На Ваш запит про надання податкової консультації отриманий ДПІ у Києво – Святошинському районі 08.05.2016р., який наданий відповідно до положень п.52.4 ст. 52 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), Головне управління ДФС у Київській області повідомляє наступне:

Питання №1:

Термін ст.4 згаданого Закону "до розгляду судом" вважається датою прийняття рішення судом першої інстанції? Вищої інстанції? Чи датою набрання чинності судовим рішенням?

Відповідь:

Згідно ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Постановами Правління національного банку України "Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті" (№475) було постановлено, що розрахунки за операціями з експорту та імпорту передбачені в статтях 1 та 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті", здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів.

Згідно ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994р. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) Порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У той же час, ч.4 ст. 4 Закону визначає, що у разі задоволення такого позову пеня так само не сплачується з дати прийняття позову до розгляду.

Відповідно до ст. 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій. Звернення до суду здійснюється у більшості випадків шляхом пред’явлення позову. Справи позовного провадження в господарському суді порушуються шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції, де вона реєструється, оформлюється і передається судді в порядку черговості. Звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин та породжує обов’язок суду розглянути і вирішити його по суті.

Згідно ст. 61 Господарського процесуального кодексу України (далі – Г ПКУ) визначає, що питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Відповідно до ст.64 Г ПКУ Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.