Державна фіскальна служба України розглянула лист платника щодо складання податкових накладних при здійсненні операцій з продажу проїзних та перевізних документів через каси суб’єктів господарювання на підставі агентських угод та, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Кодексу об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 Кодексу розташоване на митній території України.

База оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається згідно із пунктом 188.1 статті 188 Кодексу.

Підпунктом "а" пункту 201.11 статті 201 Кодексу визначено, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до складу податкового кредиту без отримання податкової накладної, є транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами.

Беручи до уваги те, що послуга із залізничного або авіаційного перевезення надається пасажиру самим перевізником, проїзний документ є за своєю суттю договором на перевезення, що укладається між пасажиром і відповідним перевізником, а тому не може бути об'єктом договору між іншими учасниками процесу оформлення замовлення на продаж проїзних документів.

При цьому транспортний квиток, що містить загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами, одночасно є документом, який дає право на отримання податкового кредиту (за умови дотримання інших правил щодо формування податкового кредиту) без отримання податкової накладної (підпункт "а" пункту 201.11 статті 201 ПКУ) тільки платнику податку, який безпосередньо отримує послуги перевезення, а тому транспортний квиток не може бути підставою ні для визначення податкових зобов'язань, ні для формування податкового кредиту в особи, яка лише прийняла замовлення на його оформлення.

Таким чином, суб'єкт господарювання, який є перевізником (надає послуги перевезення), визначає свої податкові зобов'язання з ПДВ з вартості наданих ним послуг з перевезення. У податковій накладній, що складається суб'єктом господарювання, який надає послуги з перевезення відображається вартість послуг з перевезення.

Суб'єкт господарювання який не є перевізником (не надає послуги перевезення) та здійснює лише прийом замовлень на продаж залізничних або авіаційних квитків (в т.ч. і електронних), прийом коштів за квитки та повернення коштів за невикористані квитки, визначає свої податкові зобов'язання з ПДВ лише з вартості наданих ним послуг щодо виконання замовлення на продаж таких проїзних документів.

У податковій накладній, що складається суб'єктом господарювання, який здійснює прийом замовлень на продаж залізничних квитків, відображається вартість послуг, наданих у зв’язку з виконанням такого замовлення, та сума ПДВ, визначена з вартості таких послуг.