Головне управління ДФС у м. Києві розглянуло лист « » щодо плати за землю та в межах своїх повноважень повідомляє.

Основним законодавчим актом, що регулює земельні відносини в Україні є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами та доповненнями (далі - Податковий кодекс).

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу, використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із ст. 269 Податкового кодексу, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно із ст. 271 Податкового кодексу, базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації. Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» з 01.01.2015 року внесено зміни, зокрема, в частині плати за землю.

Відповідно до ст. 10 Податкового кодексу плата за землю належить до місцевих податків та зборів та є складовою частиною податку на нерухоме майно (ст. 265 Податкового кодексу).

Згідно з п. 274.1 ст. 274 Податкового кодексу, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Пунктом 12.3 ст. 12 Податкового кодексу визначено, що міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Також, органи місцевого самоврядування встановлюють ставки місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених Податковим кодексом (пп. 12.4.1 п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу).