Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист "_", щодо визначення форс-мажорних обставин за податковими зобов’язаннями з податку на прибуток та податку на додану вартість та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Відповідно до абз. "ж" пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями (далі – ПКУ), безнадійна заборгованість – заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв’язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

Пунктом 1 ст. - 141 Закону України від 02.12.1997 № 671/97-ВР "Про торгово-промислові палати в Україні", із змінами і доповненнями визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб’єкта господарської діяльності за собівартістю.

Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджено Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року № 44(5) (далі – Регламент).

Підпунктом 6.2 п. 6 Регламенту встановлено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб’єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов’язанням/обов’язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Згідно з пп. 6.4.3 пп. 6.4 п. 4 Регламенту, суб’єкти господарювання для отримання сертифіката про настання форс-мажорних обставин за податковими зобов’язаннями надають разом із заповненою заявою встановленої форми документи, передбачені в цій формі заяви (додатки 2, 3 до Регламенту).

Відповідно до пп. 6.5 п. 6 Регламенту, тягар доказування настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) покладений на заявника.

Заявник несе відповідальність за повне та належне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників, достовірність викладених фактів, наданих документів, доказів, даних, вірність завірених ним копій згідно з чинним законодавством України.

Неналежне та неповне оформлення встановленої форми заяви для відповідної категорії заявників та/або ненадання документів, передбачених у цій заяві, є підставою для залишення заяви без розгляду з повідомленням про це заявника письмово.

Таким чином, для засвідчення форс-мажорних обставин по податковому зобов’язанню (одержання Сертифікату), суб’єкту господарювання (заявнику) необхідно надати до Торгово-промислової палати заяву встановленої форми та документи, передбачені в цій формі заяви.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) разом із другим екземпляром підписаного сторонами акта виконаних робіт надсилається заявнику за поштовою адресою, зазначеною в заяві, або видається представнику заявника, уповноваженій особі, особисто (за наявності належним чином оформленої довіреності з повноваженнями на отримання сертифіката та підписання акта виконаних робіт) після надходження підтвердження про оплату послуги із засвідчення форс-мажорних обставин і підписання акта наданих послуг. (п. 6.4.4 Регламенту).

Отже, надання Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами Сертифікату про форс-мажорні обставини суб’єкту господарювання, який не є заявником або його представником, Регламентом не передбачено.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 розд. IІІ ПКУ встановлено, що об’єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ.

Для обрахунку об’єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (абз. 1 п. 44.2 ст. 44 ПКУ).