Державна фіскальна служба України розглянула звернення ТОВ про надання роз'яснення щодо застосування пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) у частині нарахування бюджетними установами - орендодавцями податку на додану вартість на суму відшкодування (компенсації) витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, комунальні послуги, енергоносії та повідомляє.

Організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств, їх структурних підрозділів та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна регулюються Законом України від 10 квітня 1992 року N 2269-XII "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон N 2269).

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України ( постанова Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N 786 "Про Методику розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу").

Пунктом 2 зазначеної Методики визначено, що розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Відповідно до статей 284 та 286 Господарського кодексу України істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках передбачених законодавством.

Водночас, згідно з пунктом 3 Методики, до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов'язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно.