Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування діяльності адвокатських об’єднань, та, керуючись ст. 52 Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Організаційно-правові засади здійснення адвокатської діяльності регулюються Законом України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076).

Відповідно п. 1 ст. 15 Закону N 5076 адвокатське об’єднання є юридичною особою, створеною шляхом об’єднання двох або більше адвокатів (учасників), і діє на підставі статуту.

Порядок утворення, діяльності, реорганізації та ліквідації адвокатських об’єднань, структура штати функції, порядок витрачання коштів, права та обов’язки керівних органів, порядок їх обрання та інші питання, що належать до їх діяльності, регулюються статутом відповідного об’єднання.

Статтями 42, 43 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно до ч. 1 ст. 43 ГКУ підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Пунктом 1 ст. 55 ГКУ суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків); мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктам господарювання, які провадять адвокатську діяльність із статусом юридичної особи, з метою здійснення основної статутної діяльності не заборонено взаємовідносини з суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування.

Щодо розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини у вигляді гонорару, виплаченого адвокату (члену адвокатського об’єднання)

Статтею 1 Закону N 5076 визначено, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оуплачиваети надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.