Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування діяльності на митній території України нерезидента без створення постійного представництва, можливості подання податкової звітності та відповідальності за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань та, керуючись ст. 52Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє таке.

1. Щодо обов'язку реєстрації постійного представництва юридичною особою - нерезидентом, яка проводить господарську діяльність на території України.

Визначення постійного представництва наведене у пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу і означає місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).

Відповідно до п. 63.3 ст. 63 розділу II Кодексу об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом Кодексу.

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Слід зауважити, що неподання платником у строки та у випадках, передбачених Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі тягне за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень (п. 117.1 ст. 117 Кодексу).

Як вимагає п. 133.3 ст. 133 розділу III Кодексу, постійне представництво до початку своєї господарської діяльності стає на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Постійне представництво, яке розпочало свою господарську діяльність до реєстрації в контролюючому органі, вважається таким, що ухиляється від оподаткування, а одержані ним прибутки вважаються прихованими від оподаткування.

Дохід нерезидента, який здійснює господарську діяльність (постачання товарів, надання послуг) через своє постійне представництво в Україні, оподатковується у загальному порядку відповідно до чинного законодавства.

Отже, представництво нерезидента, яке отримує дохід від здійснення господарської діяльності (продаж товарів (надання послуг, виконання робіт) на території України, повинно стати на облік в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням як постійне представництво нерезидента.

Тож юридична особа - нерезидент, який здійснював господарську діяльність на території України через свій відокремлений підрозділ, повинен зареєструвати з ціллю оподаткування такий відокремлений підрозділ в якості постійного представництва незалежно від того, здійснює на даний час господарську діяльність та чи планує здійснювати таку діяльність в подальшому чи ні.

2. Щодо можливості подання постійним представництвом податкової звітності за звітні періоди, що передували реєстрації такого представництва, з податку на прибуток підприємств на паперових носіях та з податку на додану вартість в електронному вигляді.

Пунктом 49.2 ст. 49 Кодексу визначено обов'язок платників податків за кожний встановлений Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (п. 49.1 ст. 49 Кодексу).

Згідно з п. 49.3 ст. 49 Кодексу податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений підпунктами "а" і "б" п. 49.3 ст. 49 Кодексу (п. 49.4 ст. 49 Кодексу).

Отже, нерезидент має право подати податкову звітність з податку на прибуток та ПДВ за минулі звітні періоди, що передували реєстрації нерезидентом постійного представництва. При цьому подання податкової звітності з податку на прибуток допускається на паперових носіях, а податкової звітності з ПДВ - в електронному вигляді.

При поданні податкових декларацій платники податку мають право подати доповнення до такої декларації (розрахунку), передбачене п. 46.4 ст. 46 Кодексу, з відповідними поясненнями та зазначенням відповідних сум, вказавши про цей факт у спеціально відведеному місці у податковій декларації, а також копії фінансової звітності з виправленими показниками.

3. Щодо подання представництвом уточнюючих розрахунків до податкової звітності.

Згідно з положеннями п. 50.1 ст. 50 Кодексу у разі виправлення самостійно виявлених помилок платник податку має право здійснити виправлення або у звітній декларації, або шляхом подання уточнюючого розрахунку.

Таке виправлення платник здійснює з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 Кодексу.

Якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано, то грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності (пп. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Кодексу).

Отже, враховуючи, що в уточнюючому розрахунку здійснюється уточнення показників, зазначених у раніше поданої звітної декларації, платник податку, який здійснював господарську діяльність, але не був зареєстрований як платник податків та не подавав податкову звітність, має право після реєстрації платником податків, у встановленому чинним законодавством порядку, подати податкову звітність (у тому числі з податку на прибуток підприємств) за відповідні звітні періоди, в який врахувати результати господарської діяльності за такі звітні періоди.

Лише після подання податкової звітності за відповідні звітні періоди такий платний має право подати уточнюючі розрахунки за такі звітні періоди до спливу 1095 днів, що настають за днем подання податкової звітності.

4. Щодо застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в 2004 - 2013 роках до представництва.

Відповідальність за неподання або несвоєчасні подання податкової звітності передбачено ст. 120 Кодексу.

Так, несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Відповідно до вимог п. 57.1 ст. 57 Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.