Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо врахування при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток витрат за договорами про надання автотранспортних послуг у разі відсутності товарно-транспортних накладних та, керуючись ст. 52Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п. 44.2 ст. 44 Кодексу).

Пунктом 1 ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року N 996-XIV"Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"(далі - Закон) визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Звертаємо увагу, що регулятором з питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності виступає Міністерство фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону).

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за N 168/704.

Окремо зазначаємо, що згідно з частиною третьою ст. 8 та частиною восьмою ст. 9 Закону відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.