Відповідно до статті 98 Конституції України, статей 7, 25, 26, 35 і 36 Закону України "Про Рахункову палату" розглянуто Звіт про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету на екстрену медичну допомогу. За результатами розгляду Рахункова палата

1. Міністерством охорони здоров'я України та низкою обласних державних адміністрацій у 2015 році не забезпечено повною мірою ефективного використання коштів медичної субвенції і субвенції на придбання медикаментів та виробів медичного призначення, спрямованих місцевим бюджетам з державного бюджету на забезпечення функціонування закладів екстреної медичної допомоги.

Видатки місцевих бюджетів на цю мету, які переважно сформовані за рахунок зазначених субвенцій, у 2015 році виконані в сумі 3,2 млрд грн (з них видатки на оплату праці з нарахуваннями і утримання адмінприміщень становлять 72 відс.), або на 98 відс. від призначень.

Водночас аудитом встановлено недостатню забезпеченість закладів екстреної медичної допомоги кадрами (бригадами швидкої медичної допомоги), спеціальним автотранспортом, медичним обладнанням, засобами зв'язку. При цьому розпорядниками коштів субвенцій на місцях допущено непродуктивні (неефективні) витрати з утримання закладів екстреної медичної допомоги та придбання для них медикаментів понад потребу на загальну суму 46,2 млн гривень.

Зазначене призвело до незабезпечення в низці випадків своєчасного формування і передачі інформації про виклики бригадам швидкої медичної допомоги, невиконання нормативів їх прибуття на місце подій та протоколів надання екстреної медичної допомоги, що негативно впливає на якість її надання населенню.

2. Чинні нормативно-правові акти, що регулюють функціонування системи екстреної медичної допомоги, не враховують повною мірою завдання, які мають виконуватися для забезпечення її якості.

2.1. Розроблені і затверджені МОЗ стандарти і нормативи у сфері охорони здоров'я не мають статусу державних через невизначеність Кабінетом Міністрів України (що не відповідає ст. 5 Закону України "Про державні соціальні стандарти і нормативи" ) порядку їх формування та встановлення, а також невиконання ним пункту 10 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України щодо затвердження державних соціальних стандартів і нормативів в описовому та вартісному вигляді за кожним із делегованих державою місцевому самоврядуванню повноважень. Зазначене не сприяє застосуванню цих стандартів і нормативів у порядку, встановленому ст. 94 Бюджетного кодексу України, при визначенні обсягу фінансових ресурсів за медичною субвенцією.

2.2. Незважаючи на прийняття у 2012 році Закону України "Про екстрену медичну допомогу" , МОЗ не запроваджено складання і подання узагальненої інформації (звітності) про стан функціонування всіх закладів системи екстреної медичної допомоги.

3. Проведеним під час аудиту аналізом встановлено, що Мінфін, який не є головним розпорядником коштів медичної субвенції, перебрав на себе функції визначення та розподілу у 2015 році цих коштів між місцевими бюджетами, а МОЗ не забезпечено формування і подання Мінфіну обґрунтованих бюджетних запитів щодо обсягів видатків медичної субвенції, субвенції на придбання медикаментів та виробів медичного призначення, справедливого їх розподілу між регіонами.

3.1. Обсяг медичної субвенції на 2015 рік і розподіл її коштів місцевим бюджетам Мінфіном визначено самостійно без залучення МОЗ. Таким чином, Мінфін на етапі планування та розподілу між регіонами коштів медичної субвенції усунув МОЗ, що є головним розпорядником коштів субвенції, від цього процесу.

3.2. Субвенція на придбання медикаментів та виробів медичного призначення на 2015 і 2016 роки затверджувалася законами про державний бюджет в одному і тому ж обсязі (138,0 млн грн), тоді як потреба регіонів у таких видатках зросла з 249,4 млн грн у 2015 році до 261,6 млн грн у 2016 році, а інфляція поглинула майже 50 відс. цих видатків. Як наслідок - ризики незабезпеченості закладів екстреної медичної допомоги окремими медикаментами та виробами медичного призначення.

Водночас здійснення МОЗ розподілу субвенції, виходячи лише з кількості виїздів бригад швидкої медичної допомоги, врахування в них безрезультативних і технологічних виїздів призвело до розподілу між регіонами субвенції в обсягах, що забезпечують задоволення потреби в ній на різному рівні. Наприклад, на 2016 рік її розподілено п'яти областям надлишково, а потребу восьми областей (Вінницької, Донецької, Житомирської, Кіровоградської, Луганської, Миколаївської, Одеської та Сумської) забезпечено менше ніж на 50 відсотків.

3.3. Обсяг медичної субвенції на 2016 рік, уже визначений МОЗ, не обґрунтований відповідними розрахунками, а його розподіл між регіонами не містить даних про критерії визначення фінорганами частки медичної субвенції, що спрямовується обласними бюджетами на екстрену медичну допомогу. У зв'язку з цим місцеві органи влади визначали таку частку на власний розсуд, внаслідок чого показник фінансового забезпечення цих видатків у регіонах значно відрізнявся.

Зокрема, обласними радами 17 областей збільшено видатки обласних бюджетів на екстрену медичну допомогу порівняно з розрахунками МОЗ від 1 відс. (Миколаївська область) до 40,5 відс. (Дніпропетровська область). Натомість бюджетами 6-ти областей такі видатки, навпаки, зменшено від 1 відс. (Чернігівська область) до 11,4 відс. (Львівська область). Крім того, по м. Києву, де, за розрахунками аудиторів, обсяг видатків на екстрену медичну допомогу мав становити 493,6 млн грн, їх затверджено в сумі 231,4 млн грн, або на 53 відс. менше.

Для обласного бюджету Вінницької області Мінфіном на 2015 рік і МОЗ на 2016 рік визначено планові видатки на екстрену медичну допомогу з урахуванням чисельності населення м. Ладижин, за рахунок чого збільшено планові видатки обласного бюджету на 2015 рік - на 1,93 млн грн, на 2016 рік - на 1,95 млн гривень. Водночас ТМО "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" не включено до зони обслуговування населення м. Ладижин. У результаті обласним центром отримуються кошти медичної субвенції з урахуванням жителів цього міста, які в зазначеному медичному закладі не обслуговуються.

4. Управління коштами субвенції на придбання медикаментів та виробів медичного призначення на центральному і регіональному рівні було недосконалим, що не сприяло виконанню результативних показників бюджетних програм.

4.1. У 2015 і 2016 роках Мінекономрозвитку та Мін'юст не дотримали визначеного Регламентом Кабінету Міністрів України строку погодження нормативно-правових актів при внесенні змін до порядку та умов надання субвенції на придбання медикаментів та виробів медичного призначення. Як наслідок, у січні - березні 2015 і 2016 років не надано субвенції місцевим бюджетам у сумі 13,8 млн грн і 26,5 млн грн відповідно. За відсутності окремих груп медпрепаратів у залишках це створило загрозу життю громадян, які не могли отримати своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу за окремими класами хвороб і нещасних випадків.

4.2. Через недосконале планування видатків субвенції на придбання медикаментів та виробів медичного призначення, обмеженість напрямів використання її коштів у закладах екстреної медичної допомоги накопичувалися залишки медикаментів і виробів медичного призначення в обсягах, що значно перевищували об'єктивну потребу в них.

Лише у Вінницькій, Дніпропетровській, Івано-Франківській, Одеській та Харківській областях, де проведено аудит, станом на 01.04.2016 рахувалося в залишках медикаментів і виробів медичного призначення загалом на суму 29,0 млн грн, що становить 75 відс. від обсягу субвенції, використаної в цих регіонах у 2015 році. При цьому заклади екстреної медичної допомоги не в змозі використати частину медпрепаратів у межах термінів придатності.

Наприклад, ТМО "Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" з метою недопущення прострочення термінів придатності окремих медпрепаратів, придбаних за рахунок субвенції у минулих роках, передано до медичних закладів області лікарських засобів на суму 1,6 млн гривень.

Для розв'язання проблеми облдержадміністрації неодноразово зверталися до МОЗ із проханням передбачити можливість придбання за рахунок цієї субвенції не тільки ліків, а й інших товарів (обладнання, автотранспорту, паливно-мастильних матеріалів), проте зміни до порядку використання коштів субвенції внесені не були.

5. Проведеними під час аудиту контрольними заходами у Вінницькій, Івано-Франківській та Харківській областях встановлено, що внаслідок неналежного внутрішнього контролю обласними центрами екстреної медичної допомоги допущено факти непродуктивного (неефективного) витрачання коштів місцевих бюджетів, сформованих за рахунок медичної субвенції, на загальну суму 13,5 млн грн та недоліки у зберіганні медикаментів, веденні обліку лікарських засобів і бухгалтерського обліку здійснених витрат на суму 3,7 млн гривень.

Зокрема, у комунальному закладі "Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Харківської області (директор Забашта В.Ф.) під час проведення технічного обслуговування санітарних автомобілів центру (у 2015 році використано 1335,3 тис. грн) не складалися первинні документи про виконання робіт, що є порушенням вимог п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.95 № 88. У порушення вимог пп. 1.2 і 2.1 цього Положення центром у I кварталі 2016 року перераховано підрядникам 724,7 тис. грн за роботи з технічного обслуговування автотранспортних засобів, виконання яких не підтверджено первинними документами.

6. Завдяки медичній субвенції та субвенції на придбання медикаментів і виробів медичного призначення задоволено мінімальну потребу населення в одержанні екстреної медичної допомоги, проте нормативні показники функціонування системи екстреної медичної допомоги не виконані, що не гарантує в тривалій перспективі своєчасне надання населенню якісної екстреної медичної допомоги.