визначати місця обриву елементів підсилення за умови роботи непідсилених перерізів при дії розрахункових навантажень у пружній стадії, не допускаючи різких концентрацій напружень у зазначених місцях;

- враховувати наявність конструктивного оформлення вузлів, ребер жорсткості, прокладок та ін., а також допустимість збільшення габаритів будівельних конструкцій;

- забезпечувати технологічність провадження робіт із підсилення, зокрема, можливість зварювання, свердління отворів, закручування болтів та ін.

3.4.2.3. Підсилення конструкцій заміною елементів слід виконувати за повної неможливості підсилити відповідний елемент і, як правило, здійснювати повторення попереднього конструктивного вирішення.

3.4.2.4. Основними способами зміни конструктивної схеми є:

- введення жорстких конструкцій і зв'язків, які забезпечують передачу навантажень із рядових поперечників на торці будинку і використовуються за необхідності підсилення великої кількості перевантажених колон;

- введення шпренгелів, що розвантажують елементи ферм і зменшують їх розрахункову довжину;

- перетворення розрізних конструкцій в нерозрізні;

- введення в існуючу конструкцію додаткових шарнірів, які знижують згинальні моменти;

- включення ліхтарів у роботу кроквяних конструкцій;

- створення розподільних конструкцій, що передають локальні навантаження на декілька елементів.

При підсиленні конструкцій зі зміною конструктивної схеми необхідно:

- враховувати перерозподіл зусиль у конструкціях, елементах, вузлах, а також в опорах, включаючи додаткові перевірки фундаментів;

- враховувати зміну розрахункової довжини елементів, особливо при використанні таких змін розрахункової схеми, коли ця довжина збільшується;

- враховувати різницю температур, якщо існуючі та нові конструкції можуть експлуатуватися в різних температурних режимах, а також температурний режим при замиканні статично невизначених систем.

3.4.2.5. Зміну виду з'єднань елементів і конструкцій, як правило, зводять до заміни розладнаних заклепкових з'єднань фрикційними сполученнями на високоміцних болтах або заклепкових і болтових з'єднань зварними. При цьому не рекомендується утворення комбінованих з'єднань із передачею частини зусиль на болти, а іншої частини - на зварювання.

3.4.2.6. Спосіб підсилення конструкцій, що передбачає регулювання напружень, дозволяє зменшити зусилля, які діють у конструкції. Перевага його полягає в тому, що підсилення може виконуватися без розвантаження конструкцій і зупинки технологічного процесу.

Конструктивне регулювання напружень здійснюють одним із таких способів:

- введенням у конструктивну схему напружуючих затяжок із пристроями для їх натягування;

- тимчасовим зняттям зв'язків або розніманням з'єднань, навантаженням частини конструкцій, що залишилась (наприклад, з використанням гідродомкратів), і відновленням зв'язків або сполучень під навантаженням;

- частковим розвантаженням системи від дії навантажень типу власної ваги та установкою в цьому стані додаткових елементів, що включаються в роботу після відновлення повного навантаження.

При регулюванні зусиль у системі величину зусиль попереднього напруження слід коригувати залежно від температури замикання.

3.4.3. Проектування підсилення сталевих конструкцій

3.4.3.1. Елементи підсилення необхідно проектувати, як правило, орієнтуючись на їх повне виготовлення в заводських умовах. В особливих випадках допускається виготовлення деталей підсилення з припуском і наступною обробкою на місці установки. З'єднання деталей підсилення з існуючими конструкціями виконується на зварюванні болтами класу точності A і B за ГОСТ 7805 чи на високоміцних болтах. Якщо є небезпека виникнення крихкого руйнування та руйнування від втоми, то приєднання елементів підсилення треба здійснювати з допомогою високоміцних болтів або болтів класу точності A. При відповідному обгрунтуванні допускається застосування в з'єднаннях дюбелів і самонарізних гвинтів.

3.4.3.2. При ремонті сталевих балок необхідно враховувати:

- умови опертя на балку елементів перекриттів чи покриттів (по верхньому чи нижньому поясах);

- можливість збільшення будівельної висоти балки і наявність простору для розміщення елементів підсилення;

- можливість виконання робіт без зупинки виробництва чи під час природних технологічних перерв;

- технологічні можливості виготовлення і монтажу елементів підсилення.

