ДФС розглянуто скаргу товариства (далі - ТОВ, скаржник, платник податків) на податкове повідомлення-рішення Новгород-Волинської ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області від 25.12.2015 р.

У скарзі ТОВ не погоджується із зазначеним вище податковим повідомленням-рішенням (далі - ППР), вважає його необґрунтованим, безпідставним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, просить його скасувати, стверджуючи, що висновки акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства.

Для розгляду скарги були використані копії: акта, ППР, рішення про результати розгляду первинної скарги та інших документів, що засвідчують обставини справи.

З матеріалів справи встановлено, що Новгород-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ щодо взаємовідносин з підрядником за період з 01.06.2015 р. по 30.06.2015 р., за результатами якої складено акт від 07.12.2015 р. (далі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення скаржником вимог п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), в результаті чого було занижено ПДВ на 11674,99 грн.

Як свідчать обставини справи, між ТОВ та підрядником було укладено договір на виконання робіт щодо відновлення отворів навантажувача FOTON від 06.06.2015 р. N 01-06-2015, на підтвердження виконання умов якого скаржником до перевірки було надано акти виконаних робіт, платіжні доручення та податкові накладні, суми ПДВ за якими були включені до податкового кредиту ТОВ відповідного періоду.

Разом з тим, скаржником до перевірки не були надані книги реєстрації в'їзду працівників та реєстрації відряджень, у зв’язку з чим неможливо було встановити, чи дійсно працівники підрядника виконували дані роботи.

Крім того, перевіркою було встановлено, що у підрядника відсутні складські приміщення, автомобільний чи інший транспорт, а також устаткування, необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Водночас, в акті перевірки зазначено, що згідно з отриманою податковою інформацією від 20.11.2015 р. послуги з відновлення отворів навантажувача FOTON надавалися іншим підрядником, який відсутній за місцезнаходженням, податкова звітність за березень, квітень, червень, липень 2015 р. якого не визнана "податковою", трудові ресурси, основні засоби відсутні.

Враховуючи викладене вище, контролюючим органом було зроблено висновок про нереальність здійснення господарських операцій між ТОВ та підрядником.

На підставі висновків акта перевірки Новгород-Волинською ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області було прийнято ППР від 25.12.2015 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ на 17513 грн., в тому числі на 11675 грн. за основним платежем та на 5838 грн. за штрафними санкціями.

Відповідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах та відповідно до законів України.

Органи державної влади, їх посадові особи відповідно до ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 2 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон N 996) визначено, що його дія поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм власності.

Зважаючи на вимоги п. 2 ст. 3 цього ж Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону N 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.95 р. N 88 (далі - Положення N 88), під первинними документами розуміють документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Пунктом 2.4 Положення N 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції. Крім цього, підпис на документі може бути скріплений печаткою (п. 2.5 Положення N 88).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

При цьому п. 198.6 ст. 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Крім того, п. 201.1 ст. 201 ПКУ передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один із таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у ЄРПН. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.