Головне управління Державної фіскальної служби у Закарпатській області на виконання вимог ст. 52 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) розглянуло в межах своєї компетенції запит про надання індивідуальної письмової консультації щодо віднесення фізичною особою - підприємцем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні транспортних засобів, які використовуються в господарській діяльності, та повідомляє таке.

Частина перша статті 2 та частина перша статті 318 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-ІV із змінами та доповненнями (далі - ЦК України) передбачає, що учасниками цивільних відносин та суб’єктами права власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до п. 1 та п. 2 ст. 325 ЦК України суб’єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Тобто, суб’єктом права власності законодавством визначається фізична особа, яка може бути власником будь-якого майна, крім майна, яке не може знаходитись взагалі у власності фізичної особи.

ЦК України окремо не визначається такий суб’єкт права власності як фізична особа-підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність.

Статтею 2 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що учасниками відносин у сфері господарювання є суб’єкти господарювання. Суб’єктами господарювання згідно із статтею 55 ГК України є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Згідно з пунктом 1 статті 320 ЦК України власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної) - суб’єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.

Не передбачено і законодавчих підстав вважати майно, що знаходиться у приватній власності фізичної особи, основними фондами суб’єкта господарювання, якщо такий громадянин зареєструється підприємцем. Використання власного майна для здійснення, зокрема, підприємницької діяльності є одним з напрямів розпорядження майном фізичної особи.

В частині віднесення до складу валових витрат (амортизація) та до складу податкового кредиту сум ПДВ щодо придбаних транспортних засобів слід зазначити таке.

Правилами державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388 (далі - Постанова 1388), не передбачено проведення реєстрації органами внутрішніх справ транспортного засобу на фізичну особу - підприємця, а лише на фізичних та юридичних осіб.

У документах, що засвідчують реєстрацію транспортного засобу, вказується лише прізвище, ім’я та по батькові власника, без зазначення статусу особи як фізичної особи - підприємця чи фізичної особи (громадянина).

Поняття "фізична особа" та "фізична особа - підприємець" у законодавчому розумінні мають різний податковий статус.

Згідно з пунктом 177.2 статті 177 розділу IV ПКУ об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка в грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи – підприємця.

Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПКУ до переліку витрат, безпосередньо пов’язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат виробництва (обігу) згідно з розділом III цього Кодексу.

Підпунктом 138.1 статті 138 Кодексу встановлено, що до витрат операційної діяльності включаються витрати, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138. 11 Кодексу.

Згідно із абзацом "в" підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138 ПКУ до складу адміністративних витрат включаються витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання, амортизація. Вартість, яка амортизується, щодо кожного об’єкта основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів визначається як первісна (переоцінена) з утриманням капіталізованих витрат на модернізацію, модифікацію, добудову, дообладнання, реконструкції тощо, а також суми накопиченої амортизації за даними бухгалтерського обліку на дату набрання чинності розділом III Кодексу.

Поняття "основні засоби" визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, яке затверджено наказом Міністерством фінансів України від 27 квітня 2000 року № 92 (далі - Положення). Згідно з пунктом 1 Положення основні засоби - матеріальні активи, які підприємство отримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Одиницею обліку основних засобів відповідно до П(С)БО 7 є об’єкт основних засобів.