Якщо при збільшенні навантажень не забезпечена міцність стінки балки по зрізу або її стійкість, то рекомендується установка додаткових поперечних, поздовжніх чи похилих ребер жорсткості. При установленні додаткових ребер рекомендується використовувати однобічне розташування ребер і шви мінімального катета.

3.4.3.3. Ремонт підкранових балок під крани з режимами роботи 7К та 8К за ГОСТ 25546, які мають ушкодження у вигляді тріщин від втоми, допускається як тимчасовий захід при неможливості зупинки виробництва для заміни балок. При кранах з іншими режимами роботи можливий ремонт, розрахований на тривалий термін експлуатації.

Підсилення верхніх поясів підкранових балок улаштуванням додаткових чи похилих пластин необхідно проводити з використанням методів зниження концентрації напружень у кінцях монтажних швів з допомогою підкладок, що залишилися, з виведенням швів на ці підкладки, виконанням закруглень, обварювання торців тощо.

Одночасно з підсиленням підкранових балок для збільшення їх ресурсу рекомендується використання поліпшених способів кріплення рейки до балки, зокрема, установлення пружних прокладок або використання тангенціальних прокладок.

3.4.3.4. При ремонті ферм способом збільшення перерізів стержнів необхідно прагнути до збереження центрування у вузлах ферм. При підсиленні стиснутих стержнів доцільно розташовувати елементи таким чином, щоб максимально збільшити радіус інерції перерізу; при цьому елементи підсилення можуть не заводитися на фасонки, якщо забезпечена міцність непідсиленого перерізу. Елементи підсилення розтягнутих стержнів заводяться на фасонки на довжину, достатню для передачі частини зусилля, яке сприймається ними.

3.4.3.5. Ремонт колон необхідний у випадку істотного корозійного зносу при значних локальних ушкодженнях. Через складність розвантаження колон їх ремонт звичайно виконується під навантаженням.

При підсиленні колон способом збільшення перерізів використовуються симетричні і несиметричні схеми підсилення. При підсиленні центрально стиснутих колон і стояків використовуються симетричні схеми чи схеми підсилення, що забезпечують мінімальне зміщення центра ваги підсиленого перерізу від лінії дії стискальних зусиль. При підсиленні відцентрово стиснутих колон з переважаючими моментами одного знака необхідно використовувати несиметричні схеми підсилення зі зміщенням центра ваги підсиленого перерізу у бік дії моменту.

При недостатній несучій спроможності опорної плити її підсилення треба виконувати шляхом встановлення додаткових ребер, що зменшують розміри ділянок плити.

При перенапруженні анкерів необхідне встановлення додаткових фундаментних болтів із закріпленням їх в існуючих фундаментах або у додатковому набетонуванні.

3.4.3.6. При використанні зварювання необхідно передбачати заходи для зменшення і регулювання зварювальних деформацій. Катети швів для цього необхідно приймати мінімально допустимими за СНіП II-23. При накладанні декількох близько розташованих швів слід розробляти проект провадження зварювальних робіт із зазначенням послідовності накладання швів і температурних режимів підігрівання і зварювання.

3.4.3.7. При підсиленні статично навантажених конструкцій, які експлуатуються в неагресивному середовищі, необхідно використовувати переривчасті (шпонкові) шви. Крок шпонок слід приймати максимально допустимим за розрахунком, але не понад 80 i у розтягнутих і 40 i у стиснутих елементах підсилення.

Для конструкцій, що працюють при динамічних навантаженнях, використання переривчастих швів не допускається.

3.4.4. Розрахунок конструкцій підсилення

3.4.4.1. При розрахунку на стійкість і деформативність елементів, що підсилюються під навантаженням, необхідно враховувати початкові і додаткові їх деформації, що виникають на стадії підсилення (зокрема, додаткові прогини, що виникають при підсиленні з допомогою зварювання). Скривлення від зварювання при перевірці стійкості стиснутих і відцентрово стиснутих елементів і елементів, що працюють на стиск із вигином, слід враховувати введенням додаткового коефіцієнта умов роботи гамма = 0,8.

3.4.4.2. При розрахунку підсилення елементів конструкцій на міцність і деформативність коефіцієнти умов роботи приймаються у відповідності зі СНіП II-23. У розрахунках на загальну стійкість коефіцієнт умов роботи гамма приймається рівним 0,9, якщо

СНіП II-23 не передбачене менше значення гамма . Для елементів, що

підсилюються збільшенням площі поперечного перерізу, слід враховувати зміну положення центра ваги поперечного перерізу при симетричному збільшенні його площі.

