Державна фіскальна служба України розглянула лист щодо застосування окремих положень Податкового кодексуУкраїни (далі - Кодекс) і повідомляє.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигід у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу, і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Умовою для врахування витрат при визначенні об'єкта оподаткування є підтвердження таких витрат первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Кодексу (п. 138.2 ст. 138 та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).

Істотною умовою договору оренди є, зокрема, орендна плата, яка є фіксованим платежем, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством (ст. 284, ст. 286 Господарського кодексуУкраїни).

Отже, якщо орендар самостійно не укладає договори на споживання комунальних послуг, а здійснює відшкодовування орендодавцю в частині понесених ним витрат на оплату комунальних послуг, то в договорі оренди обов'язково має бути визначено порядок розрахунку вартості спожитих орендарем комунальних послуг та їх оплати (компенсації).

Крім того, відповідно до Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 р. N 28 (далі - Правила), орендодавець виступає в ролі основного споживача електроенергії, а орендар - субспоживача. При цьому споживача не позбавлено права відпускати енергію субспоживачам.

Згідно з Правилами в орендаря як субспоживача електроенергії має бути два договори: з основним споживачем, тобто орендодавцем (щодо використання його електромереж), і з постачальником електроенергії.

Якщо орендодавцем не надано орендарю повноважень щодо укладення останнім відповідних договорів з постачальником електричної енергії, то за передану та поставлену орендарю електричну енергію має розраховуватись орендодавець як безпосередній власник електроустановок, які здаються в оренду.

Враховуючи зазначене, якщо орендодавець згідно з договором оренди отримує від орендаря відшкодування витрат на оплату спожитих комунальних послуг (у тому числі електричної енергії) та на утримання приміщення у складі вартості орендної плати, то при обчисленні об'єкта оподаткування орендодавець враховує суми такої отриманої компенсації у складі доходу, а суму коштів за користування електричною енергією, сплачених постачальнику, - у складі інших витрат операційної діяльності, пов'язаних з господарською діяльністю (п. 138.10 ст. 138 Кодексу).