Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року №435 (далі – ЦКУ) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною першою ст. 903 ЦКУ встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, результатом цивільно-правового договору є факт виконання робіт (надання послуг).

За цивільно-правовими договорами (договором підряду / договором про надання послуг) оплачується виконана робота / надана послуга, що у межах бухгалтерського обліку підтверджується первинними документами, зокрема, актами виконаних робіт (актами приймання-передачі).

Законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається, зокрема, з Кодексу законів про працю України, Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР "Про оплату праці", відповідно до якого розроблено Інструкцію зі статистики заробітної плати, затверджену наказом Держкомстату України від 13.01 2004 №5 (далі – Інструкція).

Так, відповідно до пп.2.1.8 п.2.1 розділу 2 Інструкції до фонду основної заробітної плати належать оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки проводяться підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт, зокрема, згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності).