Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист «_», щодо необхідності та порядку складання реєстру про прийняті платежі, формування та списання резерву сумнівної заборгованості, коригування фінансового результату до оподаткування на різниці, що виникають при формуванні резервів сумнівних боргів, визначення додаткового блага, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі - ПКУ), для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Частиною 2 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України від 22 травня 2003 року N 852-IV «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375, Мінфін є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (далі - Положення № 375).

Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, державну політику, зокрема, у сфері бухгалтерського обліку (п. 1 Положення № 375).

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Згідно з п. 52.5 ПКУ, контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Отже, з питань формування первинних документів, у тому числі, формування (списання) резерву сумнівної заборгованості, необхідності ведення реєстру про прийняті платежі та порядку складання зазначеного реєстру, а також, з питань правомірності формування резерву на основну суму боргу з урахуванням відсотків, доцільно звернутись до Міністерства фінансів України.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПКУ.

Резерви банків та небанківських фінансових установ формуються відповідно до п. 139.3 ст. 139 ПКУ.

Банки та небанківські фінансові установи, крім страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, корпоративних інвестиційних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, визнають для оподаткування резерв, сформований у зв'язку із знеціненням (зменшенням корисності) активів згідно з вимогами міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням вимог підпунктів 139.3.2 - 139.3.4 цього пункту (пп. 139.3.1 п. 139.3 ст. 139 ПКУ).

Пунктом 59 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» від 01.01.2014 зазначено, що корисність фінансового активу або групи фінансових активів зменшується і збитки від зменшення корисності виникають, якщо і тільки якщо є об'єктивне свідчення зменшення корисності внаслідок однієї або кількох подій, які відбулися після первісного визнання активу («подія збитку»), і така подія (або події) збитку впливає (впливають) на попередньо оцінені майбутні грошові потоки від фінансового активу або групи фінансових активів, які можна достовірно оцінити.

Відповідно до абзацу i) пп. в) п.11 Міжнародного стандарту бухгалтерського обліку 32 «Фінансові інструменти: подання» від 01.01.2014 фінансовий актив - це будь-який актив, що є контрактним правом, зокрема, отримувати кошти або інший фінансовий актив від іншого суб'єкта господарювання.