3.4.4.3. Коефіцієнт надійності за відповідальністю гамма n

приймають за ГОСТ 27751. При цьому для будинків і споруд III рівня відповідальності на стадіях підготовки і виконання ремонтних робіт допускається приймати гамма = 0,8 (як для тимчасових будинків і

споруд), якщо тривалість перебування конструкцій у цих стадіях не перевищує трьох років.

3.4.4.4. З метою забезпечення несучої спроможності елементів у процесі ремонту необхідно контролювати рівень їх початкового навантаження, що характеризується коефіцієнтом, бетта , який являє

собою відношення абсолютної величини найбільшого напруження в момент ремонту до розрахункового опору елемента, який ремонтується

Граничний рівень початкового навантаження елементів для конструкцій, які ремонтуються із застосуванням зварювання, обмежується, як правило, умовами:

бетта і 0,8 - для інших конструкцій.

Якщо зазначені умови не виконуються, то необхідне попереднє розвантаження конструкцій або вжиття спеціальних технологічних заходів, що забезпечують обмеження деформацій конструкцій (зокрема, зварних).

3.4.4.5. Перевірку міцності і стійкості елементів здійснюють за умовним критерієм крайової текучості.

3.4.5. Вимоги до провадження робіт

3.4.5.1. При підсиленні елементів конструкцій способом збільшення перерізів із використанням зварювання слід передбачити такий порядок виконання робіт:

- приєднання (притискання) елементів підсилення по всій їх довжині до елемента, що підсилюється, з допомогою струбцин, стяжок та ін.;

- приварювання елементів підсилення до елемента, що підсилюється, на зварювальних прихватках довжиною 20 і 30 мм із кроком 300 і 500 мм;

- зварювання кінцевих ділянок, що включають у роботу елементи підсилення;

- накладання сполучних швів, що забезпечують спільну роботу стержня, що підсилюється, та елементів підсилення.

3.4.5.2. При підсиленні збільшенням перерізів двох і більше елементів (прогонів) статично невизначених конструкцій (рам, нерозрізних балок та ін.) спочатку слід приєднати елементи підсилення до всіх стержнів системи, що підсилюються, на зварювальних прихватках, а потім приступати до зварювання кінцевих ділянок і сполучних швів. Зварювання швів стержнів, що підсилюються, слід виконувати послідовно, починаючи з найменш навантаженого стержня (прогону) конструкції.

3.4.5.3. При двосторонніх схемах збільшення перерізів спочатку слід приварювати елементи підсилення, розташовані з боку розтягнутих волокон, а потім - з боку стиснутих.

3.4.5.4. Деформовані конструкції, придатні для подальшого використання, повинні бути випрямлені. Випрямлення може бути виконане без нагрівання пошкоджених елементів (холодне випрямлення) або з попереднім нагріванням (випрямлення у гарячому стані) термічним чи термомеханічним методом. Холодне випрямлення застосовують тільки для плавно деформованих елементів.

3.4.5.6. Холодне випрямлення конструкцій слід виконувати способами, що унеможливлюють утворення вм'ятин, вибоїн та інших пошкоджень на поверхні прокату.

3.4.5.7. Монтажні з'єднання сталевих деталей і конструкцій слід виконувати згідно зі СНіП 3.03.01, а вхідний та операційний контроль - згідно зі СНіП А.3-1-5.

3.4.5.8. Підсилення зварних з'єднань слід виконувати збільшенням довжини або товщини зварних швів. Підсилення швів збільшенням їх довжини краще у зв'язку з тим, що короткі шви сприяють концентрації напружень.

Довжину і товщину швів, що підсилюються, а також товщину шару, наплавленого на ці шви, визначають за різницею розрахункового зусилля у зварному з'єднанні від розрахункового навантаження, що діє після підсилення, і розрахунковою несучою спроможністю існуючого з'єднання.

Для комбінованих зварних з'єднань розтягнутих елементів, до складу яких входять лобові та флангові шви, відношення загальної розрахункової площі флангових швів у з'єднанні, що підсилюється, до розрахункової площі лобових швів повинно бути більше 4,5.

3.4.5.9. Підсилення зварних з'єднань збільшенням товщини швів наплавленням нових шарів слід застосовувати за відсутності місця для накладання нових швів. Підсилення збільшенням довжини і товщини зварних швів слід починати зі збільшення довжини швів.

