Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист " " щодо визначення доходу за договором іпотеки, та в межах своїх повноважень повідомляє наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пп. 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – Кодекс) податкова консультація - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

При цьому, статтею 52 Кодексу, зокрема, встановлено, що за зверненням платників податків контролюючі органи безоплатно надають консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Спеціальним законом, який регулює відносини у сфері застави нерухомого майна (іпотеки), є Закон України від 05 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку" (далі - Закон № 898).

Статтею 3 Закону № 898, зокрема, передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Вимоги до іпотечного договору визначені в статті 18 Закону № 898.

Що стосується питання нарахування доходу по іпотечному договору, слід зазначити наступне.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу, об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.