Головне управління ДФС у Київській області, в межах компетенції та згідно з нормами чинного законодавства, розглянуло звернення, щодо надання податкової консультації з питань заповнення податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також сплати такого податку в разі наявності у власності платника податків – юридичної особи нежитлових приміщень, які знаходяться в житлових будинках, та повідомляє наступне.

Питання оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки регулюються статтею 266 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ). Зокрема, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПКУ – є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування згідно підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПКУ - є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з підпунктами 14.1.129 та 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПКУ об'єкти житлової нерухомості – це будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки, а об'єкти нежитлової нерухомості – будівлі, приміщення, що не віднесені законодавством до житлового фонду.

Слід зазначити, що у нежитловій нерухомості окремо виділяють такі об’єкти, як господарські (присадибні) будівлі. Так, відповідно до підпункту "е" підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПКУ, господарські (присадибні) будівлі це допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо.

Отже, вважаємо, що нежитлові приміщення, які знаходяться в житлових будинках та перебувають в окремій власності, можуть бути віднесені до господарських (присадибних) будівель. Таке віднесення можна зробити за умови, що зазначені у Вашому зверненні приміщення, не відносяться до інших типів нерухомості.

Підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПКУ визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

Відповідно до порядку обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначеного пунктом 266.7 статті 266 ПКУ, - платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової нерухомості декларація юридичною особою - платником подається протягом 30 календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.

Форма Податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки затверджена Наказом Міністерства фінансів України 10.04.2015 № 408.

Згідно вказаної форми декларації, в стовпчику 2 зазначається код типу об’єкта житлової та/або нежитлової нерухомості. Перелік таких кодів визначений в примітках до декларації під символом "*" та складається з дев'яти цифр (від "1" до "9"), які визначають різні типи об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, а саме:

1 – квартира;

2 – житловий будинок;

3 – інший об’єкт житлової нерухомості;

4 – будівля готельна;