3.4.5.10. У конструкціях, що підсилюються під навантаженням, треба уникати накладання швів, розташованих поперек діючих зусиль. У випадку неможливості виконання цієї вимоги необхідно вжити спеціальних технологічних заходів, що забезпечують безпечне зварювання таких швів.

3.4.5.11. Підсилення зварних з'єднань шляхом збільшення довжини зварних швів (крім поперечних) може виконуватися під навантаженнями, за яких напруження в існуючих швах не перевищують їх розрахункового опору. У металі конструкцій, що з'єднуються, слід витримувати співвідношення для значень бетта , наведені у

3.4.5.12. При розробці технології підсилення зварних з'єднань необхідно дотримуватись наступних умов:

- при наплавленні додаткових шарів необхідно вносити якомога меншу кількість тепла в деталі конструкцій;

- наплавлення шару підсилення необхідно починати в місцях наявних дефектів шва, що підсилюється (підрізи, наплави, кратери та ін.), в іншому випадку - з будь-якого зручного місця;

- роботи з підсилення зварних швів повинні виконувати висококваліфіковані зварники.

Після підсилення шва з одного кінця по перу одного з парних кутиків слід перейти до підсилення шва другого парного кутика зі зворотної сторони тієї ж фасонки чи з протилежного кінця елемента. Після накладення усіх швів по перу кутиків треба переходити до накладення швів по обушку кутиків у тій же послідовності.

3.4.5.13. Нові зварні шви на конструкціях необхідно розташовувати, по можливості, в найменш напружених перерізах, якнайдалі від місць зміни перерізу, вирізів, ребер. Необхідно уникати скупченості зварних швів, перетинань їх під гострим кутом, а також близького розташування паралельних стикових і кутових швів, для чого необхідно керуватися наступним:

а) відстань між двома паралельними стиковими швами, а також між паралельними стиковими і кутовими швами повинна бути не менше 10t, де t - товщина елемента, до якого приварюється нова деталь;

б) кут між двома стиковими швами повинен бути не менше 60 град;

в) відстань між новими стиковими швами та існуючими кріпленнями елементів (ребра, фасонки, стикові накладки і шви) повинна бути не менше 100 мм, у інших випадках відстань між швами має бути не менше 4,5t;

г) при зварюванні стиків нижнього пояса балок у місцях перетину цих швів зі стінкою необхідно передбачати виріз у стінці, що забезпечує якісне виконання шва;

д) у місцях перетину зварних швів необхідно виконувати отвори діаметром 20 мм.

Товщина зварних швів повинна бути мінімальною, перевагу варто віддавати тонким і довгим швам. Шви слід розташовувати симетрично щодо осей, з мінімальним віддаленням від центра ваги конструкції.

3.4.5.14. Заклепкові з'єднання необхідно підсилювати високоміцними болтами за ГОСТ 22356 і болтами класу точності А за ГОСТ 7805.

Підсилення заклепкових і болтових з'єднань з допомогою зварювання допускається як виняток у тих випадках, коли зварні шви підсилень розраховуються на сприйняття всього навантаження у вузлі (без урахування роботи заклепок і болтів).

Високоміцні болти слід застосовувати у відповідності зі СНіП II-23.

3.4.6. Контроль якості і приймання робіт

3.4.6.1. Контроль якості і приймання виконаних робіт слід здійснювати відповідно до СНіП 3.03.01.

3.4.6.2. У випадках особливої відповідальності конструкцій у проекті підсилення необхідно передбачати вибіркове випробування міцності і стійкості підсилених конструкцій дослідним завантаженням.

3.4.6.3. Під час ремонту сталевих конструкцій слід контролювати цілісність і товщину шару вогнезахисного покриття і у випадку невідповідності доводити його до нормативного.

3.4.7. Захист конструкцій від природних і техногенних впливів

3.4.7.1. Корозійний захист підсилених конструкцій здійснюється відповідно до СНіП 2.03.11.

3.4.7.2. Якщо матеріалами оцінки технічного стану конструкцій було встановлено, що їх ушкодження чи фізичне зношення з'явилися в результаті прямого впливу на конструкцію ударів транспортних засобів, високотемпературного випромінювання від установленого устаткування або від інших аналогічних техногенних причин, то в проекті підсилення варто передбачити заходи щодо захисту конструкцій спеціальними облицюваннями, огорожами тощо.

0.3. Зміни окремих характеристик Паспорта технічного стану будівлі (споруди) оформлюються згідно з таблицею 4.