Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо створення постійного представництва нерезидентом при наглядовій діяльності на складальному або монтажному об’єкті та, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно з п. 133.2 ст. 133 Кодексу до переліку платників податку на прибуток включено нерезидентів, зокрема, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Відповідно до пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу постійне представництво - це постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар’єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

Водночас, положеннями п. 3.2 ст. 3 Кодексу встановлено, якщо міжнародним договором, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про правонаступництво України" Україна застосовує договори СРСР про уникнення подвійного оподаткування, що діють до набуття чинності новими договорами. Тобто у відносинах України з Японією діє Конвенція між Урядом СРСР і Урядом Японії про уникнення подвійного оподаткування відносно податків на доходи (далі - Конвенція).