Державна фіскальна служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), розглянула лист щодо оподаткування окремих видів доходів фізичних осіб і в межах компетенції повідомляє.

Згідно з частиною другою ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України (далі - Сімейний кодекс) батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. ст. 181, 182 Сімейного кодексу за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі і не можуть бути меншими, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Водночас ст. 185 Сімейного кодексу визначено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів в Україні, регулюються Кодексом.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до п. 162.1 ст. 162 якого платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа - резидент (нерезидент), яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.