Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо оподаткування виплат за договором перестрахування перестраховику - нерезиденту, що здійснює діяльність на території України через постійне представництво, та, керуючись ст. 52Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс), повідомляє.

Згідно із ст. 15 Закону України від 07 березня 1996 року N 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон N 85/96) страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.

Статтею 12 Закону N 85/96 визначено, що перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента здійснюється згідно з вимогами та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до Порядку та вимог щодо здійснення перестрахування у страховика (перестраховика) нерезидента, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2004 р. N 124, страховики (цеденти, перестрахувальники) можуть укладати договори перестрахування за участю перестрахових брокерів - нерезидентів лише через їх постійні представництва в Україні, зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

Згідно з пп. 133.2.2 п. 133.2 ст. 133 Кодексу платниками податку з числа нерезидентів є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Для цілей застосування Кодексу постійним представництвом вважається постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні (пп. 14.1.193 п. 14.1 ст. 14 Кодексу). Тобто, під постійним представництвом розуміється нерезидент, що здійснює свою діяльність на території України.

Аналогічне визначення постійного представництва вживається у Конвенції між Урядом України і Урядом Латвійської Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, ратифікованої Законом України від 12 липня 1996 року N 331/96-ВР, яка діє на території України починаючи з 21.11.1996 р. (далі - Конвенція).

Підпунктом 141.4.7 п. 141.4 ст. 141 Кодексу встановлено, що суми прибутків нерезидентів, які провадять свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються в загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який провадить свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу для платників податку на прибуток об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III "Податок на прибуток підприємств" Кодексу.